Цікаві факти про гітару

Є звуки, які здатні торкнутися душі так, що всередині прокидаються спогади, почуття, ніжність й тепло, ніби саме життя на мить завмирає, слухаючи себе. Ви так чуєте гітару? Вона може плакати й сміятися, шепотіти про кохання й кричати від болю. Гітара — це історія людства, історія чиєїсь долі, звучання душі та почуттів. Її струни пам’ятають і старовинні іспанські балади, і шалений ритм рок-н-ролу. Вона — супутниця мандрівників, поетів, закоханих і бунтарів. Цікаві факти про гітару розповідають про її шлях у часі та у світі.

Гітара пройшла довгий шлях — від дерев’яних інструментів придворних музикантів до блискучих електрогітар на світових сценах. Трансформація гітари у часі вражає, але насправді, вражають зміни світу, гітара лише відзеркалює їх.

18 вересня щороку відзначають Всесвітній день гітари.

Цікаві факти про гітару

• Гітара — це ціла історія, сповнена звуків, форм і перевтілень. Її шлях почався ще у шістнадцятому столітті в Іспанії, де вона народилася з давнього guitarra latina — середньовічного інструмента з вузьким корпусом і чотирма струнами. Тодішня гітара була ніжнішою, глибшою, з різьбленою розеткою навколо отвору, крізь який виходив її голос.
• Назва «гітара» приходить через ісп. guitarra та лат. cithara від давньогрецької κιθάρα — «кіфари», родички ліри. Етимологія інструмента така ж мандрівна, як і його пісні.
• Сучасна гітара — член великої «родини лютень», шість струн, корпус-резонатор, гриф із ладами й головка з кілками. Її класику творить дерево й порожнина, що дихає разом зі струною, тоді як електрогітара майже беззвучна без підсилювача — вона перетворює вібрації металевих струн на електричний сигнал, який оживає в гучномовцях.

• Лютня — це витончена прародичка гітари, інструмент, який звучав у середньовічних палацах задовго до того, як з’явилися перші акорди на шести струнах. Саме від неї гітара успадкувала граційні обводи корпусу, мелодійність і душевну мову струн. Лютня старша сестра гітари, чий ніжний голос колись лунав при світлі свічок у замкових залах Європи.
• Звичайна гітара має шість струн, але зустрічаються «рідкісні звірі» з чотирма, дванадцятьма і навіть вісімнадцятьма струнами.

• Спершу гітара мала лише чотири струни, згодом — п’ять, а наприкінці вісімнадцятого століття — шість. Саме тоді народився знайомий усім лад: мі – ля – ре – соль – сі – мі, який зберігся до сьогодні. У дев’ятнадцятому столітті майстер Антоніо Торрес перетворив гітару на справжню диво-резонуючу скриню — класичну гітару з тонким корпусом, витонченою формою й могутнім звучанням. Відтоді її голос наповнив концертні зали, кав’ярні, площі й серця мільйонів.
  Сучасну класичну гітару «перекроїв» саме Антоніо де Торрес: збільшив корпус, полегшив верх і запровадив легендарну віялову розклинку. Саме його конструкція задала звучання інструмента на століття. ¹
• До 1800-х подвоєні курси струн поступово зникли, а шість одиночних струн усталили стандартний стрій E–A–D–G–B–E. Його «неправильність» — єдина велика терція між G і B — робить акорди зручними та гнучкими.
• Спершу струни були зроблені з овечих кишок — теплі, м’які на дотик. Потім їм на зміну прийшли метал і шовк, а ще пізніше — нейлон, який подарував гітарі нове, чисте дихання. Під час Другої світової майстер Альберт Авґустін разом із Андресом Сеговія та інженерами DuPont створили перші нейлонові струни (серійно — з 1947–48 рр.). Вони замінили крихкі жильні й зробили тембр рівнішим і стабільнішим. ²
• Ще задовго до електрики гітара виростала з аматорського інструмента у концертний, завдяки новій техніці гри (і транскрипціям) Франсіско Тарреги, а в ХХ столітті — завдяки виступам Андреса Сеговії. Звідси й класичний канон, що сформував епоху — від сольних залів до навчальних класів.
• Ще в середині ХІХ століття майстер-новатор Крістіан Фредерік Мартін створив те, що перевернуло світ гітар — знамениту X-розклинку (X-bracing). Ця система внутрішніх ребер жорсткості дозволила інструменту звучати глибше, гучніше й водночас залишатися легким і живим. Саме завдяки цьому гітара почала співати, а не просто звучати.
• А вже у 1916 році компанія Martin об’єдналася з видавцем Oliver Ditson, щоб створити щось абсолютно нове — гітару з великим корпусом, яку назвали “Dreadnought”. Її форма здавалася громіздкою для того часу, але саме вона дала музикантам те, чого вони давно прагнули — глибоке, насичене, «басовите» звучання, яке можна було відчути не лише вухами, а всім тілом. Перші dreadnought-гітари спершу не здобули миттєвого успіху, проте час поставив усе на свої місця. Уже за кілька десятиліть вони стали золотим стандартом акустичного звуку, символом могутності та теплоти. Саме цей формат визначив, як має звучати «велика гітара». І сьогодні, коли ви чуєте густий, оксамитовий бас акустики, знайте — він бере початок із того далекого 1916-го, коли Martin і Ditson разом подарували світу легенду під назвою Dreadnought.

