французька мова цікаві факти

Латина вважається мертвою мовою і, напевно, це не зовсім справедливо. Хіба можна вважати мертвим плід, з якого виросло дерево?

В межах Римської імперії проживали різноманітні народи та племена, кожен з яких мав свою мову та традиції. А об’єднували цей конгломерат народів римські легіони, мережа доріг та так звана вульгарна (народна) латина – розмовний варіант латинської мови, поширений в провінціях імперії. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Саме цей варіант латини став основою романського мовного дерева, потужною гілкою якого є французька мова. 

Еволюцію французької мови можна поділити на декілька етапів, але вони є доволі умовними, оскільки перехід від народної латини до сучасної французької мови відбувався поступово протягом багатьох століть.

Етапи розвитку французької мови

  • давньофранцузька  (9-14 ст.)
  • середньофранцузька мова (14-17 ст.)
  • класична та сучасна французька мова (від 17 ст.)

Перша згадка про мову, відмінну від латини, датується 813 роком, коли на Турському соборі священикам рекомендували читати проповіді не латиною, а зрозумілою для прихожан мовою – “in rustica romana lingua” (“сільською романською мовою”). 

Вже в 842 році був написаний перший текст давньофранцузькою мовою – так звані “Страсбурзькі клятви”. Це був договір між братами-королями Карлом II Лисим та Людовиком II Німецьким.  

В 1066 році норманські завоовники принесли з собою в Англію не лише класичну феодальну систему, але й давньофранцузьку мову, якою вони розмовляли. Протягом трьох століть французька була  офіційною мовою Англії. Лінгвісти вважать, що від 30 до 50% сучасної англійської лексики є запозиченнями з французької. Як правило, це слова з судової справи, освітньої та церковної сфери, військової справи та аристократичні титули. 

Французські пісні для відповідного настрою 🎶

Лише в 1362 році англійський парламент прийняв Pleading in English Act – акт про обов’язкове використання англійської в державних судах. При цьому, акт був написаний французькою мовою та й спілкувалися нею в парламенті принаймні до 1423 року.

В часи феодальної роздробленості Франції населення країни розмовляли різноманітними мовами або діалектами. Давньофранцузька мова складалася з двох основних діалектних варіантів: північний (langue d’oїl)  складався з галло-романських говірок, народної латини з певним впливом германських діалектів, а південний (langue d’oc) був ближчий до народної латини. В свою чергу кожен з цих варіантів мав свої діалекти:  

  • langue d’oїl – анжуйський, валлонський, пікардійський тощо; 
  • langue d’oc – каталонський, гасконський, савойський тощо. 

Тому в 1539 році король Франциск I видав указ (ордонанс), згідно з яким французька мова (точніше, діалект регіону Іль-де-Франс та мова королівського двору) отримав статус єдиною державної. Відповідно до указу весь документообіг тепер мав вестися французькою мовою замість латини або інших регіональних мов (гасконської, провансальської тощо). 

В 1635 році головний антагоніст Д’Артаньяна (якщо вірити Дюма) і видатний державний діяч кардинал Рішельє посприяв створенню Французької академії.  В статуті академії її головною метою вказується “невтомна турбота щодо чистоти французької мови”. Саме ця наукова установа донині регулює літературні норми французької мови.  

В 18 столітті склалася парадоксальна ситуація: французька мова отримувала все більше визнання у світі, але переважна більшість мешканців Франції не знали національної мови.  

В період з 1790 по 1792 абат Ґрегуар провів дослідження, розіславши в усі департаменти країни анкети з питаннями щодо мовної ситуації в регіоні. Результати цього опитування неприємно вразили його. У своєму звіті він зазначив, що мешканці Франції розмовляють тридцятьма різними говірками, причому “щонайменше 6 млн. французів, особливо в селах, не знають національної мови; така ж кількість нездатна підтримати розмову; кількість тих, хто нею розмовляє, не перевищує 3 млн. осіб, а тих, хто правильно пише, – мабуть, ще менше”.

Діячі Французької революції не панькалися зі своїми ворогами, тому і в мовній політиці діяли рішуче. В липні 1794 року вони просто заборонили складати будь-які акти регіональними мовами, а за невиконання декрету посадовій особі загрожувало піврічне ув’язнення. Цей декрет діяв всього лише півтора місяця і був скасований після страти Робесп’єра, але певною мірою він розпочав процес мовної уніфікації у Франції.

А от поза межами Франції французька мова у 18 ст. здобула шалену популярність: нею розмовляли в аристократичних колах різних країн, французькою писали свої твори видатні вчені – німець Лейбніц та італієць Галіані. В дипломатії французька мова прийшла на зміну латині і до Першої світової війни вона залишалась єдиною офіційно визнаною міжнародною мовою.   

З початком  глобалізації французька мова знову почала втрачати позиції на власній території. Якщо в середньовіччі французька мова істотно вплинула на англійську, то з 20 ст. почався зворотній процес – широке проникнення англіцизмів в французьку мову. 

