У 1950 році дослідники Гектор Шевіньї та Сіделл Брейверман поставили за мету «зруйнувати старі байки про емоційне життя сліпих» та показати, що їхні психічні розлади не відрізняються від проблем зрячих людей. Однак вони виявили одну велику й дуже несподівану відмінність: не існувало жодного зареєстрованого випадку шизофренії серед людей, сліпих від народження або тих, хто втратив зір незабаром після нього. На той час даних було обмаль, тому не було зрозуміло, чи це дивне відкриття витримає перевірку часом. Але майже через 80 років, попри наявність великих національних баз даних про психічні захворювання, випадків так і не знайшли.