Міжнародний день джазу

Що це за день?

Унікальний музичний стиль, заснований на імпровізації, який виник в США в часи рабовласництва, отримав назву «джаз». Глибоке коріння його полягає в музичних і культурних традиціях африканського континенту, але значний вплив на формування джазу здійснила й європейська музика. Оскільки джаз з’явився в середовищі безправних рабів, він і досі вважається музикою, що символізує свободу, рівні можливості та боротьбу проти несправедливості й пригнічення. Ініціатива проведення свята, присвяченого цьому музичному стилю, належить американському джазовому піаністу та композитору Хербі Хенкоку, а в 2011 році, згідно з офіційним рішенням ЮНЕСКО, 30 квітня було оголошено Міжнародним днем джазу. 

Схожі події:
🎷 День вуличного музиканта
🎷 Міжнародний день кантрі-музики
🎷 Всесвітній день музики або Міжнародний день домашньої музики
Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день джазу?

Батьківщиною джазу став Новий Орлеан — місто на півдні США, яке відрізнялося від інших своїми глибокими зв’язками з Європою. Мешканці міста в більшості були франкомовними католиками, мали досить ліберальні погляди, цінували хорошу їжу, вино, музику й танці. 

Проте культурне життя Нового Орлеану наповнювали не лише європейські традиції, адже на початку 1700-х років третину його населення складали чорношкірі раби. По неділях вони збиралися на околиці міста, щоб потанцювати під барабанну музику. Пізніше цей район став відомий як площа Конго — своєрідний афроамериканський культурний центр. 

На музику того часу також вплинули духові оркестри, які стали дуже популярними в США після Громадянської війни. В 1890-х роках з’явилися фортепіанні композиції під назвою регтайм, і духові оркестри стали доповнювати ними свій репертуар. Зрештою поєднання чуттєвого блюзу, оркестрового маршу, народних африканських ритмів та регтайму створило новий, ні на що не схожий музичний стиль з яскравим гучним звуком та імпровізацією музикантів, завдяки якій композиції щоразу звучали по-новому.

Створенням одного з перших джаз-бендів музичний світ завдячує корнетисту Бадді Болдену. Незабаром завоювати популярність вдалося й іншим новоорлеанським музикантам — Фредді Кеппарду, Кінгу Оліверу, Джеллі Ролл Мортону, Сідні Беше та Луї Армстронгу. Джаз швидко знайшов прихильників по всій країні — він звучав на пароплавах, які курсували по Міссісіпі, в потягах з гастролюючими музичними колективами, на радіо. 1920-ті роки в США прийнято називати епохою джазу, і саме тоді з’явилася система гри, яка отримала назву «свінг».

Джаз невпинно розвивався — завдяки Джорджу Гершвіну  його елементи поєдналися з класичною музикою, Дюк Еллінгтон заснував перший біг-бенд — новий різновид великого джазового ансамблю. З початком Великої депресії попит на джазові платівки знизився, і здавалося, що джаз втрачає свої позиції. Проте вже з середини 1930-х років біг-бенди надали йому нового дихання — оркестри Дюка Еллінгтона, Бенні Гудмена, Каунта Бейсі мали величезний успіх, як і джазові співаки Біллі Холідей, Френк Синатра та Елла Фіцджеральд. 

Після Другої світової війни виник новий напрямок джазу — бі-боп, з більш швидким темпом, досконалішими гармоніями та складнішими імпровізаціями, які вивели джаз за межі суто комерційної музики. Нове покоління джазових музикантів представляли Чарлі Паркер, Діззі Гіллепсі, Телоніус Монк.

В 1950-х роках керівник джаз-бенду Майлз Девіс та саксофоніст Лестер Янг впровадили кул-джаз — більш спокійний і розслаблений різновид стилю. На цьому експерименти не закінчилися, і джазовий лейбл Blue Note здивував публіку новими варіантами — хард-бопом та  соул-джазом.

З початком популярності рок-н-ролу в 1960-х роках джазові клуби почали закриватися, а музиканти втрачали роботу. В прагненні покращити ситуацію та розширити межі стилю деякі музиканти почали додавати до джазу елементи рок-н-ролу — так виник ф’южн-джаз. Зіркою в цьому напрямку став колектив Майлза Девіса. Бразильський гітарист і композитор Антоніо Карлос Жобін спробував поєднати джаз і самбу, в результаті чого народився новий напрямок джазу — босса нова.  В 1970-х з’явився нео-свінг — суміш елементів кул-джазу та бі-бопу.

Класичні джазові стилі, такі як діксіленд, біг-бенд та свінг теж зберегли своїх прихильників. Джаз-оркестри, створені Дюком Еллінгтоном і Каунтом Бейсі, не втрачали популярності навіть після смерті своїх засновників, а колективи Вуді Хермана та Стена Кентона створювали нові аранжування музики композиторів епохи свінгу.

