Геловін як терапія страху

Гелловін як терапія страху

Спочатку треба зрозуміти, що кожне свято, яке ми відзначаємо, має свою приховану терапевтичну цінність. Різдво об’єднує нас навколо родинного тепла, День Подяки нагадує про вдячність, Великдень символізує оновлення. А Геловін… Ну, це щось зовсім інше. Це свято нас кидає прямо в обійми наших страхів. Всі ці черепи, гроби і моторошні маски — це не просто “прикольні” декорації. Вони змушують нас дивитися в обличчя смерті, навіть якщо ми цього й не хочемо.

Насправді з Геловіном все просто: тут немає натяків чи делікатних згадок. Це свято прямолінійно нагадує про темну сторону життя. І цікаво, що ми це робимо разом — з друзями, сусідами. Страх стає спільним, а отже, переносити його легше. Такий собі колективний сеанс терапії, де замість психолога — жахи, цукерки й сміх. І, як би це дивно не звучало, ми цього потребуємо.

Чому зʼявився Геловін?

У північній півкулі Геловін відзначають восени, коли природа наче сама переходить на “темний режим”. Літо закінчилося, листя падає, ночі стають холоднішими і довшими. У давні часи, коли людство ще було тісніше пов’язане з природою, осінь означала кінець урожаю і початок темної, голодної зими. Це був час, коли смертність була високою, а люди часто були змушені боротися за виживання. Тож не дивно, що в цей час, ще з 11 століття, відзначають День усіх душ, коли вшановують померлих.

Сьогодні ми вже не замерзаємо без їжі і тепла під час зими, але страх перед темрявою, невідомістю і, зрештою, смертю все одно залишився. Тому і потрібен Геловін. Бо хоч би якими вільними ми себе не відчували, ми все одно боїмося. І цей страх накопичується. Наші мозкові “сирени” — мигдалики — постійно шукають загрози, навіть якщо їх немає на горизонті. І з часом це накопичене хвилювання стає тривожністю.

Свята як психологічна допомога

Чому ж свята такі важливі? Кожне з них виконує свою психологічну функцію: допомагає розібратися з якимось загальнолюдським переживанням. І що цікаво — все це відбувається публічно, разом з іншими людьми. Ми бачимо, що інші роблять те саме, що й ми, відчувають схожі емоції, і це робить нас менш самотніми перед лицем тих великих, глибоких переживань, які важко виразити словами.

А Геловін — це свято, яке концентрується на страху. Чи є ще більш універсальне почуття, ніж страх? Це, мабуть, найболючіша емоція, яка може паралізувати, але й водночас вона потрібна для виживання. І так, Геловін — це не просто розвага: за прогнозами, тільки в США цього року люди витратять на Геловін аж 11,6 мільярдів доларів. Це серйозна справа.

“Промивання” страху

Механізм Геловіну працює як своєрідне “промивання” страху. Психологи це називають експозиційною терапією — коли людина навмисно зустрічається з тим, чого боїться, щоб звикнути і зрозуміти, що це не так страшно, як здається. Ми декоруємо наші будинки черепами і кажемо собі: “Так, смерть існує”. Або одягаємо маски демонів і чуємо у відповідь: “Так, є речі, які лякають, але це нормально”.

Ось так в магазинах, на вулицях і навіть у наших дверях нас оточують нагадування про темний бік життя. Це допомагає вивести страх на поверхню, прогнати його з нашої підсвідомості. І в цій безпеці — поруч з друзями чи родиною — ці страхи наче стають більш терпимими.

Ініціація у “дорослу правду”

Смерть — це жорстока правда, якої ніхто не омине. І Геловін дає нам змогу стикнутися з цим разом, ще з дитинства, наче привчаючи до найдорослішої правди, яку ми коли-небудь дізнаємося. Навіть якщо це жахливо, ця думка додає цінності життю: ми радіємо кожному моменту, розуміючи, що він не вічний. І саме цукерки, сміх і відьомські капелюхи роблять цей страх менш травматичним.

Але хоча страх універсальний, боїмося ми всі по-різному. Кожен з нас мав би свій особистий “терапевтичний” Геловін, якщо би міг обирати ті образи, які насправді резонують з його страхами. Хтось боїться акул, і йому краще підійшли б декорації з плавниками, що з’являються з темряви. Іншому ближчі страхи, пов’язані з машинами чи лікарнями, і йому би сподобалися костюми з лікарняними моніторами або “швидкими”.

Але якщо кожен з нас буде святкувати свій “персоналізований” Геловін, може, й компанію знайти буде важче. Тому це свято вчить нас не лише зустрічатися зі своїми страхами, а й ділитися ними з іншими. Бо у компанії цей темний танець з жахами набагато легший, а іноді навіть і смішний.

Геловін — це своєрідний колективний ритуал прийняття смерті і страху. І саме це робить його справжньою терапією, від якої нам усім трохи легшає.

Геловін і війна

Коли страх і смерть не просто фігури в костюмах, а щоденна реальність, яку багато людей бачать на власні очі, це свято вже не виглядає такою невинною забавою. І тому нам треба дуже уважно дослухатися до власних почуттів та почуттів оточуючих. Якщо вам зараз некомфортні певні атрибути Геловіну, замініть їх на більш нейтральні, наприклад, замість страшного гарбуза можна зробити усміхнений.

Важливо також враховувати особисті обставини. Якщо ви чи ваша сімʼя щойно пережили втрату близької людини, вам навряд чи доцільно буде додатково навантажувати психіку. Ба більше, деякі атрибути Геловіну можуть стати тригером для флешбеків.

З причин поваги до інших, якщо ви відзначаєте цей день, варто дуже обережно підходити до оздоблення осель та вибору костюмів. Уникайте тематик повʼязаних із цвинтарями, скелетами, кровʼю тощо.

Також важливо з розуміння поставитися до людей с ПСТР, яких зараз, на жаль, дуже багато в Україні. Радимо з цього приводу прочитати статтю на Психологері — Гелловін радість для одних, кошмар для інших

Геловін — чуже та небезпечне свято?

Для тих, хто сприймає Геловін як чужий або навіть небезпечний елемент культури, варто пам’ятати, що це свято може мати зовсім інше значення. Насправді Геловін для багатьох є скоріше забавою і можливістю поринути в атмосферу осінньої магії, ніж “прославлянням нечисті”. Сучасні святкування зводяться до костюмів, цукерок і прикрас, що більше нагадує театральну постановку, ніж серйозний обряд.

Як вже згадувалось вище, Геловін бере свій початок у традиціях вшанування померлих і є нагадуванням про те, що життя і смерть — природні частини нашого існування. Це зовсім не святкування темряви, а радше спосіб подивитися страхам в обличчя, але з посмішкою і поруч із близькими.

За матеріалами psychologytoday.com

Перевірено редакцією DAY TODAY

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 0 / 5. Кількість голосів: 0

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо за відгук!

Підписуйтесь на нові статті!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

Схожі статті

Ходімо далі? Наступна стаття
Copy link