Цікаві факти про горил

Горили нагадують нам про спорідненість і водночас про безмежну таємницю дикої природи. Горили – це найбільші примати на Землі, символ сили, мудрості та ніжності. Вони вражають своїм складним соціальним життям, дивовижними звичками та здатністю відчувати емоції так глибоко, що іноді здається, ніби ми дивимось у дзеркало. Аж моторошно, особливо, бачити їх у клітці. Пропонуємо вам цікаві факти про горил, вони здивують вас, зворушать і, можливо, змінять ваше уявлення про цих неймовірних мешканців тропіків.

Горили — найбільші живі примати та близькі родичі людини: наш генетичний код збігається приблизно на 98%.

Існує два види горил: західна горила (Western gorilla) і східна горила (Eastern gorilla).

Кожен вид має дві підвиди:
 • Західна: західна рівнинна (Gorilla gorilla gorilla) та крос-риверська (G. g. diehli).
 • Східна: гірська (Gorilla beringei beringei) та східна рівнинна / Ґрауера (G. b. graueri).

Обидва види живуть в екваторіальній Африці, розділені масивом тропічних лісів Конго. Гірські горили мешкають лише у двох ізольованих осередках: вулкани Вірунґа (нацпарки Уганди, Руанди й ДР Конго) та Бвінді (Уганда) із сусіднім резерватом Сарамбве (ДР Конго).

Цікаві факти про горил

• Горили входять до п’ятірки великих людиноподібних мавп разом із людиною, шимпанзе, бонобо та орангутангом.
• Попри грізний вигляд, горили — дуже розумні, чутливі й емоційні істоти: у них спостерігають сміх, смуток і широкий спектр соціальних емоцій.
• Горила має масивні груди й плечі, довгі мускулисті руки, що довші за ноги, великі «людиноподібні» кисті. У горили чорна шкіра й шерсть, обличчя, долоні й ступні — безшерсті. У дорослих самців також голі груди. Горила має невеликі вуха й очі, великі ніздрі та виразний надбрівний валик.

• У горили хороший зір на близькій відстані, тонкий нюх і слух, безшерста шкіра долонь і ступень допомагає у маніпулюванні предметами та лазінні.
• Дорослі самці мають сагітальний гребінь — кістковий «хребтик» уздовж маківки; він свідчить про надзвичайно сильні жувальні м’язи.
• Самців зі «срібною» смугою шерсті на спині називають «силвербеками» (silverback) або сріблясто-спинна горила. Молоді самці від 8 до 12 років називаються «чорноспинними» (blackbacks), після ~12 років з’являється «срібло» на спині.

• Статевий диморфізм дуже виражений: самець зазвичай удвічі важчий за самицю. Самець близько 1,7 м заввишки й 135–220 кг маси, самиця — приблизно 1,5 м і 70–90 кг. У гірських популяцій середній силвербек може важити до 180 кг і стояти понад 170 см на чотирьох кінцівках. ¹
• Характерна хода горили — на кулаках (knuckle-walking), але горили можуть бігти, дертися, вставати на дві задля огляду або демонстрації.
• У дикій природі горили можуть жити понад 40 років.
• Останній загальний перепис зафіксував близько 1 063 гірських горил у дикій природі (переписи проводять кожні 5–10 років).
• Середовище існування горил – це високогірні туманні та бамбукові ліси, оточені сільгоспугіддями та поселеннями.
• Горили схильні до людських хвороб через генетичну близькість, навіть «звичайна застуда» може бути небезпечною.
• Соціальна організація у горил – це сімейні групи зазвичай 5–10 особин, але можливий діапазон 2–50. Типова група це 1–2 силвербеки, кілька самиць, дитинчата та молоді самці (blackbacks).
• Домінантний самець у горил очолює родину й може утримувати статус роками. Коли самець дорослішає, він зазвичай полишає групу, щоб сформувати власну територію, якщо молодий самець лишається, це часто син лідера та спадкоємець ієрархії.
• Горили здебільшого територіальні, але території груп можуть перекриватися, конфлікти рідкісні й зазвичай обмежуються демонстрацією сили.
• Самиці зазвичай покидають рідну групу в дорослому віці та переходять до іншої — це зменшує інбридинг.
• Більшість груп стабільні, усі дорослі дбають про малят: носять, обіймають, граються. Все як у людей!
• Комунікація горил дуже розвинута, описано близько 16 типів вокалізацій — від коротких гавків до риків і гуків.
• Погрози суперникам виглядають так: силвербек ступає «на прямих ногах», б’є себе в груди, голосно ричить/гукає.
• Ніс горили — як відбитки пальців, «носодруки» унікальні, завдяки чому вчені ідентифікують окремих горил.
• Горили мають високий інтелект. У дикій природі зафіксовано використання знарядь — палиці для вимірювання глибини води, «драбини» з бамбука для малят, «столові прибори» з гілочок для безпечного поїдання жалких комах.
  Окрім знарядь, у неволі також фіксують навчання символам, жестам, спроможність до гри та творчих дій, самофотографування в дзеркалі та малювання, яке деякі дослідники трактують як самопредставлення.
• Koko — це знаменита західна рівнинна горила, яка опанувала понад 1 000 жестів і розуміла понад 2 000 англійських слів, вона малювала та зробила один із найраніших «селфі» тварини (1978).
• Діан Фоссі — піонерка польових досліджень горил; як і Джейн Ґудолл у шимпанзе, вона давала імена тваринам, вивчала особистості й стала символом протидії браконьєрству. ²
• Дієта горил здебільшого рослинна, вони їдять листя, пагони, стебла — до 85% раціону, горили ласують також личинками, равликами, мурахами, їдять коріння, кору, гниючу деревину (джерело натрію). Цікаво, бамбукові пагони у період рясності містять сполуки, що у великих кількостях можуть спричинити тимчасове «сп’яніння» в окремих тварин.
  Рослинний раціон горили із високоволокнистою їжею вимагає багато часу на пережовування та ферментацію в кишківнику.
• Дорослий самець може споживати десятки кілограмів рослинності на день (орієнтовно до 30 кг).
• На ніч група влаштовує гнізда з листя на землі або в деревах, малята сплять із матір’ю — тепліше й безпечніше.
• Поведінковий етикет у групі цікавий та широко представлений: взаємне грумінг-вилизування зміцнює зв’язки, заспокоює та зменшує паразитів.
• Вагітність у горили триває приблизно 8,5 місяця (≈ 255–260 днів).
• Чи моногамні горили? Ні. У горил типова полігінія: один домінантний самець-«силвербек» і кілька самиць у групі. Тривалі пари «самець–самиця» можливі, але не ексклюзивні, самиці можуть переходити між групами.
• Малята горили народжуються з вагою ~1,8–2,3 кг, маля цілком залежне від матері.
• 0–3/4 місяці — мати носить на грудях, їсть лише молоко.
  ~4–6 міс. —пересадка на спину матері, починає пробувати тверду їжу, але продовжує смоктати.
  ~8–9 міс. — упевнено повзає/ходить, більше грається з однолітками.
  1–2 роки — активна гра й соціалізація, мати — головна опікунка, але й інші члени групи інколи няньчать (алопарентинг).

