Бобер великий ссавець. Довжина тулуба 1-1,3 м. Висота від землі до плечей 30-35 см. Вага до 30 кг. Належить до ряду гризунів, в якому за габаритами його перевершує тільки капибара з Південної Америки. Сімейство бобрових налічує всього два види.
Спосіб життя напівводяний. Мешкає в середній смузі. Ареал поширення протягом століть сильно зменшувався в зв’язку зі знищенням бобрів заради їх цінного хутра. Завдяки діяльності товариства захисту природи, популяція цих гризунів помітно зросла. Сьогодні масштаб розселення тварин можна порівняти з рівнем 17-го століття.
Живуть сім’ями, в так званих, хатках з гілок і стовбурів дерев. Зовні житло щільно обмазане глиною. Необхідність в такому будівництві викликана низкою природних причин. В сирій болотистій місцевості, де зазвичай проживають бобри, неможливо вирити суху нору, тому їм доводиться створювати свої «апартаменти» вище рівня води. Така споруда дозволяє вести активний спосіб життя і в зимовий час.
Вхід в боброву хатку завжди знаходиться під водою, не дивлячись на те, що сама хатка розташована вище її поверхні.
Будують не тільки хатки, але й гідротехнічні споруди. Бобрам для комфортного життя потрібна водойма зі стоячою водою. За необхідності вони створюють загату в руслі будь-якого струмка, перегороджуючи його греблею. Рівень рідини контролюють за допомогою спеціальних каналів. Їх же використовують для постачання будівельного матеріалу.
Бобри охайні. Вони не засмічують екскрементами і залишками їжі своє житло і територію гідротехнічних споруд. А для ретельного очищення власної шерсті природа наділила їх спеціальним роздвоєним пальцем на лівій нозі.
Ще однією фізіологічною особливістю бобра є нижня губа, яка дозволяє тварині гризти і харчуватися під водою, без загрози захлинутися.
Обсяг дихальної системи допомагає бобру бути від водою до 15 хвилин і пропливати більше 500 метрів. Здатність відмінно плавати забезпечує жорсткий хвіст у формі весла.
Бобри роблять запаси на зиму, але зберігають їх на відміну від інших передбачливих гризунів, в напівзатопленому вигляді. Для того щоб в зимові морози до їжі був доступ з води під льодом. Обсяги запасів сягають десятків кубометрів.
Читайте нашу статтю: Цікаві факти про Україну
Парування бобрів відбувається під водою. Шлюбний період припадає на зиму. До останнього місяця весни триває виношування дитинчат. Бобрята в кількості 2-4 штук вже через кілька діб плавають у воді поряд із матір’ю.
Для контактів між собою бобри мають кілька способів.
- Роблять мітки за допомогою залози внутрішньої секреції, розташованої біля основи хвоста.
- Ротом вони видають звуки, що нагадують свист. Але найбільш вживаний шумовий сигнал в арсеналі тварин – різкий удар хвостом об поверхню води. Найчастіше він повідомляє про небезпеку і закликає терміново пірнути.
Іноді бобри дозволяють родинним представникам фауни жити у своїх хатках. Зокрема, це відноситься до ондатри.
Перетравлювати грубу їжу, що складається в основному з целюлози, допомагає особлива бактерія, що живе в шлунках бобрів.
Вражає швидкість, з якою гризуни справляються з поваленням дерев. На стовбур завтовшки 10 см їм потрібно не більше 5 хвилин наполегливої праці. А з деревом завтовшки 40 сантиметрів дорослий бобер впорається за один день.
Іноді бобри гинуть під ними ж поваленими деревами. Трапляються помилки і в розташуванні греблі. Часто вода в новоствореному водоймищі завдає шкоди людським будівлям, розмиває залізничні насипи.
У середньовіччі монахи вважали бобрів рибами. Робили це для того, щоб їсти їх м’ясо під час посту, коли рибу їсти можна, а м’ясо – не можна.
Tweet
Бобри не вчать своїх дитинчат будувати хатки і греблі – всі вони вміють це з народження.
Дитинчата бобрів проводять з батьками не менше двох років, перш ніж вступають у самостійне доросле життя.
У бобрів подвійні повіки. Одна пара повік, для перебування під водою – прозора. Багато інших тварин плавають під водою з відкритими очима, але ні в кого більше немає прозорих повік. Там, де плаває бобер, вода забруднена трісками, гілками, відходами будівництва. Тому прозорі повіки водночас захищають очі та дозволяють орієнтуватися під водою.
Найбільша з коли-небудь виявлених бобрових гребель мала довжину близько семисот метрів.
В неволі бобри живуть зазвичай набагато довше, ніж на волі – до сорока років.