Цікаві факти про видру

Морські видри — це милі тваринки, які викликають захоплення на фото та відео соцмережах. Вони належать до родини куницевих, мають перетинчасті лапки, надзвичайно щільне, водовідштовхувальне хутро й здатні закривати ніздрі та вуха під водою, щоб не допустити потрапляння води. Всесвітній день видри, присвячений усім видам видр, а вони дуже цікаві тваринки. Підготували цікаві факти про видру.

Які бувають видри?

У світі існує 13 видів видр, і кожен із них — унікальний і захопливий. Розглянемо деякі з них:

Морська видра (Enhydra lutris) — мешкає вздовж узбережжя Північної частини Тихого океану. Мешкає вздовж північної частини Тихого океану — Аляска, Канада, Росія, Японія. Не виходить на сушу взагалі, використовує каміння як інструмент. Має найгустіше хутро серед тварин.

Північноамериканська річкова видра (Lontra canadensis) — поширена в Північній Америці.
Живе в річках, болотах і озерах США та Канади. Відомі своєю акробатикою у воді та ігровою поведінкою. Можуть пірнати до 8 хвилин.
Видра суматранська (Lutra sumatrana) — рідкісний вид, знайдений у Південно-Східній Азії.
Вважалася вимерлою до 1998 року, коли її знову виявили в Південно-Східній Азії. Має волохату носову подушечку, що відрізняє її від інших видр. Перебуває під загрозою через втрату середовища існування та полювання.
Азійська мала безкігтева видра (Aonyx cinereus) — найменша видра, поширена в Південній та Південно-Східній Азії. Найменша видра – її довжина тіла становить лише 40–64 см, а вага — 2–5 кг. Використовує передні лапи. На відміну від інших видр, ця видра ловить здобич передніми лапами, а не ротом. Утворює великі сімейні групи до 12 особин.
Видра річкова (Lutra lutra) — мешкає в річках і озерах Європи, включно з Україною. Непомітна, тиха, і надзвичайно витривала. Полює здебільшого вночі.

Плямистошийна видра (Hydrictis maculicollis) — мешкає в Африці. Вид Hydrictis maculicollis певний час також відносили до роду Lutra, але нині його виділено в окремий монотипний рід.

Гладкошерста видра (Lutrogale perspicillata) — поширена в Південній та Південно-Східній Азії та Іраку, зустрічається в Індії. Має коротке, блискуче хутро, що відрізняє її від інших видр. Живе в групах до 11 особин, спільно полює та виховує потомство.

Гігантська видра (Pteronura brasiliensis) — найбільша видра, до 2 метрів довжиною! мешкає в басейні Амазонки.

Читайте також: Цікаві факти про щурів

Цікаві факти про видру 🦦

Деякі видри мають величезний репертуар звуків — до 12 різних «слів» для спілкування: писк, бурчання, гарчання, свист, крики тривоги… А от мала азійська видра взагалі вважається найбалакучішою — її спілкування нагадує цвірінькання пташок!
У кожної видри — унікальний ніс. Як у нас відбитки пальців, так у видр — форма носа. Дослідники можуть розпізнавати окремих особин саме за його формою. Це допомагає при вивченні диких популяцій.
Річкові видри не просто живуть у норах — вони будують складні підземні сховища, які мають вхід під водою, спальну камеру та навіть вентиляційні отвори. Це справжнє інженерне диво в дикій природі!
Річкові видри можуть пірнати до 7 метрів і затримувати дихання до 8 хвилин. Вони настільки спритні, що здатні зловити рибу навіть у каламутній воді, орієнтуючись лише на вібрації — завдяки надчутливим вусикам (вібрисам).
Усі видри любителі чистоти — маніакально охайні. Вони постійно чистять хутро, навіть на суші. Якщо хутро не доглянуте, воно не гріє. Видри чистять його язиком, зубами, лапками, перекочуються по землі та плавають у чистій воді.
Видри — турботливі мами. Малюки народжуються сліпими, беззахисними, і мама годує й гріє їх кілька місяців. Деякі мами навіть приносять дітлахам іграшки — палички, камінці або шишки, щоб вони вчилися грати й полювати.
Видри вміють жартувати! Це правда: у неволі видри часто імітують людські дії: показують «фокуси» з м’ячами, зображають гру, переслідування, хованки. У дикій природі вони теж часто граються без очевидної причини — наприклад, скочуються з берега у воду як по гірці.
Деякі видри не їдять просто «те, що попалося». Вони віддають перевагу певним видам риби, а деякі навіть збирають «запаси», ховаючи їжу в печерах або серед каміння.
Європейська видра мешкає і в нашій країні. Найчастіше її можна зустріти у Карпатах, Поліссі та Поділлі, якщо пощастить — у лісових річках і ставках. Це дуже обережна тварина, тож побачити її — справжнє щастя.
Хоч видри виглядають веселими й безтурботними, насправді майже всі види сьогодні під загрозою зникнення. Забруднення води, знищення місць проживання, браконьєрство та зміни клімату — усе це загрожує їхньому існуванню.

