Цікаві факти про жирафів

Жирафи – чарівні велетенські створіння, що зачаровують своїми довгими шиями та унікальними візерунками. Вони є найвищими ссавцями на Землі та мешкають у саванах Африки. Пропонуємо для вас оновлені цікаві факти про жирафів.

Зміст

Цікаві факти про жирафів
Для чого жирафі довга шия?
Поведінка та соціальна структура жирафів
Харчування жирафів
Розмноження у жирафів
Які тварини становлять небезпеку для жирафів?
Охорона жирафів

21 червня відзначається Всесвітній день жирафа.

Цікаві факти про жирафів

Колись вважалося, що жирафи – це один вид, але зараз визнано чотири різних види: південний жираф, масаї, сітчастий жираф і північний жираф. Вони класифікуються на основі їхнього забарвлення, візерунків і географічних регіонів, в яких вони мешкають. Існує також кілька підвидів, зокрема ангольський жираф, нубійський жираф, західноафриканський жираф, жираф Ротшильда та кордофанський жираф.
Самці виростають до 5,5 м заввишки, тоді як самки досягають близько 4,3 м.
Попри свою довжину, шия жирафа має лише сім хребців, як і у людини. Кожен хребець має довжину близько 25 см.
Їхні довгі язики, які можуть сягати 45 см завдовжки, допомагають їм харчуватися колючими акаціями.
Колір язика жирафа – язик має темно-синій або фіолетовий відтінок, ймовірно, для захисту від сонячних опіків під час довгого годування. Язик жирафа міцний і гнучкий – язик настільки чіпкий і рухливий, що може згортатися навколо гілок, обережно зриваючи листя між колючками акацій. Дорослий жираф проводить до 12 годин на день, облизуючи листя, споживаючи до 30 кг рослинності. Жирафи часто використовують язик для чищення власного носа – і це виглядає кумедно, але дуже практично.

Два роги на голові жирафа називаються осиконами – це товсті хрящі, вкриті шкірою.
Вони мають гострий зір і можуть бачити відтінки червоного, оранжевого, жовто-зеленого і фіолетового кольорів.
Аналогічно до людських відбитків пальців, не існує двох однакових жирафів з однаковим малюнком шерсті. ¹
Остеофагія: жирафам, як не дивно, подобається жувати і смоктати кістки, щоб забезпечити їх додатковим кальцієм і фосфором.
Остеофагія – це практика, під час якої тварини, зазвичай травоїдні, споживають кістки.
Жирафи, яких іноді називають “смердючими биками”, виділяють не дуже приємний запах, щоб відлякувати комах і паразитів.
У деяких країнах Центральної Африки хвіст жирафа використовується для того, щоб попросити у батька нареченої дозволу на шлюб.
У жирафів величезне серце, яке важить близько 11 кг.
Частота серцевих скорочень у стані спокою становить від 40 до 90 ударів на хвилину. Всупереч попереднім уявленням, жирафи не мають надзвичайно великого серця порівняно з іншими ссавцями. Натомість лівий шлуночок серця має товстіші м’язи, які ефективно перекачують кров по всьому високому тілу жирафа.

Для чого жирафі довга шия?

Історично довгу шию пояснювали необхідністю діставати їжу з високих дерев. Цю ідею вперше запропонував французький зоолог Жан-Батіст Ламарк, а пізніше її підтримав Чарльз Дарвін, який вважав, що жирафи з довгою шиєю мають перевагу у виживанні.
Теорія статевого відбору
У 1996 році зоологи Роберт Сіммонс і Лю Схіперс поставили під сумнів традиційну теорію, припустивши, що довга шия може бути результатом статевого відбору. Вони помітили, що жирафи часто харчуються з нижчих кущів, а не лише з високих дерев, і що самці використовують шию в бойових ритуалах, які називаються “шийкування”, щоб вибороти право на спарювання.
Відсутність статевого диморфізму
Дослідження, проведене у 2013 році, не виявило суттєвої різниці у довжині шиї відносно маси тіла між самцями і самками, що змусило декого зробити висновок, що гіпотеза про “конкуренцію за їжу” може бути більш вірогідною.
Прямі докази харчової конкуренції
Інші вчені знайшли прямі докази на підтримку теорії харчової конкуренції, продемонструвавши, що жирафи мають перевагу в доступі до їжі над коротшими конкурентами, такими як антилопи. Отже, ця тема все ще відкрита для інтерпретації та вивчення.

Реклама - Прибрати та підтримати сайт

Коли жирафа опускає голову, щоб попити, існує ризик різких перепадів кров’яного тиску, які можуть завдати шкоди її мозку. Щоб запобігти цьому, яремні вени мають дуже еластичні стінки і великі односторонні клапани. Ці пристосування дозволяють венам легко розширюватися і зупиняти потік крові назад до мозку, коли голова жирафи опущена.

Щоб допомогти крові повертатися до серця від ніг жирафа, кровоносні судини в ногах товсті та м’язисті. Крім того, шкіра на ногах настільки щільна, що працює як компресійні шкарпетки, сприяючи кровообігу. Ці унікальні особливості привернули увагу вчених NASA, які вивчали їх для пошуку ідей щодо вдосконалення космічних скафандрів для астронавтів.

Поведінка та соціальна структура жирафів

Жирафи живуть у стадах, що налічують в середньому від 10 до 15 особин.
Вони досить тихі істоти, часто використовують просте сопіння, щоб попередити стадо, або легке дзижчання вночі.
Невеликі птахи – Ґедзеїд червонодзьобий (Buphagus erythrorhynchus), мають взаємовигідні стосунки з жирафами, поїдаючи шкідливих кліщів та комах з їхнього хутра.
Самці жирафів часто утворюють холостяцькі групи, в яких змагаються за домінування, мирно співіснуючи при цьому.