• У 1929 році за запитом банджиста Перрі Бехтела Martin створив першу серійну 14-ладову флаттоп-гітару — Orchestra Model. Вона дала гітаристам вільний доступ «угору» грифа й закріпила сучасну ергономіку.
• Перші магнітні звукознімачі почали ставити на порожнисті корпуси ще у 1920-х, а експерименти Леса Пола й Лео Фендера із суцільним корпусом у 1940-х проклали шлях революції — інструмент став керуватися електрикою, а не лише повітрям у деці.
• У 1926-му Джон Допрера винайшов першу резонаторну гітару (Tricone), щоби зробити гітару голоснішою в епоху гавайського буму. Далі з’явилися Dobro й National — металеве сяйво блюзу й кантрі.
• Загадкова «Сковорода» — не кухонний посуд, а найперша електрогітара-гавайка, яка з’явилася у 1931 році завдяки винахідливості Джорджа Бошама. Її справжня назва — Rickenbacker Electro A-22 — але прізвисько «Сковорода» інструмент здобув через свій круглий корпус та витягнутий гриф, що справді нагадували кухонну сковорідку. Вона увійшла в історію не просто як перша гитара з підсиленням, а як інструмент, що відкрив двері в нову еру музики.
• Порожній круглий корпус і довгий гриф — усе в її формі мало символічне значення: це був «праобраз» електрогітари, не схожий на класичні дерев’яні моделі, що були звичні слухачеві. «Сковорода» стала першим комерційно успішним інструментом свого типу — іншими словами, музиканти могли купити її й зробити свою музику гучнішою, ніж будь-коли.

• Коли у двадцятому столітті на сцену вийшла електрогітара, усе змінилося. Вона навчилася кричати, шепотіти й ревіти — не деревом, а струмом. Від її звучання народилися нові епохи: блюз, рок, джаз. Її тримали в руках Ерік Клептон, Слаш, Доллі Партон, Брюс Спрінґстін — кожен із них розповідав свою історію через шість струн.
• Та й досі, коли гітара звучить — класична чи електрична, стара чи нова — у ній чути Іспанію XVI століття, руки майстрів і серце того, хто грає. Бо гітара — це не просто інструмент. Це голос душі, який вміє говорити без слів.

