11 найгірших дієтичних порад в історії

Протягом століть історія дієтології формувалася не лише науковими відкриттями, а й діяльністю ексцентричних винахідників, сумнівних лікарів та продавців сумнівних засобів. Спроби маніпулювати людським метаболізмом заради досягнення естетичних ідеалів часто межували з абсурдом, а іноді й призводили до фатальних наслідків. Нижче наведено одинадцять прикладів найбільш сумнівних раціонів минулого, що ілюструють еволюцію помилкових уявлень про здоров’я. ¹

1. Ретельне пережовування їжі за системою Флетчера

На зламі XIX та XX століть Горас Флетчер, відомий як «Великий жувальник», запропонував метод, що базувався на доведенні кожної порції їжі до стану рідкої маси перед ковтанням. Механізм «флетчеризму» полягав у штучному сповільненні процесу харчування, що, згідно з теорією автора, сприяло швидшому насиченню та покращенню самопочуття. Популярність методу серед тогочасної еліти, включаючи Джона Д. Рокфеллера, пояснювалася не лише обіцянками схуднення, а й ідеологічним підтекстом: Флетчер вважав таку дисципліну виявом вдячності природі та шляхом до «дієтичної праведності».

2. Виключення цукру та крохмалю Вільямом Бантінгом

У 1860-х роках Вільям Бантінг популяризував концепцію, отриману від лікаря Вільяма Гарві, яка полягала у радикальній відмові від вуглеводів. Практична реалізація цього підходу передбачала споживання великої кількості протеїнів — яловичини, нирок та смаженої риби — навіть під час сніданку. Хоча обмеження цукру є частиною сучасної нутриціології, раціон Бантінга був одним із перших прикладів екстремального перекосу в бік тваринних жирів та білків.

3. Раціон із яєць, стейка та білого вина

У 1962 році редакторка журналу Cosmopolitan запропонувала радикальну «експрес-дієту» для швидкої втрати ваги. Сніданок та обід складалися з одного яйця та келиха вина, а вечеря передбачала стейк та решту пляшки. Такий режим базувався на критичному дефіциті калорій у поєднанні з алкогольною інтоксикацією, що фактично виснажувало організм за короткий термін, ігноруючи потреби в мікроелементах та енергії.

4. Молочно-рослинна дієта для покращення травлення

Джордж Чейн на початку XVIII століття став одним із перших популяризаторів дієтичних порад, заснованих на особистому досвіді. Він просував «молочно-насіннєвий» раціон, який мав на меті полегшити виведення газів та усунути здуття живота. Чейн вважав, що такий підхід звільняє тіло від «гострих випарів», які перешкоджають нормальному сну та загальному здоров’ю, акцентуючи увагу на механічному очищенні травної системи.

5. Монодієта з баранини, ананасів та кави

У 1920-х роках кінозірка Ніта Нальді дотримувалася жорсткого режиму, що складався виключно з баранячих відбивних, ананасів та несолодкої кави. Це був класичний приклад монодієти, де різке обмеження різноманітності продуктів призводило до швидкої втрати ваги через значний калорійний дефіцит. Однак наслідки такого виснаження були критичними: актриса повідомляла про випадки втрати свідомості під час інтерв’ю.

6. Споживання патоки, дріжджів та зародків пшениці

Гейлорд Гаузер, дієтолог голлівудських зірок середини XX століття, пропонував раціон із використанням чорної патоки, пивних дріжджів та хліба з пшеничних зародків. Попри специфічні смакові властивості, ці інгредієнти вважалися «суперфудами» того часу. Популярність Гаузера була настільки високою, що його дієтичні поради ставали об’єктом пародій у масовій культурі, зокрема у піснях Джиммі Дюранте та Граучо Маркса.

Текст пісні висміює абсурдні обіцянки тогочасних дієтологів. Зокрема, там є рядки про те, що патока та хліб із пшеничних зародків змусять вас жити так довго, що ви «пожалкуєте, що не померли».

7. Заміна солодощів тютюнопалінням

Одним із найбільш етично сумнівних методів контролю ваги стала рекламна кампанія бренду Lucky Strike у 1930-х роках. Завдяки маркетинговій стратегії Альберта Ласкера було впроваджено гасло: «Тягнися за Lucky замість солодкого». Механізм впливу базувався на здатності нікотину пригнічувати відчуття голоду, що використовувалося як аргумент на користь паління для збереження фігури.

8. Використання амфетамінів як засобу для схуднення

У 1940-х роках медицина запропонувала фармакологічне рішення для боротьби із зайвою вагою — препарат Clarkotabs. Його основним компонентом був сульфат амфетаміну. Психостимулятори прискорювали метаболізм та повністю нівелювали апетит, проте мали руйнівний вплив на психіку та фізичний стан пацієнтів, викликаючи залежність та серцево-судинні ускладнення.

9. Соціальний феномен капустяного супу

Дієта на основі капустяного супу стала популярною в США у другій половині XX століття завдяки анонімним листам, що поширювалися через факс. Не маючи чітко визначеного автора чи наукового підґрунтя, цей раціон став віральним явищем у школах та офісах. Механізм дії був примітивним: вживання низькокалорійного супу як єдиного джерела їжі, що призводило до швидкої втрати води та м’язової маси, а не жиру.

10. Вживання виключно рідких білків

У 1976 році доктор Роберт Лінн представив концепцію «Останнього шансу», яка передбачала повну відмову від твердої їжі на користь рідких білкових концентратів. Цей екстремальний підхід став причиною численних судових позовів та розслідувань після повідомлень про смертельні випадки серед тих, хто дотримувався дієти. Виробники намагалися аргументувати безпеку продукту, порівнюючи його з будь-якою іншою монодієтою, проте біологічна небезпека повної відмови від повноцінного харчування була підтверджена фахівцями.

11. Coca-Cola як дієтичний напій

До появи дієтичної версії напою у 1982 році, компанія Coca-Cola просувала свій класичний продукт як засіб для контролю ваги. У рекламних оголошеннях 1961 року стверджувалося, що напій допомагає уникнути «хвилювань щодо талії», оскільки цукор у його складі нібито дає відчуття енергії та заважає споживанню іншої, потенційно більш калорійної їжі. Це був приклад маніпуляції уявленнями про калорійність та насичення.

1. https://www.mentalfloss.com/article/649149/terrible-diet-advice-history↩