Здорове харчування — не завжди безпечне
Бажання їсти корисно не означає, що у вас розлад харчової поведінки. Однак між здоровим харчуванням і орторексією — тонка, але важлива межа. Орторексія — це не про салати чи смузі. Це про страх, контроль і тривогу, що ховаються за надмірною зосередженістю на чистоті їжі.
На перший погляд орторексія може здаватися надуманим терміном — ще одним способом патологізувати нормальні харчові звички. Адже суспільство активно заохочує уникати оброблених продуктів, вживати більше овочів і стежити за харчуванням. Але коли ці наміри стають джерелом емоційного виснаження, ізоляції чи втрати гнучкості — це вже не турбота про здоров’я, а ознака глибших психологічних проблем.
Що таке орторексія
Орторексія — це один із розладів харчової поведінки, який проявляється в нав’язливому прагненні дотримання принципів здорового харчування. При цьому РХП виникає значне обмеження у виборі продуктів, і людина орієнтується не на смакові переваги та якості, а лише на їхню корисність.1
Вперше термін “orthorexia nervosa” запровадив доктор Стівен Братман у 1997 році, описуючи нав’язливе прагнення їсти виключно “чисту” їжу.
На відміну від анорексії чи булімії, орторексія рідко пов’язана з прагненням схуднути. Її основа — прагнення до ідеальної “чистоти” або здоров’я, що набуває нав’язливого характеру. Люди з орторексією витрачають багато часу на дослідження інгредієнтів, уникають цілих груп продуктів, жорстко планують кожен прийом їжі. Вживання “неправильної” їжі викликає провину, сором і тривогу. Харчування перестає бути джерелом енергії або задоволення — воно стає полем битви з власними страхами.
У нашій культурі самоконтроль і дисципліна асоціюються з успіхом. Людину, яка уникає цукру або глютену, можуть хвалити за силу волі, не помічаючи, що за цим ховається тривога. Проблема не в самому виборі салату — проблема в тому, що цей вибір продиктований страхом, а не здоровим глуздом.
Орторексія розвивається поступово. Спочатку це — відмова від “нечистої” їжі, потім — уникання соціальних подій, пов’язаних із їжею, і нарешті — повне підпорядкування свого життя харчовим правилам. Навіть коли фізичне здоров’я не погіршується, психологічне навантаження може бути значним: ізоляція, депресія, тривожність, нав’язливі думки.
Як розпізнати ознаки орторексії
Нижче подано типові ознаки, які можуть свідчити про проблемне ставлення до їжі. Важливо: наявність однієї чи кількох ознак не означає автоматично наявність розладу, але вони заслуговують на увагу, особливо якщо призводять до дистресу:
1. Жорсткість і негнучкість
Строгі правила щодо того, що, коли і як їсти, з відсутністю готовності до компромісів.
2. Страх і тривога навколо їжі
Нервозність або паніка при думці про споживання “нечистого” продукту, або їжі, яку не можна контролювати.
3. Провина або сором
Емоційна реакція після порушення власних харчових правил — навіть незначна може викликати глибоке почуття провини.
4. Уникнення соціальних ситуацій
Пропуск свят, ресторанів чи зустрічей, де не можна гарантувати “чистоту” їжі.
5. Нав’язливе планування
Надмірне занурення в читання етикеток, перегляд рецептів, обрахунок мікроелементів і макронутрієнтів.
6. Фізичні або емоційні наслідки
Погіршення настрою, зниження енергії, розлади сну або порушення соціальних зв’язків.
7. Потреба в контролі
Їжа стає засобом упоратись із хаосом, емоціями або невизначеністю.
8. Вплив на якість життя
Харчові звички заважають роботі, відносинам або щоденним справам.
Як і при інших розладах харчової поведінки, суть орторексії — не у виборі їжі, а в емоційній основі цього вибору. Їжа стає інструментом контролю, способом заспокоєння тривоги, компенсацією нестабільності в інших сферах життя. Часто орторексія з’являється у відповідь на зовнішній стрес або внутрішні переживання — наприклад, після хвороби, втрати або в ситуації невизначеності.
Як підтримати людину з орторексією
Перший крок — відмовитися від осуду. Людина з орторексією часто не усвідомлює, що її поведінка проблемна, бо суспільство її підтримує. Замість критики, важливо ставити питання з цікавістю:
- “Що ти відчуваєш, коли їси щось поза межами твого плану?”
- “Чи помічаєш, як ці правила впливають на твоє життя або стосунки?”
Також варто звернутись до фахівця — психотерапевта або дієтолога, що працює з розладами харчової поведінки, а не ставити діагнози самому. Підтримка має бути емпатичною, поступовою і орієнтованою на зниження тривоги, а не на примус до “нормального” харчування.
Підписуйтесь на розсилку "Цікаві статті"
Кожної пʼятниці ми надсилатимемо вам нові цікаві статті за тиждень у вашу поштову скриньку. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.