• А 1977-го електрогітара долетіла до космосу: «Johnny B. Goode» Чака Беррі з її риффом потрапила на золоті платівки апаратів Voyager. ³
• Ще космічні пригоди гітари пов’язані з канадським астронавтом Крісом Хедфілдом, що записав музичний кліп просто на Міжнародній космічній станції. Це був перший музичний кліп, знятий у космосі. Хедфілд співав і грав на гітарі, плаваючи в невагомості, а у кадрі — космічні кабелі, ілюмінатори та безмежжя Всесвіту навколо. Він трохи змінив текст: в оригіналі Major Tom втрачає контакт з Землею, а в його версії — отримує наказ і благополучно повертається додому. Це мало сенс: гітара звучала на завершення його останньої місії. На Землі британський співак Девід Боуї (автор оригінальної пісні) особисто відзначив кліп, написавши в Twitter: “Hallo Spaceboy…” Але кркто вийшло, подивіться:

• Світ дорогих гітар сповнений несподіванок. Найцінніша Les Paul — зовсім не легендарний «sunburst», а скромна 1957 Goldtop, що сяє м’яким золотом і колись належала Дюейну Оллману. Саме її звук пронизував легендарні записи Allman Brothers Band. А найдорожча Gibson у світі — взагалі не електрична, а акустична J-160E Джона Леннона. Саме з нею він створював «Love Me Do» — і, можливо, ще десятки пісень, що змінили музику назавжди. Навіть буденність у Gibson перетворюється на ритуал: кожна гітара проходить через дві фарби й шість тонких шарів нітролаку, поки не набуде того впізнаваного блиску й запаху майстерні. Це не просто виробництво — це алхімія звуку, дерева й часу.
• Трояндове дерево й кордони. Довгі роки трояндове дерево (rosewood) — розкішна, темна порода, з якої роблять гітари, скрипки й фортепіано — було під суворим контролем міжнародної угоди CITES, що обмежує перевезення рідкісних видів деревини через кордони. Музикантам доводилося заповнювати гори паперів і отримувати спеціальні дозволи, навіть якщо вони просто їхали на концерт із власною гітарою.
  Та з 2019 року правила пом’якшили: готові інструменти з більшості видів трояндового дерева більше не потребують дозволів на перевезення. Це означає — більше ніякої бюрократії, жодних затримок на митниці, жодних переживань перед туром чи мандрами. Є лише один виняток: бразильська далбергія — найдорожча й найрідкісніша, з неповторним тембром, усе ще залишається під суворою охороною природи. Отже, світ музики знову став вільнішим. Гітарист може просто взяти свій інструмент — і вирушити в дорогу, не думаючи про папери, а лише про музику.
• Естас Тоне — американський музикант з українським походженням, народився і виріс у м. Запоріжжя, сучасний трубадур, громадянин світу, так він себе називає. Естас Тоне — вуличний філософ із гітарою, чия музика не потребує слів. Його музика схожа на подих Всесвіту: то лагідна, мов світанок, то вибухова, як полум’я вітру. У його музиці змішалися фламенко, класика, східні мотиви та імпровізація, але жоден жанр не здатен її описати. Це музика душі, що згадує, ким вона була — і ким може стати. Цікаво, що Естас Тоне навчався з малечку у музичній школі, потім понад 10 років не брав інструмент до рук, а його долю змінила й визначила, подарована другом гітара, з якою він почав виходити грати на вулиці Нью-Йорка. Сьогодні Естас Тоне — всесвітньо відомий гітарист. Просто послухайте:

Гітара — універсальний перекладач емоцій. У фолку, блюзі, кантрі та особливо у рок-музиці вона — або серце гармонії, або смолоскип соло; у джазі — і ритм, і імпровізація. Сьогодні ми сприймаємо це як очевидність, але ця всежанровість — результат століть розвитку форми, матеріалів і технологій.

Гітара тренує пам’ять і терпіння, дисциплінує щоденною «гімнастикою» акордів, дає канал для емоцій і знімає напругу. Це інструмент, що лікує ритмом і диханням: інколи достатньо кількох хвилин зі струнами, аби день став світлішим. Хто тримав гітару в руках, той знає…

Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!

1. https://www.britannica.com/art/guitar↩
2. https://www.halleonard.com/bin/CatMusicRelatedAugustine.pdf↩
3. https://www.theguardian.com/music/2016/oct/21/electric-guitar-10-things-you-didnt-know↩↩