Великдень

Що це за свято?

Великдень — найважливіше та найурочистіше християнське свято. В цей день віряни відзначають воскресіння Сина Божого — справжнє диво, яке настало на третій день після його смерті на хресті. Християнська релігія стверджує, що своєю смертю Спаситель спокутував гріхи людей, а своїм воскресіння подарував їм вічне життя.  Це свято щороку відзначається в різні дати, визначені за особливою церковною системою — Пасхалією. Незмінним залишається день тижня, в який святкують Великдень — неділя.  У 2025 році співпадає православний Великдень і Католицький Великдень й відзначатиметься 20 квітня.

Як виникла ідея святкування Великодня?

Відповідно до чотирьох євангельських джерел, Ісус Христос помер на хресті в п’ятницю, близько третьої години після полудня, в переддень іудейського свята Песах. Увечері того ж дня тіло було знято з хреста таємними послідовниками Ісуса — Йосифом Аримафейським та Никодимом. Йосиф Аримафейський був багатою й шанованою людиною, до того ж членом Синедріону — верховного владного органу в Ієрусалимі. Скориставшись своїм високим статусом, чоловік здобув дозвіл на поховання Христа в Понтія Пілата, римського намісника. Допомагав  Йосифу в похованні Никодим, теж член Синедріону. Саме він приніс смирну — коштовну рідину, яка призначалася для бальзамування померлих.

В ті часи для простого люду звичним було ховати мерців в могилах, викопаних у землі, заможні ж ховали своїх близьких в кам’яних печерах. Йосиф Аримафейський мав таку печеру просто на території свого саду, недалеко від гори Голгофи. Готував цю печеру чоловік на випадок власної смерті, але вирішив віддати її Ісусу, бо не міг допустити, щоб його вчителя поховали в землі, в спільній могилі з іншими страченими. Тому тіло Христа, змащене смирною та обвите полотном, віднесли до кам’яної печери в саду й закрили вхід до неї великим каменем. Поховання було дещо поспішним і без дотримання всіх правил, бо того вечора вже починалося свято Песах. Тому присутні жінки, які теж були ученицями Христа, домовилися на другий день після свята прийти до печери, щоб помазати тіло миррою.  

Вранці в суботу Понтій Пілат за проханням ієрусалимських первосвященників приставив охорону до місця поховання Христа. Первосвященники пам’ятали Ісусові слова щодо його воскресіння на третій день після смерті, проте не знали, як їх розуміти й намагалися убезпечити себе від викрадення тіла прихильниками Христа. Караул з римських воїнів відправили стерегти печеру, а до каменю біля її входу приклали печатку.

Воскресіння

Душа Ісуса Христа повернулася в його тіло вночі з суботи на неділю, після чого він вийшов з печери, не відсунувши каменю й не порушивши печатки, бо його тіло вже не було підвладне природним законам. Для караулу ця подія пройшла непоміченою, і воїни продовжували охороняти пусту печеру. На світанку з неба з’явився сяючий Ангел і відкрив вхід до печери, а перелякані воїни спершу остовпіли, а потім втекли з місця події. Коли вранці до печери прийшли жінки, то побачили відкритий вхід, поруч лежав камінь, а на ньому сидів Ангел з сяючим обличчям.  Він сповістив жінок про Христове воскресіння, і велів розповісти цю звістку його учням. 

Коли первосвященники дізналися від охоронників про появу Ангела та зникнення тіла Ісуса, вони намагалися зробити так, щоб люди не повірили в його воскресіння. Для цього воїнам з караулу було наказано розповідати всім, що тіло Христа було викрадено з печери його прихильниками. 

Зустріч Ісуса з учнями

Того недільного дня Христос кілька разів з’являвся до деяких своїх учнів, проте вони не могли до кінця усвідомити можливість його воскресіння, і тільки ввечері одинадцять апостолів нарешті впевнились у цьому, коли разом побачили свого вчителя на спільній вечері. Через тиждень його побачив і дванадцятий апостол — Фома, який не був присутній при першій появі Спасителя, тому спершу не повірив у воскресіння. Потім ще на протязі сорока днів час від часу Христос спілкувався зі своїми учнями, даючи їм останні настанови, після чого відбулося його Вознесіння на небо, а апостоли розійшлися по світу проповідувати християнське вчення.  