Ґедзеїд червонодзьобий і жираф — Ґедзеїд червонодзьобий – друг жирафа

Харчування жирафів

Жирафи споживають близько 45 кг листя і гілок на день, часто віддаючи перевагу акаціям.
Під час пиття шия не досягає землі, тому жирафам доводиться ставати на коліна. Вони використовують губи, щоб всмоктувати воду в задню частину рота.
Жирафи п’ють лише раз на кілька днів. Більшість жирафів п’ють нерегулярно, а іноді й зовсім не п’ють, навіть коли вода легкодоступна.

Читайте також: Цікаві факти про орангутанів

Розмноження у жирафів

Бійцівський ритуал. Самці жирафів беруть участь у бійцівському ритуалі, який називається “necking” (з англ. – боротьба шиями), щоб встановити права на спарювання. Неккінг – це термін, який використовується для опису бойової поведінки, що спостерігається у самців жирафів. Це спосіб для них встановити домінування і забезпечити право на спарювання з самками. Цей ритуал може варіюватися від ніжного і майже балетного до запеклого й агресивного, залежно від ситуації і залучених особин.
Бійцівський ритуал може бути різної інтенсивності від тертя шиями між самцями, покусування шиї до жостких ударів.
Низькоінтенсивне мусування, коли самці труться і притуляються один до одного. Це більше схоже на соціальну взаємодію і може навіть виглядати ніжним. Ця форма неккінгу часто спостерігається серед молодих або менш агресивних самців і рідко призводить до травм.
Використовуючи потужні м’язи на шиї, жирафи розмахують головами, щоб завдати удару один одному. Сила удару може бути настільки інтенсивною, що його можна почути здалеку. Бій може тривати кілька хвилин або навіть годин. Справа не лише в силі, а й у витривалості та стратегії. Самці повинні вибирати, коли завдавати удару, а коли зберігати енергію. Зрештою, один із самців поступається, або виводиться з рівноваги, або просто відходить, визнаючи свою поразку.
Переможець отримує підвищений статус і часто право спаровуватися з самками в цій місцевості.
Високоінтенсивна боротьба шиями може призвести до травм. Хоча смертельні випадки трапляються рідко, самці можуть страждати від ран, шрамів або навіть зламаних кісток. Попри ці ризики, ритуал є життєво важливою частиною життя самця жирафи, визначаючи соціальну ієрархію і можливості для спарювання.
Ритуал боротьби шиями у жирафів – це захоплююча демонстрація сили, витривалості та соціальної структури. Це яскравий приклад того, як еволюціонувала поведінка для вирішення суперечок у тваринному світі, дозволяючи самцям встановлювати домінування, зазвичай не вдаючись до смертельної сили. Спостереження за цим ритуалом дає цінне уявлення про складну соціальну динаміку цих неймовірних створінь.
Вагітність триває приблизно 15 місяців.
Народження – мати народжує стоячи, внаслідок чого новонароджений падає з висоти близько 1,5 м на землю.
Новонароджені – протягом години після народження дитинча жирафи може встати і ходити самостійно. Новонароджені вищі за більшість людей (близько 1, 8 м) і важать в середньому 68 кг.
У деяких популяціях понад 50% дитинчат жирафів не доживають до першого року життя.

Реклама - Прибрати та підтримати сайт

Читайте також: Цікаві факти про слонів

Які тварини становлять небезпеку для жирафів?

Жирафи – великі та сильні істоти, і у дорослих жирафів мало природних хижаків. Дорослі жирафи, як правило, захищені від хижаків завдяки своїм величезним розмірам, потужним ударам ногами та стадній поведінці. Їхні довгі ноги та міцні копита здатні завдавати смертельні удари, і вони часто використовують їх для захисту від хижаків. Однак молоді, хворі або поранені жирафи більш вразливі до цих загроз.

Леви
Леви є основними хижаками жирафів. Вони полюють групами (прайдами), і зазвичай левиці роблять більшу частину полювання. Вони можуть вполювати жирафа, стратегічно переслідуючи його, а потім атакуючи за ноги або шию.
Гієни
Хоча зазвичай не становлять загрози для здорових дорослих жирафів, гієни можуть нападати на хворих або поранених жирафів або молодих дитинчат, які не мають достатнього захисту з боку матерів або стада.
Леопарди
Відомо, що леопарди полюють на дитинчат жирафів, особливо якщо знаходять їх без нагляду. Вони є непомітними мисливцями і можуть вбити молодого жирафа, якщо випаде нагода.
Крокодили
Хоча крокодили не є поширеною загрозою, вони можуть нападати на жирафів, коли ті п’ють або перетинають річки. Потужні щелепи крокодила можуть завдати серйозних травм.
Люди
На жаль, люди становлять значну загрозу для жирафів через руйнування середовища існування, полювання та браконьєрство. Деякі види та підвиди жирафів зараз перебувають під загрозою зникнення через цю діяльність людини.

Охорона жирафів

Ще у 2010 році жирафи вважалися “Least Concern” – “найменш занепокоєними”, але до 2016 року весь вид був класифікований як Vulnerable – вразливий.
Жирафи вже вимерли щонайменше в семи країнах Африки. ¹
У 2017 році Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин, яку підтримує ООН, обрала жирафів для особливого захисту. Різні неурядові організації працюють над захистом жирафів, включаючи Африканський фонд диких тварин, що перебувають під загрозою зникнення, Африканський фонд дикої природи та Фонд збереження жирафів).

Жирафи – дивовижні істоти з унікальними характеристиками та поведінкою. Їх збереження є життєво важливим, оскільки деяким підвидам загрожує вимирання.

Реклама - Прибрати та підтримати сайт

Читайте також: Цікаві факти про левів