В Радянському Союзі джаз часто піддавався критиці та звинуваченням в ідеологічній невідповідності. Перший джаз-бенд під керівництвом Валентина Парнаха з’явився в 1922 році. В 1927-му оркестр «АМА-джаз» Олександра Цфасмана записав першу джазову платівку, а незабаром з’явився колектив Леоніда Утьосова. В 1950-х роках одним з ведучих джазових колективів в країні став оркестр Олега Лундстрема. В подальшому здобули популярність оркестри Юрія Саульського, Іосифа Вайнштейна, Ризький естрадний оркестр; виконавці Олексій Козлов, Микола Левіновський, Ігор Назарук та інші.

До сьогоднішнього дня джаз продовжує розвиватися за допомогою нового покоління музикантів, які створюють новаторське звучання і кидають виклик умовностям, але незмінною в цій музиці завжди залишається імпровізація та відчуття свободи, яке вона дарує виконавцям і слухачам.

Міжнародний день джазу в історії

• 1917

  В студії звукозапису «Victor» в Нью-Йорку джазовий колектив «Original Dixieland Jazz Band» записав першу платівку. Ця подія ознаменувала перетворення джазу з фольклорного явища на відомий музичний стиль.
• 1927

  В США пройшла прем’єра першого звукового фільму під назвою «Співак джазу», в якому прозвучали популярні джазові мелодії та пісні.
• 1933

  Дюк Еллінгтон з оркестром починає перший європейський тур.
• 1949

  В Талліні вперше в СРСР відбувся джазовий фестиваль, учасниками якого були як радянські джазові музиканти, так і зарубіжні колективи.
• 1983

  В СРСР на екрани виходить музичний художній фільм «Ми з джазу».
• 2002

  В Києві пройшов перший міжнародний джазовий фестиваль «Єдність», який відтоді щороку збирає добре відомих та молодих джазових виконавців.

Часті Питання та відповіді про Міжнародний день джазу

Як відзначати Міжнародний день джазу?

Щороку 30 квітня в містах різних країн відбуваються концерти, вечірки в джаз-клубах, фестивалі джазової музики. Також проводяться просвітні лекції для школярів і студентів, завдяки яким вони дізнаються про те, як виник і розвивався цей музичний стиль. Веб-сайт Міжнародного дня джазу щороку пропонує матеріали для допомоги в організації заходів до цього свята.  

Найкращий спосіб відзначити Міжнародний день джазу для любителів цієї музики — відвідати живий концерт або джем-сейшн. Проте якщо такої можливості немає, в пригоді стануть онлайн-концерти, записи улюблених виконавців чи програми на радіо. Тим, хто тільки починає своє знайомство з джазом, варто послухати класиків — Луї Армстронга, Дюка Еллінгтона, Бенні Гудмена, Біллі Холідей, Чарлі Паркера, Майлза Девіса.

Щоб дізнатися більше про історію джазу та життя відомих музикантів, можна прочитати цікаві книги, наприклад, «Автобіографія» Майлза Девіса, «Пташка. Легенда про Чарлі Паркера» Роберта Рейзнера, «Джазова одиссея. Автобіографія» композитора Оскара Пітерсона. Фільми про джаз та джазових музикантів, такі як  «Одержимість», «Рей» чи «Леді співає блюз» теж сприятимуть зануренню в світ чуттєвої музики. 

Чому ми любимо цей день? 

Головна мета цього свята — привернути увагу до джазу як до музичного стилю, а також нагадати про те, що джаз, який починався з рабства, став символом боротьби з соціальною нерівністю, расовою упередженістю та дискримінацією. Джаз як явище доводить той факт, що музика — один з найкращих у світі засобів для досягнення взаєморозуміння між людьми.

Джаз поєднує в собі колективну й індивідуальну творчість —злагодженість всього оркестру й робота кожного окремого музиканта рівноцінно важливі, адже самовираження лежить в основі джазу, а солісти-віртуози  в цьому стилі завжди мали надзвичайне визнання. Грати джаз на високому рівні складно, тому в цьому стилі зазвичай працюють тільки найкращі професіонали, які мають здатність до імпровізації та високу майстерність, а значить, їх завжди приємно й цікаво слухати. 

Джазова музика допомагає боротися зі стресом, тому вона часто звучить як фон у спа-салонах, а любителі джазу на 25% рідше за інших впадають у депресію. М’які й повільні мелодії джазу знижують нервову напругу, а швидкі композиції заряджають енергією. Тому під кожен настрій можна підібрати відповідну композицію залежно від особистих вподобань. Спеціальні дослідження показали, що джаз завдяки своєму ритму здатен стимулювати розумові здібності та допомагає зосередитися, а також сприяє творчості й нестандартному мисленню.

Взагалі джаз — це неймовірно красива, чуттєва й романтична музика. Вона не настільки популярна, як, приміром, рок, проте для справжніх шанувальників це захоплення на все життя.

Коли будемо відзначати Міжнародний день джазу?