Святих первоверховних апостолів Петра і Павла

Свято Святих Петра і Павла

Зміст

Як виникла ідея святкування дня Святих первоверховних апостолів Петра і Павла?
Як відзначати свято Святих первоверховних апостолів Петра і Павла?
Листівки на свято Святих первоверховних апостолів Петра і Павла
Коли будемо відзначати свято Святих первоверховних апостолів Петра і Павла?

Що це за свято?

29 червня (12 липня) Східні церкви (в тому числі Православна Церква України) відзначають свято Святих первоверховних (верховних, всехвальних) апостолів Петра і Павла. В народі цей день ще називають Петрів день. Цей день в народі завершує святкування, на яких люди прощалися з весною. Після нього починаються жнива деяких озимих культур.

Схожі події: Собор дванадцяти апостолів та День пам’яті апостола і євангеліста Іоанна Богослова
Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Як виникла ідея святкування дня Святих первоверховних апостолів Петра і Павла?

Частина Східних церков та Західні церкви святкують Петра і Павла за новоюліанським та григоріанським календарем, а саме 29 червня. Для католиків День святих первоверховних апостолів Петра і Павла є однією з найшанованіших урочистостей. Обидва апостоли померли мученицькою смертю та страждали за віру.

Свято має глибоку історію. Перші святкування почалися ще у першому столітті після народження Христа. А у 324 році, коли в Римі та Константинополі було збудовано перші православні храми на честь цих апостолів, це свято набуло особливого значення та урочистості. На території України Святих верховних апостолів Петра і Павла почали вшановувати після масового Хрещення Київської Русі.

Якщо вірити переказам, що писалися ченцями у церковних книгах, перша ікона Петра та Павла потрапила до Київської Русі за допомогою князя Володимира, він привіз її з Корсуні.

Первоверховний апостол Петро

До того, як піти за Христом та прийняти на себе статус його учня, Петро був простим рибалкою. Він зі своїм братом Андрієм займався риболовлею, щоб прогодувати себе та свою родину. Одного разу, коли вони перебували на човні та ловили рибу на Генісаретському озері, Син Божий звернувся до них та покликав бути ловцями людей. Петро, якого в миру звали Симон або Шимон, став одним з найактивніших учнів Ісуса. Він визнавав у Ньому Месію, а сам Христос назвав його «Петрос», що у перекладі з грецької означає «камінь». Саме на цьому камені, символом якого була віра апостола, Спаситель пообіцяв побудувати Свою церкву. Також Петро був тим учнем, який пішов по воді до свого Учителя.

Проте в житті цього апостола були і сумні моменти. Так, він тричі відрікся від свого Господа та Учителя, коли Того арештували. Проте щире смирення та глибоке каяття допомогло Петрові продовжувати свій тернистий шлях за Христом. І дійсно, після Вознесіння і сходження на апостолів Святого Духа, саме проповідь Петра стала рушійною силою, яка перетворила тисячі язичників на християн.

Петро був відданим учнем Христа, під час своєї місіонерської діяльності він робив чудеса та зцілення, які за своєю силою та значенням на поступалися чудесам його Господа та Учителя. Апостол Петро подорожував по берегах Середземного моря, він побував в деяких країнах Африки, Азії, Європи, проповідуючи Слово Боже та сповідуючи Христа Спасителем світу. До Біблії, а саме до Нового Заповіту, входять книги цього апостола, які називаються 1-м та 2-м Посланням апостола Петра.

Наприкінці свого життя Петро відвідав Рим, де його схопили ворожо налаштовані до християнської віри язичники. Апостол до кінця днів спокутував свою вину за зраду Христа перед розп’яттям, тому попросив своїх катів, щоб розп’яли його вниз головою. Адже Петро вважав себе недостойним помирати так само, як його Спаситель.

Історія життя апостола Павла

Апостол Павло став учнем Ісуса вже після його смерті. Окрім того, Савл – саме так звали його до прийняття християнської віри – був римським воїном, який щиро вірив, що християнство – це зло, а послідовники Христа мають бути страчені. Йому було надано доручення переслідувати християн в межах Римської імперії, тому часто Савл подорожував з метою виконання важливих, як він на той час вважав, завдань до Дамаску.

Під час однієї з таких подорожей перед ним з’явилося велике сяйво і майбутній апостол осліп. Також він почув голос, який промовляв до нього з неба: «Савле, чому ти переслідуєш Мене?». Осліплий апостол отримав також доручення долучитися до християн, які перебували в Дамаску. Там він охрестився і прозрів. З того часу, вже апостол Петро проповідував вчення Христа з такою ж ревністю, з якою до цього переслідував Його послідовників.

Апостол Павло багато подорожував, під час своїх місіонерських подорожей він заснував багато християнських громад. До Нового Заповіту входять 14 Послань Апостола Павла. Апостол Павло помер мученицькою смертю через рік після страти апостола Петра. Йому відтяли голову у 64 році після Різдва Христового.

Як відзначати свято Святих первоверховних апостолів Петра і Павла?

Дуже яскраво та весело це свято відзначали в українських селах. Зазвичай там мешкали побожні люди, які свято дотримувались всіх звичаїв та обрядів, особливо релігійних. Ще до свята господині білили свої садиби, прибирали, обвішували вишитими рушниками. На свято Петра і Павла правилася служба в церкві. Віряни відвідували богослужіння, несли квіти, віночки, обов’язковим атрибутом свята були червоні маки. Також цей день мав свою особливу страву – пшеничні коржики з сиром, випечені на сироватці, називали їх мандриками. Така назва пішла від слова «мандрувати», адже і самі апостоли мандрували по світу, проповідуючи Євангеліє.

З мандриками також пов’язували багато легенд. Наприклад, під час однієї із своїх подорожей Петро та Павло куштували пиріжки-мандрики, коли зозуля вихопила один пиріжок з рук апостола і отримала за це боже покарання. І дійсно після Петра і Павла зозуля замовкає, вона перестає кувати, адже «вдавилася мандриком», – так говорили в народі.

Існувала давня традиція освячувати перший хліб, який називали обрядовим, в церкві. Для того господині жали невелику кількість ще недостиглого зерна ячменю, робили з нього випічку та несли на літургію, щоб освятити.

Традиції святкування Петра і Павла у Прикарпатті

У карпатських та прикарпатських регіонах країни урочисті святкування проводилися на відкритому повітрі. Пастухи збиралися на веселі святкування прямо на вигонах, на просторих карпатських полонинах. Це були дуже веселі збори: влаштовувалися різні змагання та танці, на варті випікали мандрики.

Особливістю святкування Петра і Павла на Прикарпатті було так зване в народі «копання Петра». Чоловіки викопували канаву, щоб всередині неї утворилося щось на кшталт столу. Потім всі сідали навколо цього природного «столу», звісивши ноги у канаву. Стіл накривали багатьма різноманітними стравами. Під час святкування люди співали багато пісень, присвячених винуватцям свята.

Святкування Петра і Павла та жнива

Це свято завжди сповіщало про скорий початок жнив. Тому зазвичай як саме святкування, так і пісні були присвячені хліборобській тематиці. Старі люди вірили, що в цей день святі апостоли обирали пару юнакам та дівчатам таким чином, щоб роботящому парубкові дісталася ледаща дівчина, або навпаки, спритній дівиці – юнак лежень. Бо як будуть обидва ледащі, то повмирають з голоду.

До наших днів збереглася легенда, що нібито апостол Петро має ключі від раю і йому Богом дана влада впускати туди тих, хто живе благочестиво, цебто шанує батьків та щотижня купається.