Святкування Великодня

Перші прямі свідчення про святкування Великодня датуються серединою II століття, проте між церквами довго не було єдності щодо дати проведення цього свята. Головним чином для вирішення цієї проблеми імператором Костянтином було зібрано в 325 році Нікейський собор, який вирішив, що Великдень має відзначатися  в неділю після першого повного Місяця, який слідує за весняним рівноденням. 

Якщо ж відійти від подій, описаних у Євангеліях, то багато істориків вважають, що Великдень — свято з давнім язичницьким корінням. У народів Західної Європи воно присвячувалося богині весни — Еострі, й відзначалося в період весняного рівнодення. Саме з іменем цієї богині й пов’язана англомовна назва свята — «Easter». У вшануванні Еостри також використовувалася ідея воскресіння, але це було воскресіння природи після зимового сну.

Слов’яни за часів  язичництва теж традиційно святкували час весняного відродження. Щодо українців, то навіть назва свята збереглася — в давнину його називали Великоднем Даждьбожим, і вшановувало воно народження Даждьбога — божества Сонця. Тому багато з відомих великодніх звичаїв існували задовго до прийняття нашим народом християнства. Після хрещення Русі вони дещо трансформувалися, але їхня суть залишилася незмінною. 

Часті Питання та відповіді про Великдень

Як святкувати Великдень?

Це свято — виняткове, йому передує не тільки Великий піст, а й особливий тиждень, який називають «страсним». В ці дні прийнято згадувати останні дні земного життя Христа, які ознаменовані його стражданнями й смертю від розп’яття. В церквах щоденно проходять богослужіння, а в суботу в Ієрусалимському храмі Гроба Господнього сходить благодатний вогонь, який потім доставляють в різні країни, в тому числі й в Україну.

Найголовніше святкове богослужіння в церквах теж починається увечері в суботу й продовжується до ранку. Ця служба завжди збирає багато вірян, її особлива атмосфера об’єднує урочистим і радісним відчуттям. Після відвідин церкви люди з освяченими великодніми кошиками повертаються додому й сідають за святковий стіл.  Всі страви господині готують заздалегідь — зазвичай у четвер та суботу, в тому числі фарбують яйця та печуть паски.

На Великдень прийнято ходити в гості та запрошувати гостей до себе. При цьому запрошують зазвичай добре знайомих людей, родичів чи друзів, спілкування з якими буде приємним і радісним. Попри те, що обмеження посту скінчилися, за столом не бажано вживати багато алкоголю та переїдати.

Якщо надворі тепла погода, то багато дружніх компаній виїжджають на природу, смажать шашлики та насолоджуються весняним сонцем. Зрештою, найважливіше для кожного — провести свято Великодня в радості та гармонії і подарувати святковий настрій своїм найдорожчим людям.

Чому ми любимо цей день? 

В цього свята своя особлива аура, яка пов’язана зі справжнім весняним теплом, сонячним світлом, ніжно-зеленими гілочками дерев та першими квітами. Неповторного відчуття додають передсвяткові приготування — випічка пасок, фарбування яєць. До цих приготувань з радістю  долучаються й діти, адже потім так весело з’їсти солодкий верх паски й випробувати, чиє яйце виявиться міцнішим у традиційній великодній «битві крашанок».  

Великдень збирає родини за святковим столом і є приводом для того, щоб помиритися зі всіма своїми близькими, пробачивши всі образи й непорозуміння. До того ж це свято — слушний час для добрих справ, благодійності, допомоги тим, хто її потребує. Такі дії справді допомагають людям усвідомити любов до ближнього, відчути очищення своєї душі й спокуту провин.

Кожній людині властиво відчувати страх смерті, а Великдень — це свято, яке дарує життя, адже саме перемогу вічного життя й добра над гріхами й смертю означає Христове воскресіння.

Листівки на Великдень

👉 Розділ Листівки та привітання ➕ Листівки у Вайбері ➕ Листівки в Телеграмі

Коли будемо святкувати Великдень?

Рік	Дата	День тижня
2025	20 квітня	Неділя
2026	12 квітня	Неділя
2027	2 травня	Неділя
2028	16 квітня	Неділя
2029	8 квітня	Неділя

Перевірено редакцією DAY TODAY