ейфелева вежа цікаві факти

Коли німецький емігрант Жан-Рене Бенікгаузен на початку 18 ст. оселився у Парижі, навряд чи він підозрював, що один із символів французької столиці отримає ім’я його нащадка. 

Оскільки німецьке прізвище було важким для вимови французькою мовою, родина Бенікгаузенів змінила його на Ейфель – так називався гірський масив у Німеччині, звідки вони були родом. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Цікаво, що творець вежі Гюстав Ейфель при народженні у 1832 році був зареєстрований як Бенікгаузен і лише в 1880 змінив це прізвище на інше, тепер відоме в усьому світі. 

Шлях Ейфеля до визнання не був легким. Двадцятирічний випускник ліцею з технічним ухилом провалився на іспитах до Політехнічної школи в Парижі, тому освіту він здобував в Паризькій школі мистецтв та ремесел. 

Родзинка міжнародної виставки

В середині 19 століття виникла традиція проводити міжнародні виставки, на яких демонструвалися тогочасні досягнення науки та техніки. Кожна країна, яка проводила цей міжнародний форум, намагалася вразити відвідувачів масштабними проєктами, в тому числі – архітектурними.   

За чутками, які не мають документального підтвердження,  Ейфелева вежа могла з’явитися на рік раніше і в іншому місті.

В 1888 році Всесвітню виставку мала приймати Барселона, тому Ейфель запропонував чиновникам міської ради свій проект вежі. Але вони втратили шанс отримати архітектурну перлину для свого міста, вважаючи запропоновану конструкцію занадто дивною та дорогою. 

Як би там не було, але коли в рамках підготовки до виставки в 1889 році французький уряд оголосив конкурс на проєкт залізної вежі на Марсовому полі, в Ейфеля вже було готове рішення, яке відповідало двом головним вимогам: 1) окупності споруди, тобто вежа повинна була приваблювати відвідувачів; 2) легкий демонтаж вежі, який мав відбутися після закінчення виставки. 

Міністр торгівлі Едуард Локруа був вражений скрупульозністю Ейфеля, який продемонстрував йому 5239 креслень зі 18038 складовими вежі. Тому на відміну від міської ради Барселони (якщо чутки все-такі правдиві) французький уряд погодив проєкт Ейфеля. 

Креслення Ейфелевої вежі

В свою чергу, Ейфель з власних коштів зробив значний грошовий внесок в бюджет будівництва в обмін на всі прибутки під час виставки та в наступні 20 років (Ейфель зумів виторгувати трохи часу для свого творіння). 

На реалізацію ідеї Ейфель отримав менше двох років – за цей час він мав збудувати найвищу на той час споруду в світі. 

Митці проти…

Ще на початку робіт Ейфель отримав нещадну критику від відомих французів. Видатні представники творчої інтелігенції (Гі де Мопассан, Вільям-Адольф Бугро, Олександр Дюма-син, Жуль Масне, Шарль Гуно, Поль Верлен та інші) створили «Комітет трьохсот», щоб перешкодити зведенню вежі, яка на їх погляд не пасувала вишуканому стилю французької столиці. 

В лютому 1887 року в газеті Le Temps було опубліковано їх петицію до міністра праці і вповноваженого щодо виставки Адольфа Альфана під назвою «Митці проти Ейфелевої вежі». В ній вони порівнювали вежу із гігантською чорною димовою трубою, яка затьмарить собою Лувр, Тріумфальну арку, Нотр-дам та інші видатні пам’ятки архітектури. Підписантам петиції було важко усвідомити, що їм доведеться споглядати цей витвір інженерної думки ще цілих двадцять років. Якби ж вони тоді знали, як вони помилялись: немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. 

Але з часом думка декого з них все-таки змінилася. Так, колишній затятий опонент спорудження вежі композитор Шарль Гуно створив «Концерт у хмарах», який присвятив новому диву Парижа. 

А от письменник Мопассан неодноразово навідувався до ресторану «Жуль Верн» на першому поверсі вежі, оскільки за його словами, це було єдине місце, звідки її не видно. 

Найвища в світі 

Після завершення будівництва у 1889 році висота вежі становила 300,65 м. Статус найвищої споруди у світі вона зберігала до 1930 року, коли збудували хмарочос Chrysler Building в Нью-Йорку. 

Після встановлення антени висота вежі досягла 324 м. 

Піднятися на вежу можна як ліфтом, так і пішки, щоправда для цього доведеться подолати 1710 сходинок. 

Туристична принада

На відміну від митців, пересічним мешканцям Парижу і гостям столиці  вежа зразу впала до вподоби. За шість місяців виставки її відвідало більше 2 млн. людей. Вже в перший рік існування споруди за рахунок відвідувачів були відшкодовані майже всі витрати на її будівництво. Вважається, що з моменту відкриття через вежу пройшло більше 250 млн. туристів. Це найбільш популярна платна пам’ятка у світі – щорічно її відвідує приблизно 6-7 млн. людей.

На службі Батьківщині

Військові дуже швидко зрозуміли, яку практичну користь можна отримати від вежі.  Під час Першої світової війни радіопередавач, розташований на ній, перешкоджав німецькому радіозв’язку, що серйозно заважало їхньому просуванню до Парижу та сприяло перемозі союзників у першій битві на Марні. 

Освітлення та колір

Вежа засяяла вже в день свого відкриття в 1889 році за допомогою 10 тисяч газових ліхтарів, прожекторів та маяка. 

У нове століття вона увійшла з новим освітленням – електричним. Сучасне золотаве освітлення вежі з’явилось в 1995 році.

Але роблячи знімки нічної Ейфелевої вежі, не забувайте, що освітлення вежі охороняється авторськими правами і за розповсюдження відповідних знімків можна отримати не лише штраф, але й  тюремне ув’язнення.

Фото Nicolás Valdés Ortega – CC BY-SA 4.0

У світі не існує жодної споруди, яка пофарбована у той же колір, що і Ейфелева вежа. Ще в 1900 році Ейфель вказував, що запорукою її тривалого життя є регулярне фарбування. У свій час вежа набувала різних кольорів – вона була вохряною, жовтою, червоно-коричневою. Сучасний її колір є унікальним та запатентованим і називається «Ейфелевий коричневий».  Як кожна паризька модниця, вежа вимагає перманентного макіяжу – кожні сім років її покривають свіжою фарбою трьох відтінків (від темнішого на нижніх рівнях конструкції до світліших на верхніх).    

Кольори Ейфелевої вежі. Фото Muesse – CC BY 3.0
Юрій П.