У 1950 році дослідники Гектор Шевіньї та Сіделл Брейверман поставили за мету «зруйнувати старі байки про емоційне життя сліпих» та показати, що їхні психічні розлади не відрізняються від проблем зрячих людей. Однак вони виявили одну велику й дуже несподівану відмінність: не існувало жодного зареєстрованого випадку шизофренії серед людей, сліпих від народження або тих, хто втратив зір незабаром після нього. На той час даних було обмаль, тому не було зрозуміло, чи це дивне відкриття витримає перевірку часом. Але майже через 80 років, попри наявність великих національних баз даних про психічні захворювання, випадків так і не знайшли. Про це повідомляється в дослідженні, опублікованому у Frontiers in Psychology 1.
Чи це просто збіг? Чи нездатність бачити з народження справді захищає від шизофренії? І якщо так, то як це може працювати? Ця загадка привертає увагу нейробіологів, які намагаються зрозуміти фундаментальні механізми формування психозу та того, як наш мозок будує реальність.
Що таке шизофренія та «відхилення від консенсусної реальності»
Шизофренія — це нейророзвитковий розлад, який порушує сприйняття реальності. Він може викликати такі симптоми, як галюцинації, дезорганізоване мовлення та мислення, а в деяких випадках — брак мотивації або відчуття відчуженості від світу. Однак найвідомішою характеристикою хвороби є те, що нейробіолог Філіп Корлетт з Єльського університету називає «відхиленням від консенсусної реальності» — іншими словами, віра в речі, в які більшість людей у вашій культурі не вірить 1.
Хоча причини та механізми шизофренії ще не до кінця зрозумілі, одна з дедалі більш прийнятних теорій полягає в тому, що захворювання є наслідком помилок у прогнозуванні. Щоб це зрозуміти, потрібно поглянути на те, як здоровий мозок обробляє інформацію.
Мозок як машина для прогнозів: теорія «контрольованих галюцинацій»
Ми схильні думати, що наш мозок працює як надзвичайно складний відеозаписувач. Однак нейронаука останніх десятиліть показала, що це не зовсім так. Насправді мозок спочатку прогнозує, якою, на його думку, має бути реальність, ґрунтуючись на попередньому досвіді. Потім, у серії ітерацій, він коригує цей прогноз у міру надходження сенсорних даних. Нейробіолог з Університету Сассекса Аніл Сет називає цей процес «контрольованими галюцинаціями». Для людей із шизофренією, однак, галюцинації не завжди є контрольованими.
Що ж йде не так із сприйняттям у людей із шизофренією? Одна з теорій, розроблена Корлеттом та іншими, припускає, що хвороба є наслідком помилок прогнозування. Люди з шизофренією схильні надавати занадто великої ваги сенсорній інформації, яку решта з нас може проігнорувати. У одному експерименті дослідники «навчили» учасників галюцинувати, поєднуючи візуальний стимул (наприклад, спалах світла) з тоном. Після кількох раундів люди почали сприймати тон, навіть коли його не було. Однак люди, які вже були схильні до «голосів у голові», у 10 разів частіше, ніж інші учасники, чули тон у лабораторії. Це свідчить про те, що вони мають упередження на користь очікування слухової стимуляції.
Чому відсутність зору може бути захисним фактором
Зорова система — це область мозку, найбільш широко пов’язана з іншими його частинами. Вона важлива не лише для зору, а й для уваги, навчання та навіть обробки емоцій. Ця домінуюча роль пояснює, чому зорова система відіграє важливу роль навіть у слухових галюцинаціях. Вона критично важлива для створення очікувань, які базуються на попередньому досвіді, а для зрячих людей цей досвід переважно візуальний.
Однак коли зорова кора не отримує жодного вхідного сигналу, як у людей, сліпих від народження, мозок реорганізується вздовж інших шляхів для обробки інформації. Це може означати, що він має інші способи робити прогнози, менш схильні до формування марень. «Якщо у вас немає зорової системи, яка є домінуючим способом робити прогнози, то, можливо, у вас немає цього надмірного очікування слухових стимулів, або, можливо, ваші очікування щодо слухових стимулів інші», — пояснює Філіп Корлетт. «І це може захистити вас від подальшого розвитку психотичних симптомів».
Додаткові дослідження підтверджують цю думку. Велике дослідження, опубліковане в Schizophrenia Research у 2018 році, яке проаналізувало дані по всьому населенню з 467 945 дітей, народжених у Західній Австралії, не виявило жодного випадку шизофренії серед тих, хто народився сліпим 2.
Когнітивний захист та роль інших органів чуття
Існує ще одна гіпотеза, яка пояснює захисний ефект. Хоча найхарактернішими симптомами шизофренії є психотичні (галюцинації та марення), дослідники вважають, що основним ядром захворювання є когнітивні дисфункції — у таких сферах, як пам’ять, сприйняття, навчання, мова та увага. На противагу цьому, люди, сліпі від народження, з дитинства розвивають інші органи чуття, такі як слуховий процесинг, увага та пам’ять, компенсуючи відсутність зору. Ці посилені навички, як вважають, можуть мати захисний ефект від розвитку протилежних порушень, характерних для шизофренії 2.
Наприклад, люди з шизофренією часто мають проблеми з обробкою звуків мови та визначенням їх джерела. Цей дефіцит може ускладнити розуміння того, що голос, який вони чують, насправді є їхнім власним, що може сприяти формуванню марень. У людей, сліпих від народження, ці слухові навички розвинені значно краще.
Експерти ще не впевнені, чому не існує задокументованих випадків шизофренії у людей, сліпих від народження. Однак цей дивний, але правдивий факт добре узгоджується з тим, що нейронаука дізнається про те, як розум конструює реальність. Відсутність домінуючої візуальної системи, схоже, змінює фундаментальні нейронні шляхи прогнозування, потенційно захищаючи мозок від тих помилок, які лежать в основі психозу. Це відкриття не лише розкриває таємниці шизофренії, але й підкреслює нейропластичність мозку та різноманітність способів, якими він може будувати стабільну картину навколишнього світу.
