Заздрість: ознаки та профілактика

Є люди, які переконують, що незаздрісні. Лукавлять, скоріше за все, або не усвідомлюють своїх почуттів, заздрість — це “дитяче почуття”, ми всі його відчували. Соціальне засудження загнало його у тінь підсвідомого та зробило табуйованим на будь-які прояви. Саме тому так багато прихованої заздрості, різних масок та облич у заздрості.

З точки зору психоаналізу, заздрість — це складний емоційний і психологічний стан, коли людина прагне того, чим володіє інша — матеріальних цінностей, якостей, досягнень чи стосунків. Це почуття часто виникає через відчуття неадекватності або неповноцінності людини, яка відчуває заздрість. Це не просто бажання мати те, що має інша людина, але й часто містить гнів на того, хто цим володіє.

Важливо відрізняти бажання прагнути кращого й мати щось як у когось — це ще не є заздрістю, заздрість — це почуття негативно забарвлене гнівом, злістю та бажанням, щоб інший не мав або був позбавлений предмету заздрощів.

Психоаналітична теорія, зокрема, розроблена Зиґмундом Фройдом і пізніше розширена іншими теоретиками, такими як Мелані Кляйн, припускає, що заздрість має глибоке коріння на ранніх стадіях розвитку людини. Фрейд вважав, що заздрість частково випливає з Едіпового комплексу, коли дитина відчуває несвідоме суперництво з батьками однієї статі за прихильність батьків протилежної статі. Це суперництво може проявлятися в подальшому житті як заздрість до інших, які володіють якостями або стосунками, яких людина несвідомо бажає.

Мелані Кляйн, постфрейдистський психоаналітик, ввела поняття “заздрість” у свою теорію об’єктних відносин. Вона вважала, що заздрість — це примітивна емоція, яка виникає в дитинстві. На думку Кляйн, заздрість — це образлива реакція на сприйняття добра в інших, що виникає з інфантильної люті проти материнських грудей, які є першим об’єктом бажання і джерелом харчування та комфорту. Ця заздрість є захисним механізмом проти почуття залежності та безпорадності.

Тож коли відчуваєте заздрість — це є сигналом регресу психіки у дитячий вік. Добре, коли почуття заздрості усвідомлене вами, це допоможе максимально екологічно розібратися з ним та прожити таке складне й емоційно-виснажливе почуття.

Крім того, психоаналіз розглядає заздрість як захисний механізм проти низької самооцінки та відчуття власної неповноцінності. Коли людина відчуває себе неповноцінною, вона може переносити ці почуття на інших, сприймаючи їх як таких, що мають більше, є кращими або успішнішими, що, в свою чергу, викликає заздрість.

Заздрість, з точки зору психоаналізу, також тісно пов’язана з суперництвом між братами і сестрами, де конкуренція за батьківську увагу і прихильність може призвести до виникнення почуття заздрості до братів і сестер, які сприймаються як більш привілейовані.

Ознаки заздрості

Ознаки заздрості можуть бути очевидні або приховані. Заздрість руйнівна для того насамперед для того, хто відчуває її. Варто усвідомити, прийняти, розібратися та екологічно прожити це почуття.

Ознаки заздрості:

• Негативна критика. Постійна критика чиїхось досягнень або якостей, часто без вагомих підстав.
• Завуальовані компліменти. Це компліменти, які містять тонкий, часто негативний підтекст.
• Захоплення. Надмірне захоплення кимось та ідеалізація когось. 
• Применшення успіху. Мінімізація або тривіалізація досягнень чи удачі іншої людини.
• Позбавлення радості іншого (критикою, знеціненням, негативною оцінкою, коментарем, «дизлайком» тощо)
• Надмірна змагальність та конкуренція. Демонстрація інтенсивної потреби бути кращим або успішнішим за людину, якій заздрять.
• “Усі мені заздрять!” Обвинувачення усіх у заздрості.
• Ворожість або холодність. Демонстрація незрозумілої ворожості або раптової холодності стосовно людини, якій заздрять.
• Наслідування. Копіювання аспектів життя людини, якій заздрять, таких як стиль, поведінка або вибір, у спробі зрівнятися з нею або перевершити її.
• Плітки. Поширення чуток або негативної інформації про людину, часто зумовлене бажанням заплямувати її репутацію.
• Зловтіха — відчуття задоволення або задоволення від нещасть або проблем, з якими стикається людина, якій заздрять.
• Соціальні обмеження. Ігнорування, уникання соціальної взаємодії або ситуацій, де присутня людина, якій заздрять, або де її обговорюють.
• Надмірний акцент на недоліках. Надмірне зосередження на реальних або уявних недоліках людини, якій заздрять.
• Безпідставний гнів. Почуття образи, роздратування, гніву на людину за її успіхи або переваги, навіть якщо вони не мають прямого впливу на заздрісника.
• Нав’язливі думки. Постійні думки про людину, якій заздрять, її успіхи або те, чим вона володіє.

