Чому еволюція зробила нас «праворукими»?

У будь-якому куточку планети спостерігається стала закономірність: близько 90 відсотків людської популяції є праворукими, тоді як решта 10 відсотків переважно віддають перевагу лівій руці. Ця унікальна особливість притаманна виключно виду Homo sapiens. Серед інших приматів подібного різкого перекосу не виявлено — більшість із них демонструють приблизно однакову пропорцію використання правої та лівої кінцівок.

Протягом десятиліть еволюційні біологи та нейробіологи намагалися з’ясувати причини такої тотальної переваги правої руки у людей. Нове дослідження, проведене науковцями з Оксфордського університету (Велика Британія) та опубліковане в журналі PLOS Biology ¹, пропонує неочікуване пояснення. Порівнявши поведінкові, неврологічні та соціальні характеристики 41 виду мавп із людськими показниками, дослідники дійшли висновку, що розгадка криється не в анатомії рук, а в особливостях будови ніг та еволюції прямоходіння. ²

Під час дослідження науковці застосували систему статистичного моделювання, яка фокусувалася на міжвидових еволюційних зв’язках. Спочатку аналізувалися найбільш популярні теорії виникнення праворукості, пов’язані з раціоном харчування, середовищем існування, масою тіла, соціальною структурою, використанням знарядь праці та способами пересування. Проте за всіма цими параметрами людство залишалося винятком, який не вписувався в загальні патерни поведінки інших приматів.

Ситуація змінилася, коли до моделі порівняння додали два нові чинники: розмір головного мозку та співвідношення довжини ніг і рук. Останній показник є стандартним маркером адаптації до двоногого пересування (біпедалізму). Після врахування цих анатомічних змін у моделі людська аномалія зникла. Статистичний аналіз чітко вказав на пряму кореляцію: збільшення об’єму мозку та подовження нижніх кінцівок безпосередньо пов’язані з формуванням домінуючої руки.

Механізм формування праворукості

На основі отриманих даних дослідники виділили дві послідовні фази, які призвели до закріплення праворукості в процесі антропогенезу:

Перехід до прямоходіння. Давні предки людини почали пересуватися на двох ногах. Зміна пропорцій тіла (подовження ніг відносно рук) звільнила верхні кінцівки від функції локомоції (рухів, за допомогою яких тварини переміщуються у просторі), що дозволило частіше використовувати їх для маніпуляцій із предметами та виконання інших складних завдань.
Нейроанатомічна експансія. Подальший розвиток, ускладнення та збільшення об’єму головного мозку призвели до асиметрії та закріплення чіткого фокуса на використанні саме правої кінцівки у сучасних Homo sapiens.

Еволюційний шлях

Використана модель дозволила вченим реконструювати зміну поведінкових асиметрій у вимерлих предків людини. Отримані результати демонструють поступовий еволюційний зсув у бік праворукості:

Ранні гомініни (Ardipithecus та Australopithecus). Мали лише незначну схильність до переважного використання правої руки, яка була цілком зіставною з показниками сучасних людиноподібних мавп.
Представники роду Homo (Homo ergaster та Homo erectus). Демонстрували помітне зростання відсотка праворукості в популяціях.
Неандертальці (Homo neanderthalensis). Виявляли високий рівень праворукості, який став еволюційним містком до показників сучасних людей.

Проте в цьому ряду знайшовся виняток — Homo floresiensis («хоббіт» з Індонезії), у якого не виявили класичного домінування правої руки. Науковці пояснюють це специфічною фізіологією виду: Homo floresiensis мав мале тіло та невеликий об’єм мозку, а його опорно-руховий апарат був адаптований переважно для лазіння по деревах та вертикального пересування, а не для повноцінного біпедалізму.

Ця робота стала першим комплексним дослідженням, у якому провідні гіпотези походження праворукості було протестовано в межах єдиної аналітичної моделі. Вона доводить, що маніпулятивна асиметрія рук є побічним продуктом ключових людських адаптацій — прямоходіння та збільшення мозку.

Надалі науковці планують з’ясувати, як саме людська культура додатково закріпила домінування правої руки, чому в процесі природного добору взагалі зберігся 10-відсотковий прошарок ліворуких людей, а також чи існують подібні закономірності розвитку кінцівок в інших представників тваринного світу.