4% людей здатні чути кольори та відчувати слова на смак

Для більшості людей органи чуття працюють як незалежні канали інформації: очі бачать, вуха чують, а язик розпізнає смак. Проте від 1% до 4% населення світу мають унікальну нейрологічну особливість, відому як синестезія. Це явище, за якого активація одного чуття автоматично спричиняє відгук у іншому, зазвичай не пов’язаному з ним каналі сприйняття. У світі синестета звук скрипки може мати яскраво-синій колір, а надруковане слово — смак стиглого персика.

Синестезія не є хворобою чи розладом. Це фундаментальна відмінність у тому, як мозок обробляє навколишню дійсність. Хоча дослідження вказують на те, що це явище частіше зустрічається серед жінок, такі дані можуть бути наслідком особливостей вибірок у дослідженнях або генетичних чинників. ¹

Феномен синестезії проявляється у багатьох формах. Найбільш розповсюдженими є кілька типів:

Графемно-колірна синестезія. Людина бачить певні кольори під час читання або роздумів про літери та цифри. Наприклад, літера «А» може завжди сприйматися як червона.
Хромостезія (акустико-візуальна синестезія). Звуки або музика викликають миттєві візуальні образи у вигляді спалахів, ліній або кольорових плям.
Дзеркально-дотикова синестезія. Це одна з найбільш незвичних форм, коли людина відчуває фізичний дотик на власному тілі, лише спостерігаючи за тим, як торкаються іншої особи.

Важливою рисою синестезії є її мимовільність та стабільність. Ці відчуття виникають спонтанно і залишаються незмінними протягом десятиліть. Якщо для синестета певна цифра була зеленого кольору в дитинстві, вона, швидше за все, збереже той самий відтінок і через багато років. Для більшості людей це настільки природний спосіб сприйняття, що вони навіть не підозрюють про свою особливість, доки не зіткнуться з іншим досвідом.

Причини явища

Наукова спільнота досі шукає остаточну відповідь на питання про походження синестезії. Наразі існують дві основні гіпотези, що пояснюють механізм цього явища:

Синестети мають більше нейронних зв’язків. Згідно з теорією перехресної активації, у мозку синестета зони, відповідальні за різні органи чуття, мають прямі фізичні сполучення. У процесі нормального розвитку мозку відбувається так званий «синаптичний прунінг» — видалення зайвих зв’язків між клітинами для ефективнішої роботи системи. У синестета цей процес може відбуватися інакше, залишаючи активними «містки» між ділянками. Так, зона розпізнавання літер може бути напряму з’єднана з зоною кольоросприйняття.
Синестети мають особливу активність нейронних шляхів. Ця теорія припускає, що структура мозку синестета та звичайної людини ідентична, проте певні шляхи передачі сигналів у синестетів працюють активніше. Це будується на механізмах, притаманних усім людям. Наприклад, побачивши зображення сірого банана, мозок будь-якої людини активує знання про те, що фрукт має бути жовтим. У графемно-колірних синестетів аналогічний механізм може працювати значно інтенсивніше, активуючи колірні центри при погляді на чорно-білий текст.

Вплив на життя

Хоча синестезія зазвичай не заважає повсякденному життю, іноді вона може ставати обтяжливою. Наприклад, людина з дзеркально-дотиковою синестезією може відчувати реальний біль, дивлячись сцени насильства у кіно. Проте найчастіше цей дар пов’язують із підвищеною креативністю.

Статистика демонструє разючий розрив: серед австралійських синестетів близько 24% працюють у творчих сферах (музика, архітектура, графічний дизайн), тоді як у загальній популяції цей показник становить менше 2%. Хоча точний механізм цього зв’язку не з’ясований, припускають, що здатність незвично поєднувати ідеї та відчуття сприяє розвитку уяви та зміцнює пам’ять.

Синестезія є яскравим доказом того, що людське сприйняття не є універсальним шаблоном. Це активний процес побудови внутрішньої реальності, яка у багатьох людей виявляється значно складнішою та багатшою, ніж заведено вважати.