Реклама - Прибрати та підтримати сайт

Читайте також: Цікаві факти про бобрів

Морські видри — чарівні охоронці океану

Морські видри — це маленьке диво природи. Вони розумні, кумедні й відіграють надзвичайно важливу роль у збереженні морських екосистем. Хоч їх часто бачать недалеко від берега, ці тварини здатні прожити все своє життя, не виходячи з моря. Океан — це їхній дім, простір для ігор, сну, полювання і навіть народження дитинчат. Завдяки надзвичайно великим легеням (утричі більшим, ніж у більшості ссавців такого ж розміру), видри можуть залишатися під водою понад п’ять хвилин.

Загальна назва: морська видра
Наукова назва: Enhydra lutris
Тип: ссавці
Харчування: хижак
Середня тривалість життя в дикій природі: до 23 років
Довжина тіла: до 1,2 метра
Вага: приблизно 30 кілограмів

За даними Sea Life Centre у Бірмінгемі, близько 90% усіх морських видр живуть в Алясці.

Морські видри не лише виживають у воді — вони активно допомагають їй жити. Їх називають «ключовим видом», адже саме вони підтримують баланс в океанських екосистемах. Наприклад, видри контролюють чисельність морських їжаків, які безконтрольно поїдали б лісові зарості водоростей — келпи. А ці лісові масиви не тільки поглинають вуглець, борючись із кліматичними змінами, а й дають прихисток морським зіркам, анемонам, морським левам, китам, чайкам та іншим мешканцям моря. Завдяки видрам океан залишається живим.
Келп — це загальна назва для великих бурих водоростей, які утворюють підводні ліси вздовж морських узбереж. Вони можуть виростати до 30–60 метрів завдовжки і часто формують справжні “джунглі” на морському дні.
Один із найбільш зворушливих фактів — видри тримаються за лапки під час сну. Вони збираються у групи, які називають «плотами», чисельністю від 10 до 1 000 особин. Щоб не розпливтися у різні боки під час сну, видри тримаються за передні лапки або обмотуються стрічками келпу — справжня казкова сцена на хвилях. ¹

Реклама - Прибрати та підтримати сайт

Морські видри часто дрейфують на поверхні океану серед підводних лісів з гігантських бурих водоростей. Вони обплутують себе його стрічками, щоб не відносило хвилями. Так вони можуть відпочивати, не турбуючись про те, куди їх занесе.
Ці тварини можуть провести все своє життя у воді, навіть не виходячи на берег. Вони їдять, сплять, піклуються про дитинчат, чистяться — все у воді! Видри вміють затримувати дихання більш ніж на 5 хвилин, що дає їм змогу глибоко пірнати за їжею.
Найтепліше хутро у тваринному світі. Морські видри не мають жирового прошарку, як, скажімо, тюлені чи кити. Їхній секрет — надщільне водонепроникне хутро, найгустіше серед усіх тварин. У кожному квадратному дюймі — до мільйона волосків! Саме воно зберігає тепло й дозволяє жити у холодній воді. Але є один нюанс: якщо хутро забруднене, воно не може втримати повітря, і тоді видра може замерзнути. Тому видри витрачають купу часу на догляд за собою — чистяться лапками й зубами після кожного прийому їжі.
Морські видри — єдині серед усіх видр, хто народжує у воді. Малюки з’являються на світ у хвилях, а мама тримає їх на грудях, коли годує. Вони ніжно обіймають дитинча й плавають разом на спині, поки малюк не навчиться самостійно пірнати й шукати їжу. ²

