Звичка ставати на коліно, аби виявити повагу, сягає щонайменше доби Перської імперії. Грецький історик Геродот у V столітті до н.е. описував, як у Персії форма привітання залежала від соціального статусу. Якщо люди були приблизно рівні за становищем — віталися поцілунком у щоку. Якщо ж різниця була значною — нижчий за рангом мусив впасти ниць або стати на коліно. Такий жест називався проскинезою, і згодом його запозичив Александр Македонський.

Найбільша загроза поширення антибіотикорезистентності походить саме з тваринництва. По-перше, масштаби застосування там набагато більші, ніж у людській медицині. По-друге, стандарти контролю і рівень відповідальності часто нижчі. На багатьох фермах антибіотики використовують не для лікування, а як профілактичний засіб, додаючи їх до корму чи води — і це, з погляду біології та медицини, є неприпустимою практикою. Проте з фінансового боку вона здається виправданою: менше хвороб — менше втрат.

Попри міць, силу й злагоджену командну роботу левів — найбільших наземних хижаків, що полюють зграями, — самець із гривою поступається у здатності викликати страх на африканській савані. Найбільше інстинктивного жаху вселяє інша істота — людина. Такий висновок зробили канадські вчені з Університету Західного Онтаріо, проаналізувавши понад 10 000 відеозаписів дикої природи в національному парку Крюгера в Південній Африці. Як вимірювали страх? Читайте у статті.