Психологічні чинники заздрості

• Низька самооцінка. Почуття власної неповноцінності може викликати заздрість до тих, кого вважають більш успішними або впевненими в собі.
• Невпевненість у собі. Особиста невпевненість у своїх здібностях, зовнішності чи соціальному статусі може підживлювати почуття заздрості.
• Невиконані бажання. Прагнення до того, чого не маєш (наприклад, багатства, стосунків чи визнання), може призвести до заздрощів.
• Порівняльне мислення — звичка порівнювати себе з іншими, особливо з точки зору досягнень і майна.
• Відчуття несправедливості. Відчуття, що інші незаслужено отримали те, над чим ви тяжко працювали або заслуговуєте на більше.
• Відсутність вдячності. Зосередженість на тому, чого бракує, замість того, щоб цінувати те, що вже маєш.
• Соціальний вплив. Перебування в середовищі, де надмірно підкреслюється матеріальний успіх та особисті досягнення.
• Минулий досвід. Дитячі переживання, такі як відчуття, що до вас ставляться менш прихильно, або суперництво між братами й сестрами, можуть сприяти виникненню почуття заздрості в дорослому віці.

Тригери заздрості

Що викликає заздрість? Ось перелік основних тригерів, що активують заздрість:

• Вплив соціальних мереж. Постійний доступ до ідеалізованого життя інших людей на платформах соціальних мереж.
• Успіх однолітків. Спостереження за тим, як однолітки або колеги досягають успіху, особливо в тих сферах, які ви цінуєте або в яких прагнете досягти успіху.
• Матеріальна демонстрація. Спостереження за витратами або демонстрацією багатства і розкоші.
• Етапи стосунків. Спостереження за тим, як інші досягають важливих віх у стосунках (наприклад, одруження, народження дітей).
• Професійний розвиток. Колеги, які отримують підвищення, визнання чи професійні можливості.
• Життєві досягнення. Інші досягають життєвих цілей, які ви поставили перед собою, але ще не досягли.

Поради проти заздрості

Якщо ви відчули заздрість, то потребуєте допомоги. Руйнівний вплив заздрості направлений, в першу чергу, на того, хто заздрить. Ось поради психологів, що допоможуть знизити негативний вплив заздрості у вашому житті:

• Визнайте свої почуття. Визнайте і прийміть те, що ви відчуваєте заздрість. Розуміння того, що це звичайна людська емоція, може стати першим кроком до її подолання.
• Самоаналіз. Знайдіть час, щоб зрозуміти, чому ви відчуваєте заздрість. Це пов’язано з тим, що вам чогось бракує у вашому житті, чи з особистою невпевненістю?
• Зосередьтеся на самовдосконаленні. Використовуйте почуття заздрості як мотивацію для роботи над власними цілями та саморозвитком, замість того, щоб зациклюватися на інших.
• Практикуйте вдячність. Сфокусуйтеся на позитивних аспектах власного життя. Ведення щоденника вдячності допоможе вам цінувати те, що ви маєте.
• Святкуйте успіхи інших. Намагайтеся щиро радіти досягненням інших людей. Це може допомогти зменшити почуття заздрості та покращити ваші стосунки.
• Обмежте перебування в соціальних мережах. Соціальні мережі часто зображують ідеалізовану версію життя. Скорочення часу, проведеного на цих платформах, може зменшити почуття заздрості та вивільнити час для реалізації своїх бажань, цілей, для саморозвитку та кроків для змін на краще у своєму житті
• Шукайте підтримки. Поговоріть з друзями чи родиною про свої почуття або зверніться за професійною консультацією, якщо заздрість суттєво впливає на ваше життя.
• Виховуйте співчуття. Практикуйте емпатію та співчуття до себе та інших. Це допоможе вам відчути себе більш згуртованим і меншу потребу у конкуренції.
• Ставте реалістичні цілі. Не завищуйте планку та очікування. Зосередьтеся на постановці та досягненні власних реалістичних цілей, а не на порівнянні себе з іншими.
• Усвідомленість і медитація. Ці практики допоможуть вам залишатися заземленими в теперішньому моменті та зменшити інтенсивність почуття заздрості.
• Досліджуйте нові перспективи: Спробуйте поглянути на ситуацію під різними кутами. Розуміння труднощів і проблем інших людей може зробити їхні успіхи більш зрозумілими і менш заздрісними.
• Уникайте пліток. Не піддавайтеся бажанню говорити негативно про тих, кому ви заздрите. Це лише увічнює негативні почуття.
• Визнайте, що кожен має свій власний унікальний шлях і виклики, а успіх завжди має свою ціну, про яку ви можете і не здогадуватися.