• Інтервал між пологами у горил становить ~4–6 років (якщо попереднє дитинча вижило) через довгу материнську опіку.
• Статеве дозрівання у горил:
  – самиці ~8–10 років (перше дитинча часто у 10–11)
  – самці ~12–15 років; «силвербек» формується після ~12 років.

• Цикл розмноження у горил повільний, нащадків мало, саме це, разом із загрозами, робить відновлення популяцій крихким.
• Малята горил швидко вчаться, спостерігаючи за дорослими: що їсти, як пересуватися, як спілкуватися й уникати небезпек.

Загрози для горил

• втрата середовища й знищення лісів
• браконьєрство й бушміт,
• хвороби (у т. ч. людські)
• петлі-сильця для іншої дичини, у які інколи потрапляють горили.

Статус охорони: усі чотири підвиди — під загрозою вимирання або критично загрожені.

Через зменшення лісів горили часом заходять на поля (банани, кукурудза), що провокує конфлікти з людьми. Екваторіальні ліси — домівка горил і водночас кліматичний буфер планети; їх збереження важливе і для людей.

Туризм може бути благом або загрозою: без правильних правил близький контакт підвищує ризики хвороб і стресу. Коли користь від туризму та збереження відчутна для громад, місцеві мешканці активніше підтримують охорону.

Що роблять для захисту горил?

• Разом із партнерами природоохоронці просувають Gorilla Friendly™-туризм — стандарти, що мінімізують ризики для тварин і справедливо ділять вигоди з громадами.
• Патрулі природоохоронних служб регулярно оглядають ареали, знімають петлі та відстежують нелегальну активність.
• Переписи проводять кожні 5–10 років, щоб відстежувати чисельність і здоров’я популяцій.
• На межах ареалу підтримують «зелені бар’єри» — наприклад, чайні плантації, які горилам не до смаку, тож вони рідше заходять на поля.
• Існують також групи HuGo (Human–Gorilla Conflict Resolution): волонтери переспрямовують горил із посівів назад у ліс.
• Етика спостережень за горилами — у польових дослідженнях суворо дотримуються дистанції та правил, щоб не нашкодити здоров’ю й поведінці груп.
• Опіка над сиротами в заповідниках рятує поранених чи осиротілих тварин, але пріоритетом все-таки є збереження диких популяцій і лісів.

Горили потребують захисту, тому був створений Всесвітній день горили.

Горили — це лагідні велетні з багатим внутрішнім світом, чиє виживання залежить від захисту лісів, етичного туризму та співпраці з місцевими громадами.

Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!

1. https://www.wwf.org.uk/learn/fascinating-facts/gorillas↩
2. https://gorillafund.org/get-involved/other-ways-to-help/world-gorilla-day/↩