ДНК показала: «шаман» з Уптон‑Ловелл біля Стоунхенджу був жінкою

Генетичний аналіз майже 4‑тисячолітніх останків із багатого поховання поблизу Стоунхенджу показав: людина, яку два століття демонстрували в музеї як чоловіка‑шамана і майстра з металу, насправді була жінкою. Результат перевертає усталені уявлення про розподіл професій і статусів у ранній Бронзовій добі.

Що саме знайшли

Поховання, відоме як «шаман з Уптон‑Ловелл», було розкрито ще у 1801 році за кілька кілометрів від Стоунхенджу. Навколо майже повного скелету археологи виявили не лише звичні предмети для того часу — кам’яні сокири й крем’яні знаряддя — а й набір інструментів, пов’язаний із обробкою металу: металургійні писачі для розмітки, темний пробірний камінь для перевірки чистоти металу та предмети з ознаками золота на поверхні. Також у могилі лежали перфоровані кістки тварин, ймовірно пришиті до одягу як елементи ритуального плаща, а чотири скам’янілі губки вирізані у формі чашок — усе це свідчить про поєднання ремісничих і ритуальних атрибутів.

Після розкопок англійський археолог Вільям Каннінгтон зазначив, що через «величину кісток» поховання видавалося «підведеним під чоловіка». Протягом двох століть музейні реконструкції й публікації відтворювали постать як бородатого чоловіка — так сконструювалася традиційна інтерпретація ролі власника поховання як «шамана» чи високопоставленого майстра.

Як встановили справжню стать

Новий аналіз виконали в лабораторії Франсіс‑Кріка в Лондоні. Першочерговою метою дослідників було з’ясувати походження особи, але аналіз хромосом виявив набір XX замість очікуваного XY, що свідчить про жіночу стать. Щоб підтвердити результат, команда повторно протестувала ДНК з інших кісток — зокрема з зуба та пальця ноги — і отримала ту саму генетичну картину, виключивши помилку через контамінацію або наявність кількох скелетів у похованні ¹.

На поверхні деяких інструментів і каменів, знайдених у могилі, виявили сліди золота, що вказує на роботу з тонкими золотими покриттями або прикрасами. Крім того, кісткова експертиза показала ознаки напруженої роботи: у правому зап’ясті була помітна артритна зміна, яку інтерпретують як маркер регулярного використання рук у ремісничих операціях. Загалом скелет описують як високий і стрункий для жінки бронзової доби, що також узгоджується з інтенсивною фізичною працею.

Як це змінює інтерпретацію поховання

Поєднання багатого набору металургійних інструментів і предметів ритуального призначення дало підстави вважати цю особу духовним спеціалістом або ремісником високого статусу — звідси і прізвисько «шаман». Тепер, коли генетика встановила жіночу стать, у музеї та серед дослідників підкреслюють, що попередні припущення про чоловічу монополію на відповідні ролі потребують перегляду. Директор Вілтширського музею Девід Доусон назвав відкриття «переломним доказом» на користь того, що жінки могли обіймати високі технічні й ритуальні позиції в суспільстві бронзової доби.