Цікаві факти про кенгуру

Унікальні фізичні атрибути та здібності кенгуру

Через довгі ноги і великий хвіст кенгуру не можуть ходити або стрибати назад. ¹
Кенгуру використовують свій міцний хвіст для балансування під час стрибків. Вони є найвищими серед усіх сумчастих, деякі з них сягають понад 1, 8 м. ²
Новонароджене дитинча великого рудого кенгуру в довжину часто не досягає і 3 см, і це при велетенських розмірах батьків. Наприклад, зріст великого рудого кенгуру становить приблизно 1,5 м. Це найбільша різниця в розмірах дитинчати і дорослого істоти серед усіх мешканців планети.
Їхні хвости неймовірно м’язисті і слугують п’ятою кінцівкою при пересуванні. Хвіст навіть може витримати вагу всього тіла кенгуру. ¹
Кенгуру – єдині великі тварини, які пересуваються стрибками.
Самки кенгуру володіють унікальною репродуктивною адаптацією, яка називається ембріональна діапауза. ¹
Це дозволяє їм затримувати розвиток ембріона в несприятливих умовах, гарантуючи, що дитинча народиться в більш сприятливий час.
У разі загрози кенгуру б’ють землю своїми сильними ногами на знак попередження.
Кенгуру суворі травоїдні (трави, чагарники). Для них характерні передньошлункова ферментація (багатокамерний шлунок), «жуйкоподібне» перетравлення з відригуванням і повторним пережовуванням у деяких видів.

Різноманітність та види кенгуру

Всупереч поширеній думці, не всі кенгуру однакові. Існує близько 60 різних видів кенгуру та валлабі. ¹
Термін “кенгуру” технічно описує найбільшого з них, включаючи червоного кенгуру, східного сірого кенгуру, західного сірого кенгуру та антилоп кенгуру. ³

Соціальна поведінка та групування

Кенгуру утворюють групи («моби») з ієрархією, які називаються зграями, загонами або дворами, що зазвичай складаються з 50 або більше тварин.
Самці кенгуру змагаються «боксом» і ударами задніми ногами. Сигнал тривоги — «стук» задньою лапою по землі.
Вони використовують різні способи спілкування, включаючи торкання носами, тупання задніми ногами та гарчання.

Читайте нашу статтю: Цікаві факти про лінивців

Культурне значення кенгуру

Кенгуру має культурне і духовне значення для аборигенів і жителів островів Торресової протоки по всій Австралії.
Назва “кенгуру” походить від “gangurru” – назви, яку дають східним сірим кенгуру народ гууга-імітірр, що мешкає на тропічній півночі Квінсленду.
«В Австрії нема кенгуру» — такий слоган часто можна побачити на вуличних знаках та сувенірах в Австрії.
Австрію й Австралію часто плутають. І не лише туристи, ця плутанина виникає і на високому рівні. Одного разу на засіданні ООН Австрія висувала свою кандидатуру на виборах до Ради Безпеки. Один із голосів було подано на користь Австралії, хоча її в списку кандидатів взагалі не було. А президент США Джордж Буш-молодший у 2007 році подякував австралійському прем’єр-міністру за те, що він відвідав свій «австрійський» контингент в Іраку.

Взаємодія кенгуру і людини

Кенгуру – корінні жителі Австралії, їхня чисельність перевищує чисельність людського населення країни.
М’ясо кенгуру широко споживається в Австралії і вважається більш здоровим і екологічно чистим, ніж інші види м’яса.
На кенгуру припадає понад 80% автомобільних зіткнень з тваринами в Австралії. Рекомендується не їздити вночі в глибинці, щоб уникнути таких аварій.

Кенгурячі олімпійські ігри?