Щоб протидіяти цьому, парламент Франції прийняв низку законів:

  • в 1975 році Закон Ба-Лоріоля заборонив використання іншомовних термінів в рекламі
  • в 1992 році французька мова отримала офіційний статус в країні
  • в 1994 році прийнято закон Тубона, який посилив статус французької як офіційної мови. 

Тепер, наприклад, в французькому теле- або радіо просторі не вживаються слова Facebook або Twitter – це заборонено нормативними документами. 

Цікаві факти про французьку мову

Кулінарні особливості мови

Після норманського завоювання французька мова на декілька століть стала мовою панівної верхівки англійського суспільства. Це знайшло цікаве відображення в англійській лексиці. Наприклад, слово “pig” (свиня) походить від “picg” – таким словом з германським корінням називав свійську тварину селянин-сакс. А от свинину куштував вже його сюзерен-норман, тому в англійській мові для позначення свинини використовується слово “pork”, що є калькою з французького “porc”. Аналогічно корова – “cow”, але яловичина – “beef” від французького слова boeuf.

Геральдичний спадок

 Французька мова не тільки збагатила англійську, але й залишила у спадок девіз британській монархії. Герб Великобританії містить фразу французькою мовою – “Dieu et mon droit ” (Бог та моє право). 

Герб Великобритані

На гербі Нідерландів також є девіз Оранської династії середньовічною французької мовою – “Je Maintiendrai” (Я збережу). 

Герб Нідерландів

Абетка

Французька абетка складається з 26 літер, п’яти діакритичних знаків і двох лігатур.

Чужі літери

В оригінальній французькій абетці не було букв K і W. Зараз вони використовуються лише в словах іншомовного походження та власних іменах: kolkhoze – колгосп, wagon – вагон. 

Найбільш вживана літера

Найбільш вживаною літерою у французькій абетці є літера Е. Але це не завадило письменнику Жоржу Переку написати роман “La Disparition” (“Зникнення”), в якому жодного разу не зустрічається ця літера. При перекладах роману на інші мови також дотримувався цей же принцип – повна відсутність літери Е або іншої голосної літери, найбільш поширеної у відповідній мові.

Найдовше слово

Якщо не брати до уваги хімічні сполуки, то найдовшим словом у французькій мові є “anticonstitutionnellement” – антиконституційний. 

Найдовше речення

Роман Віктора Гюґо “Знедолені” містить найдовше речення французькою мовою – 823 слова.

Нестандартні числівники

Французька мова пропонує незвичну логіку побудови деяких числівників.  Першим зі звичної схеми випадає  число 70, яке вимовляється як “soixante-dix” і означає “шістдесят і десять”. Далі теж є свої особливості:   80 -“quatre-vingts” (“чотири по двадцять”) та 90 – “quatre-vingt-dix” (“чотири по двадцять і десять”).

Без середини

Французька мова не має слів середнього роду – в процесі трансформації народної латини вони перетворилися на слова чоловічого роду. 

Поширеність мови

Відповідно до даних сайту Ethnologue французькою мовою розмовляють майже 267 млн. осіб, з них 77 млн. вважають французьку рідною мовою.

Офіційний статус

Французька є офіційною мовою багатьох країн світу: Бельгія, Швейцарія, Вануату, Сейшели, Комори, Мадагаскар, Буркіна-Фасо, Нігер, ЦАР, Чад, Бенін, Бурунді, Габон, Гвінея, Екваторіальна Гвінея, Джибуті, Камерун, ДР Конго, Конго, Кот-Д’Івуар, Малі, Руанда, Сенегал, Того, Гаїті, Люксембург, Монако, Канада. 

Мовна рідня

Найбільш спорідненою мовою до французької є італійська – лексика цих двох мов подібна на 89%. Далі йдуть лугодорський діалект сардинської мови (80%), ретороманська мова (78%), португальська, іспанська та румунська мови (всі – 75%). 

Фразеологізми

У французькій слово “assiette” має декілька значень, у тому числі “тарілка” та “стан” або “настрій”. Можливо, що не зовсім коректний переклад французького вислову став причиною появи фразеологізму “бути не у своїй тарілці“. 

Калькою з французької також є вираз “заморити черв’ячка” (“tuer le ver” – дослівно “вбити черв’яка”).  Раніше вважалося, що чарка горілки натщесерце мала допомогти людині у боротьбі с гельмінтами.

Що спільного між сапою та сапером?

Багатьом українцям відомий такий сільськогосподарсько-садовий інструмент як сапа. Хто ж хоча б раз у житті не тримав його в руках? Слово “сапа” походить від французького “sape” і має ще одне значення – траншея чи рів, прикритий валом для підкопу під стіну фортеці. Не дивно, що спеціалістів, які виконували відповідні роботи, з часом стали називати саперами. Таким чином, українські сільські бабусі теж певною мірою є саперами. 

Чи любить суфлер суфле?

Ще два слова з різних сфер походять від одного французького слова “souffle” (“дихання”). Відповідно, страва “суфле”  отримала свою назву, бо вона є легкою та повітряною, а суфлером стали називати людину, яка підказую акторам текст, “видихаючи” слова.

Більше цікавих фактів на нашій «Планеті фактів» в Телеграмі. Приєднуйтесь!

Юрій П.