Попри любов багатьох до пухнастих друзів, чорні коти досі стикаються зі стійкою репутацією «нещасливих» тварин. Це упередження має глибокі історичні корені, що простягаються ще з середньовічної Європи — і хоча в деяких культурах чорним котам, навпаки, приписують щастя, їхній темний образ у західному фольклорі зберігається й донині.
Від святості до переслідувань
У стародавньому Єгипті всі коти вважались священними — їх шанували настільки, що вбивство кота каралося смертю. Однак з поширенням християнства і появою віри в чаклунство коти (особливо чорні) почали асоціюватися з дияволом.
У 13 столітті ця асоціація набула небезпечних масштабів. Під час епідемії чуми 1348 року тисячі котів були винищені, бо їх вважали слугами зла. Іронічно, але знищення котів лише посилило розповсюдження хвороби, яку переносили пацюки — основні носії заражених бліх.
У 16 столітті чорні коти остаточно «вписалися» в образ відьми. Коти, що жили поруч з жінками, яких підозрювали в чаклунстві, стали вважатися їхніми «фамільярами» — істотами, пов’язаними з магічними силами. Вважалося навіть, що відьми здатні перетворюватися на чорних котів.
Ці уявлення дісталися й Нового Світу — зокрема, пуритани в Салемі (США) вірили, що чорні коти є ознакою диявольської присутності, і ця віра відіграла свою роль у знаменитих Салемських процесах над відьмами.
Міфи й фольклор
Фольклор Європи багатий на легенди про чорних котів. У Шотландії, наприклад, існує образ чарівної істоти Cat Sìth — величезного чорного кота з білою плямою на грудях, що міг нібито викрасти душу померлого до того, як її заберуть боги. Щоб уникнути цього, перед похованням тіла охороняли вдень і вночі.
Рух чорного кота вважався особливо важливим: у Німеччині, наприклад, якщо кіт переходив дорогу зліва направо — це до добра, а навпаки — до біди. Але переконати кота йти в «потрібному» напрямку, як знає кожен господар — справа майже неможлива.
Серед моряків і піратів також існували подібні прикмети: якщо чорний кіт ішов назустріч — до біди, а якщо відходив — до удачі. Найгірше — якщо він заходив на корабель, а потім ішов геть: корабель, як вірили, потоне.
Проте не всі культури приписують чорним котам погане. У Японії ці тварини вважаються символами удачі, особливо для самотніх жінок — мовляв, чорний кіт допомагає привернути гарного нареченого.
Серед європейських рибалок чорні коти теж були в пошані: чоловіки брали їх на кораблі, вважаючи захисниками, а жінки залишали вдома — для подвійного захисту родини й моряка.
Сучасні уявлення
Нині образ чорного кота широко експлуатується на Геловін — як символ «страшного», «відьомського» і «нещасливого». Але реальність далека від міфів: чорні коти нічим не гірші за інших, а деякі дослідження навіть вказують, що вони мають кращий імунітет завдяки високому вмісту меланіну.
А 17 серпня щороку відзначають День чорного кота — щоб підкреслити важливість цих тварин і зруйнувати хибні уявлення про них.
Хоча середньовічні страхи досі залишили слід у культурі, варто пам’ятати: колір шерсті не визначає долю. Чорний кіт — це просто кіт. І, можливо, саме він принесе вам удачу.
Дайджест публікацій за тиждень
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
😲 Бонус! PDF-добірка «Найдивніші свята року».