Кенгуру володіють кількома навичками, які зробили б їх ідеальними кандидатами на участь в Олімпійських іграх, включаючи бокс, плавання, футбол, стрибки на батуті, боротьбу, стрибки у висоту, біг з бар’єрами, спринт і бодібілдинг. ³

Батьківські функції та сімейні стосунки у кенгуру

Кенгуру, як і багато інших тварин, демонструють чітку батьківську поведінку і сімейну динаміку, що забезпечує виживання і добробут їхніх нащадків. Пропонуємо детальніше розглянути батьківські функції та сімейні стосунки у кенгуру:

У кенгуру коротка вагітність (~30–36 днів залежно від виду). Новонароджений «джої» важить < 2 г, самостійно добирається в сумку й прикріплюється до соска. У сумці 6–8 (до 9–10) місяців, повна відлучка ~10–18 міс.
Самка кенгуру може мати кілька ембріонів на різних стадіях розвитку. Поки один ембріон розвивається всередині матки, інший може залишатися в стані спокою, чекаючи, поки його брат або сестра звільнять сумку, перш ніж він продовжить розвиток.
Після народження крихітне, недорозвинене дитинча заповзає в сумку матері, де прикріплюється до соска і продовжує рости та розвиватися. Сумка забезпечує захист, тепло і харчування.
Дитинчата кенгуру, їх ще називають джоуї, при народженні важать менше 2 грамів.
При народженні новонароджені кенгуренята мають довжину лише 2,5 сантиметра, приблизно як виноградинка. Після народження вони самостійно мандрують крізь хутро матері до безпечної сумки. ²
Приблизно у віці 4 місяців дитинчата починають виходити з сумки для коротких подорожей і починають пастися на траві та невеликих чагарниках. До 10 місяців вони залишають сумку назавжди, але продовжують годуватися до повного відлучення від грудей..
Всередині сумки дитинча живиться материнським молоком, склад якого змінюється в міру росту дитинчати. Це гарантує, що малюк отримує необхідні поживні речовини на різних стадіях свого розвитку.
Кенгуру живуть групами, відомими як зграї, загони або двори. Ці групи зазвичай складаються з домінантного самця, кількох самок та їхнього потомства.
Домінуючий самець у зграї має право на спарювання з самками. Він встановлює і підтримує своє домінування за допомогою боксерських поєдинків і показових виступів з іншими самцями.
Життя у зграях забезпечує кенгуру захист від хижаків. У натовпі безпечніше, а кілька пар очей можуть ефективніше помітити небезпеку.
Коли дитинча підростає і починає виходити з сумки, мати навчає його важливим навичкам виживання, таким як випасання худоби та розпізнавання загроз.
Зв’язок між матір’ю-кенгуру та її дитинчам дуже міцний. Навіть покинувши сумку, молоде кенгуреня залишається поруч з матір’ю для захисту та харчування.
У міру дорослішання молодий кенгуру поступово стає більш незалежним, віддаляючись від матері і, врешті-решт, залишаючи зграю, щоб приєднатися до іншої групи або сформувати її.

Загрози і захисна поведінка кенгуру

Хижаки та загрози кенгуру – динго, орли (для молоді), людина (полювання, ДТП). Великі види загалом у статусі Least Concern, але локально страждають від посух і фрагментації оселищ.

Хоча на деяких кенгуру полюють заради їхньої шкіри та м’яса, екологічні фактори, такі як глобальне потепління та нещасні випадки за участю людини, також впливають на їхню популяцію.
Попереджувальні сигнали
Якщо кенгуру-мати відчуває небезпеку, вона стукає задніми лапами по землі як попереджувальний сигнал для свого дитинчати та інших кенгуру, що знаходяться поблизу.
Відволікання уваги
Перед обличчям загрози кенгуру-мати може відвести хижака від свого дитинчати, використовуючи себе як відволікаючий маневр, щоб забезпечити безпеку своїх нащадків.

Кенгуру демонструють цілу низку батьківських моделей поведінки та соціальної динаміки, які обертаються навколо захисту, харчування та виховання своїх дітей. Ця поведінка в поєднанні з унікальними репродуктивними адаптаціями забезпечує виживання виду в різноманітних і часом суворих ландшафтах Австралії.

Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!

Читайте також: Цікаві факти про лемурів