Малюки видри не можуть потонути. Маленькі видренята мають пухнасте й надлегке хутро — лануго. Воно настільки повітряне, що дитинча не може пірнути під воду, навіть якщо дуже захоче. Це, до речі, дуже зручно для мами — вона залишає малюка плавати на поверхні, поки сама полює під водою.
Колись це розкішне хутро ледь не знищило морських видр. Їх масово винищували задля шкур, і популяція опинилася на межі зникнення. Сьогодні вони захищені законом, але все ще залишаються у списку зникаючих видів за класифікацією МСОП. Їхнє хутро робить їх особливо вразливими до нафтових плям — коли воно вкривається нафтою, воно втрачає здатність утримувати повітря, і тварина може загинути від переохолодження.
У минулому заради їхнього цінного хутра морських видр винищували безжально. До початку ХХ століття у світі залишилось лише 1 000–2 000 особин. Лише завдяки захисту й охоронним заходам популяція почала відновлюватися. Сьогодні видри знову населяють узбережжя Тихого океану — як у Північній Америці, так і в Азії. ²
Щодня морські видри з’їдають щонайменше 25% своєї ваги — інакше їм просто не вистачить енергії. Для людини це було б як спожити 30–40 кілограмів їжі на день! Їхній метаболізм працює неймовірно швидко, тому їжа — це постійна справа. ³
Після кожної трапези видра влаштовує справжнє СПА: чистить хутро зубами й лапками, щоб воно залишалося водонепроникним. Саме пухнасте підшерстя утримує повітря біля тіла й не дає видрі змерзнути, адже жирового прошарку вона не має. Будь-який бруд чи жир знищують цей захист, тому чистота для видри — не примха, а життєва потреба.
Видри — одні з небагатьох ссавців, які використовують знаряддя праці. Вони підбирають камінці й використовують їх як молотки, розбиваючи мушлі або панцирі морських їжаків. Крім того, вони єдині морські ссавці, які перевертають каміння на дні океану в пошуках здобичі, а ще — ловлять рибу лапами, а не ротом. Неймовірно спритні мисливці! Наприклад, коли видра хоче з’їсти міцну мушлю або краба, вона просто витягує свій улюблений камінь, кладе його на груди й розбиває здобич об нього, мов молотком. Ці камені настільки важливі для них, що видри навіть ховають їх у спеціальні «кишені» — шкіряні складки під пахвами!
У видри є таємна кишеня під пахвою. І якщо ви думали, що далі вже миліше нікуди — то ось ще один факт. У кожної морської видри під пахвою є шкіряна складка, яку вона використовує як кишеню. Туди вона ховає улюблені камінці або запаси їжі — дуже практично!
У Канаді морські видри мешкають у прибережних водах північної Британської Колумбії. Та сьогодні вони знову під загрозою — через потрапляння у риболовні сіті, забруднення вод, нафтові розливи й зміну клімату. Вони ще не оговтались після минулих втрат — і потребують захисту. ³

Ці пухнасті, розумні, винахідливі тварини потребують нашого захисту. Бо якщо зникнуть вони — разом із ними зникне частинка дикої магії нашої планети. Поширюйте знання, підтримуйте екологічні ініціативи й просто не залишайся байдужими до життя цих неймовірних істот.

Чому видра занесена до Червоної книги?

Видра річкова отримала статус охоронного виду через комплекс антропогенних чинників, які критично скоротили її чисельність у XX столітті:
✔️ Забруднення водойм – видри є біоіндикаторами чистоти води. Хімічне забруднення річок пестицидами та важкими металами призводить до накопичення токсинів у рибі — основній їжі видр, що спричиняє хвороби та зниження репродуктивної здатності тварин.
✔️ Деградація середовища – вирубка прибережних лісів, осушення боліт та регулювання річищ річок знищують місця, придатні для облаштування надійних нір.
Браконьєрство – історично на видру полювали заради її надзвичайно щільного та зносостійкого хутра, яке вважалося «золотим стандартом» у хутровій промисловості.
✔️ Збіднення кормової бази – масовий вилов риби та порушення екосистем залишають хижака без достатньої кількості їжі, особливо в зимовий період.

Чому видра незвичайна тварина?

Видра — це еволюційний шедевр, що ідеально адаптувався до життя на межі двох стихій. Її незвичайність проявляється в кількох аспектах:
✔️ Гідроізоляційне хутро – це найтепліший «костюм» у світі природи. На 1 см² шкіри видри припадає до 50 000 волосків. Вони настільки щільно прилягають один до одного, що утримують шар повітря, який не дає воді торкнутися шкіри. Видра буквально залишається сухою, перебуваючи під водою.
✔️ Природний «акваланг» – під час занурення її ніздрі та вушні раковини автоматично закриваються спеціальними клапанами. Крім того, видри мають дуже чутливі вібриси (вуса), які допомагають їм відчувати рух здобичі у каламутній воді за коливаннями тиску.
✔️ Високий інтелект та соціальність. Видри — одні з небагатьох диких тварин, які граються навіть у дорослому віці. Вони облаштовують «крижані гірки» на берегах і скочуються по них у воду просто заради задоволення. Це свідчить про високий розвиток нервової системи.
✔️ Через втрату тепла у воді видра має надшвидкий обмін речовин. Вона повинна з’їдати за день кількість їжі, що дорівнює близько 15–25% її власної ваги, щоб підтримувати енергетичний баланс.
✔️ Сон на воді – хоча це більше властиво морським видрам (каланам), їхня звичка триматися за лапи під час сну, щоб їх не рознесло течією, стала справжнім символом складної соціальної поведінки у тваринному світі. Не всі так можуть!

Читайте також: Цікаві факти про капібару