Як сувої Мертвого моря стали доступними для всіх
Цей день в історії: 22 вересня 1991 року бібліотека Гантінгтона в Сан-Марино, Каліфорнія, зробила те, що досі здавалося неможливим: відкрила для всіх охочих учених повний набір фотографій сувоїв Мертвого моря. Це рішення поклало край майже піввіковій монополії невеликої групи дослідників, які контролювали доступ до однієї з найважливіших археологічних знахідок XX століття 1.
Зміст
Як сувої опинилися в руках обраних
Сувої Мертвого моря, також відомі як Кумранські рукописи, почали знаходити ще 1947 року в печерах Кумрану та інших місцях Юдейської пустелі. Це манускрипти, написані переважно івритом та арамейською мовою, датовані періодом від II століття до нашої ери до 68 року нашої ери. Вони містять біблійні тексти, апокрифи та літературу самої кумранської громади 2.
Від самого початку доступ до них мали лише обрані. Міжнародний редакційний комітет із 12 осіб, який мав контракт з Ізраїльським департаментом старожитностей, вирішував, хто може працювати з рукописами. Фактично це означало, що коло допущених учених не перевищувало 25–40 осіб. Решта дослідників роками не могли навіть побачити фрагменти, не кажучи вже про те, щоб їх вивчати 3.
За 40 років роботи комітет опублікував лише третину перекладів, які зобов’язався зробити. Це викликало дедалі більше обурення в академічному середовищі. Учені, яких не допускали до матеріалів, почали говорити про «картель сувоїв Мертвого моря».
Перша тріщина: комп’ютерний злам конкордансу
За три тижні до рішення Гантінгтона стався не менш знаковий епізод. Двоє дослідників з Єврейського об’єднаного коледжу в Цинциннаті — професор Бен Ціон Вахолдер і аспірант Мартін Абегг — оприлюднили комп’ютерну реконструкцію частин сувоїв, яких ніхто зі сторонніх не бачив. Абегг запрограмував свій Macintosh так, щоб той «зшивав» фрагменти текстів із п’ятитомного конкордансу — покажчика слів, опублікованого ще раніше. Вахолдер заявив, що публікує ці тексти, аби привернути увагу до ембарго на сувої, адже ці манускрипти є частиною релігійної спадщини християн і юдеїв і мають бути доступні всім 4.
Цей крок став прямим викликом комітету й показав, що монополію можна обійти технічно. Водночас він підігрів і без того гарячу дискусію в наукових колах і в пресі.
Рішення Гантінгтона: «Безвідповідальний доступ»
Бібліотека Гантінгтона володіла унікальним набором із приблизно 3 000 негативів сувоїв, які десятиліттями зберігалися в 20 металевих коробках у секретному сховищі з контрольованим кліматом. Ця колекція вважалася найкращим і найповнішим фотографічним відтворенням сувоїв, яке не контролював «картель».
Директор бібліотеки Вільям Моффетт оголосив, що відтепер будь-який учений може отримати доступ до цих фотографій без жодних обмежень. Своє рішення він пояснив просто: «Віддати колекцію картелю було б аморально. Тримати її під замком — також аморально».
Реакція була миттєвою й полярною. Маген Броші, куратор Храму Книги в Єрусалимі, де зберігалася частина сувоїв, назвав це рішення «найскандальнішою річчю». Джон Страгнелл із Гарварду, колишній головний редактор комітету, заявив, що Гантінгтон не мав права порушувати угоду про використання фотографій, адже дозвіл на їхнє копіювання давався лише для роботи призначених учених. Він припустив, що можливі судові позови.
Натомість науковці, яких роками не допускали до матеріалів, вітали рішення. Преподобний Джеймс Чарлзворт, фахівець із сувоїв із Принстонської теологічної семінарії, назвав це «великим проривом і чудовою новиною». Він наголосив, що ширший доступ розвіє побоювання, ніби неопубліковані фрагменти містять матеріали, які підривають християнські та юдейські вірування. «Якщо документи не відкриті для всіх, це посилює непорозуміння й натякає на змову там, де її немає», — сказав він.
Сам Моффетт порівняв своє рішення з «падінням Берлінської стіни або звільненням заручників у Лівані».
Наслідки та нові публікації
Рішення Гантінгтона спричинило ланцюгову реакцію. Уже в грудні 1991 року Марк Талісман, президент вашингтонського фонду Project Judaica, звернувся до Бібліотеки Конгресу з пропозицією організувати виставку сувоїв від імені Управління старожитностей Ізраїлю. А Гершель Шенкс, видавець журналу Biblical Archaeology Review, який роками вів кампанію за відкриття доступу, випустив двотомне факсимільне видання сувоїв 5.
Монополія впала. Після 40 років секретності сувої Мертвого моря стали надбанням світової науки, і дослідники нарешті отримали змогу працювати з ними без посередників і дозволів.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
- https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1991-09-22-mn-4145-story.html↩
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%9C%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%8F↩
- https://www.upi.com/Archives/1991/09/22/Library-opens-access-to-Dead-Sea-Scrolls/5728685512000↩
- https://archive.seattletimes.com/archive/19910922/1306832/copies-of-dead-sea-scrolls-to-go-public—-release-would-end-scholars-dispute↩
- http://www.ibiblio.org/expo/deadsea.scrolls.exhibit/article.html↩