Способи профілактики заздрості

• Розвивайте самооцінку. Працюйте над створенням позитивного і реалістичного образу себе. Це тривалий процес, що включає саморозвиток, психоаналіз, психотерапію, навчання, зусилля, щирість та сміливість на цьому шляху.
• Практикуйте вдячність. Регулярно визнавайте і цінуйте те, що ви маєте у своєму житті.
• Усвідомленість та рефлексія. Усвідомлюйте почуття заздрості та розмірковуйте над їхнім походженням і обґрунтованістю.
• Обмежте соцмережі. Скоротіть час перебування в соціальних мережах або підписуйтесь на акаунти, які надихають, а не викликають заздрість.
• Зосередьтеся на особистих цілях. Зосередьтеся на своєму власному шляху і ставте особисті цілі, незалежні від досягнень інших.
• Розвивайте емпатію. Розумійте і співпереживайте труднощам і викликам, з якими стикаються інші.
• Прагніть внутрішньої мотивації. Займайтеся діяльністю та прагненнями, які приносять особисте задоволення і відповідають вашим цінностям, а не зовнішньому визнанню. Будьте уважні до своїх почуттів, щоб чути свої особисті бажання, мрії, а не потрапляти у пастки трендів та течій.
• Уникайте нездорових порівнянь. Свідомо утримуйтеся від порівняння свого життя з іншими, визнаючи, що шлях кожного є унікальним.
• Розвивайте самосвідомість. Регулярний самоаналіз може допомогти виявити й розв’язувати основні проблеми, що сприяють виникненню почуття заздрості.
• Не приховуйте свої почуття. Щира розмова з друзями, родиною або психотерапевтом може надати перспективу і допомогти впоратися з почуттям заздрості.
• Виховуйте щедрість. Активно практикуючи доброту і щедрість, ви можете змістити фокус уваги з того, що мають інші, на те, що можете зробити ви.
• Прийміть недосконалість життя. Визнайте, що життя за своєю суттю недосконале і що виклики та невдачі є нормальним явищем, зменшуючи тенденцію ідеалізувати життя інших людей.

Щоденне щеплення від заздрості

Додавайте у щоденний список справ нижченаведені рядки:

• час для себе (для улюбленої справи, розваги, для відпочинку чи здійснення бажання)
• навчання та саморозвиток
• турбота про власне здоровʼя (фізична активність, сон, здорове харчування)
• прогулянка
• спілкування з близькими по духу людьми

З часом ви помітите, що ваше самопочуття покращиться, підстав для заздрощів стане менше, вона просто витісниться іншими почуттями.

Загалом, психоаналіз розглядає заздрість як глибоко вкорінену емоційну реакцію, що сягає корінням у ранній досвід розвитку та внутрішньопсихічні конфлікти. Це прояв невирішених проблем, пов’язаних із самооцінкою, суперництвом, несвідомими бажаннями та страхами, які формують нашу взаємодію з іншими та наше сприйняття себе у світі. Ширина й глибина теми, повʼязаної із заздрістю, надихає нас на дослідження себе та свого внутрішнього світу, мотивує на пошук відповідей та переоцінку багатьох аспектів у житті.

Відчули заздрість? Подякуйте цьому почуттю і спрямуйте його потужну руйнівну енергію на дослідження та розвиток себе. Хай творчість та допитливість визначають напрямок вашого руху, а не примхи заздрості.

Поширені питання та відповіді