Якщо вам здається, що догляд за новонародженою дитиною — це надзвичайно важка праця, ви не помиляєтеся. І, як з’ясували науковці, так було завжди: людські немовлята народжуються фізично незрілими вже щонайменше один мільйон років. Відповідне дослідження опублікував журнал Proceedings of the Royal Society B Biological Sciences. 1
Чому людські немовлята такі безпорадні
На відміну від дитинчат інших людиноподібних мавп, людські новонароджені з’являються на світ зі слабкими м’язами шиї, м’яким черепом і мозком, який ще має стрімко розвиватися після народження. Через це батьки змушені проводити значно більше часу, тримаючи немовля на руках, щоб захистити його від травм або так званого синдрому плоскої голови.
Одна з теорій, яка пояснює цю затримку розвитку, — так звана «акушерська дилема». Згідно з нею, еволюція змушена була піти на компроміс: з одного боку, прямоходіння зробило таз жінки вужчим, а отже, обмежило розмір родових шляхів. З іншого — людський мозок поступово збільшувався. Тому діти почали народжуватися раніше, коли їхній мозок і череп ще недостатньо розвинені, щоб пройти через родові шляхи. Решта розвитку мозку відбувається вже після народження. Проте визначити, коли саме в еволюційній історії виникла така безпорадність немовлят, досі було складно через фрагментарність викопних решток.
Пласка голова як ключ до еволюції
Дослідники з Японії та Індонезії запропонували несподіваний підхід. Вони звернули увагу на деформаційну плагіоцефалію — стан, за якого форма голови немовляти змінюється через те, що воно часто лежить в одному положенні. Як пояснив співавтор дослідження, антрополог Йосуке Кайфу з Токійського університету, «форма голови змінюється через те, що м’язи шиї надто слабкі, аби контролювати її положення».
Чому еволюція зробила нас «праворукими»?
У 2007 році Кайфу, перебуваючи в Індонезії, побачив скелет Homo floresiensis — архаїчного виду людини, відомого також як «гобіт», що жив понад 50 000 років тому. Його вразила деформована форма черепа, яка, як з’ясувалося після консультації з лікарем, була спричинена саме плагіоцефалією. Оскільки така деформація не пов’язана з хворобами чи умовами поховання, Кайфу припустив, що вона може бути індикатором безпорадності в дитинстві: пласка голова на скелеті свідчить про м’який, недорозвинений череп і нерухомість голови.
Що показало дослідження
Щоб перевірити цю теорію, науковці зібрали комп’ютерні томограми 123 сучасних здорових немовлят віком від одного дня до 17 місяців. Вони також виміряли 385 людських черепів з Японії віком від 200 до 1000 років, 996 черепів людиноподібних мавп, п’ять скам’янілих черепів Homo erectus та один череп Homo floresiensis.
Результати виявилися промовистими. У шимпанзе, бонобо, горил і орангутанів, які народжуються більш фізично самостійними, діапазон деформацій черепа був значно вужчим. Натомість усі зразки людських черепів — як сучасних, так і викопних — демонстрували набагато ширший спектр деформацій і форм голови.
«Це було захопливо, адже ми мало знаємо про поведінку Homo erectus, — зазначив Кайфу. — Вони жили від понад 1 мільйона до 110 000 років тому, і ми маємо лише крихітні археологічні свідчення у вигляді кам’яних знарядь. Однак якщо вони народжували фізично безпорадних дітей, це багато говорить про їхню поведінку: їм доводилося піклуватися про немовлят так само ретельно, як і нам».
Соціальна підтримка як частина людської історії
Такий рівень турботи про немовля вимагав певної соціальної взаємодії, оскільки новоспеченій матері було б важко самостійно захищати дитину від великих хижаків та інших небезпек. Це означає, що вже понад мільйон років тому в людських спільнотах існувала практика спільної підтримки матерів з немовлятами.
Окремим сюрпризом став рівень деформації черепа в Homo floresiensis. Мозок цього виду був значно меншим, ніж очікувалося, — приблизно розміром із мозок шимпанзе. Попри це, форма їхнього черепа свідчила про таку саму безпорадність у дитинстві, як і в сучасних людей.
Чому наше тіло та психіка конфліктують із сучасним світом
«Навіть попри значно менший розмір мозку, їхній період новонародженості вже був таким самим складним, як у наших предків із більшим мозком, — підсумував Кайфу. — Схоже, що відповідальне виховання дітей і підтримка матерів — це не просто побічний ефект еволюції великого мозку, а невід’ємна частина людської історії щонайменше з часів спільного предка Homo erectus та Homo floresiensis понад мільйон років тому».
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
Шкода, що стаття вам не сподобалась...
Дозвольте нам її покращити!
