10 речей, які настільки рідкісні, що їх знайшли лише один раз

Науковий метод базується на відтворюваності результатів: щоб явище стало фактом, його потрібно спостерігати неодноразово. Проте природа та історія іноді створюють прецеденти, які кидають виклик статистиці. Від мінералів, що існують в єдиному екземплярі, до біологічних мутацій, які суперечать еволюційній логіці — деякі відкриття залишаються унікальними точками на мапі людських знань. Нижче наведено десять найрідкісніших задокументованих явищ в історії. ¹

Рідкісність у неживій природі часто зумовлена збігом екстремальних фізичних умов, які неможливо відтворити штучно.

1. Кіавтуїт

Найрідкісніший мінерал на Землі — кіавтуїт (kyawthuite) — був знайдений випадково. У 2010 році геолог придбав на ринку дорогоцінного каміння у М’янмі кристал, який помилково ідентифікував як шеєліт. Однак після огранювання стало очевидним, що фізичні властивості каменю не відповідають жодному відомому зразку.

Хімічний аналіз, проведений Гемологічним інститутом Америки (GIA), показав, що це природна форма антимонату вісмуту — сполуки, яка раніше була відома лише як синтетичний продукт. У 2015 році Міжнародна мінералогічна асоціація офіційно визнала новий мінерал. Єдиний існуючий зразок важить лише 0,3 грама. Вчені припускають, що його формування вимагало специфічних вулканічних умов, механізм яких досі залишається незрозумілим. Сьогодні цей кристал зберігається в колекції GIA і має статус безцінного, оскільки ймовірність повторного створення Землею такого мінералу прямує до нуля.

2. Парадокс зірки «Барбінгеймер»

Якщо кіавтуїт є загадкою мікросвіту, то об’єкт J0931+0038 кидає виклик космологічним теоріям. У 2024 році астрономи проаналізували хімічний склад цього червоного гіганта і виявили аномалію. Зірка утворилася із залишків наднової, яка вибухнула близько 13 мільярдів років тому. Прабатьківська зірка, яку жартома назвали «Барбінгеймер» (інтернет-феномен, який популяризувався напередодні прем’єри двох діаметрально протилежних за жанром фільмів — «Барбі» й «Оппенгеймера»), мала масу, що у 80 разів перевищувала сонячну.

Згідно з чинними моделями зоряної еволюції, об’єкт такої маси мав би колапсувати у чорну діру, а не вибухнути назовні. Ба більше, хімічний підпис J0931+0038 містить незбалансовану концентрацію важких елементів, що суперечить теоріям нуклеосинтезу раннього Всесвіту. Існування цієї зірки свідчить про те, що механізми смерті перших масивних зірок були значно складнішими, ніж вважалося раніше.

3. Чотирикратна система коричневих карликів

Ще одне відкриття 2025 року змінило уявлення про формування зоряних систем. Китайські астрономи виявили унікальну гравітаційну конфігурацію UPM J1040−3551: два коричневі карлики («невдалі зірки») обертаються один навколо одного, одночасно рухаючись по орбіті навколо іншої пари червоних карликів.

Ця знахідка є критично важливою для астрофізики. Коричневі карлики постійно охолоджуються, що ускладнює визначення їхнього віку. Однак, оскільки всі чотири об’єкти системи сформувалися одночасно з однієї газопилової хмари, вчені змогли використати червоні карлики як стабільний еталон для датування. Система, розташована за 300 світлових років від Землі, має вік від 300 мільйонів до 2 мільярдів років, що дозволяє вперше точно відкалібрувати моделі еволюції коричневих карликів.

4. Унікальна група крові

У світі біології унікальність часто є результатом генетичних збоїв або екстремальної адаптації, що межує з неможливим.

У 2025 році Міжнародне товариство переливання крові, яке визнає 48 груп крові, було змушене додати до списку нову. Відкриття відбулося завдяки пацієнтці з Гваделупи, чия кров виявилася несумісною з жодним відомим донором.

Генетичне секвенування виявило мутацію, яка призвела до відсутності специфічної молекули цукру в структурі мембран еритроцитів. Цей новий тип отримав назву Gwada-Negative. Оскільки носієм є лише одна людина у світі, стандартні протоколи переливання крові для неї є смертельно небезпечними. Єдиним шансом на порятунок у критичній ситуації для пацієнтки залишається розробка технологій штучного синтезу крові.

5. Інтерсекс-кит

Дослідження архівних зразків іноді приносить результати через десятиліття. У 1989 році вчені взяли біопсію шкіри у південного гладкого кита. Лише через 36 років генетичний аналіз зразка Eau10b виявив унікальну аномалію: особина мала набір хромосом XXY.

Хоча генетично кит був самкою (дві X-хромосоми), він також носив ген SRY, характерний для Y-хромосоми. Це єдиний задокументований випадок інтерсексуальності у китоподібних. Враховуючи спосіб життя цих тварин у глибинах океану та відсутність зовнішніх ознак хромосомних аномалій, імовірність виявлення іншого подібного випадку є вкрай низькою.

6. Жовтий королівський пінгвін

У 2019 році на острові Південна Джорджія фотограф Ів Адамс зафіксував королівського пінгвіна з яскраво-жовтим оперенням замість звичного чорно-білого забарвлення.

Науковці ідентифікували причину як лейкізм — стан, за якого організм частково втрачає меланін. На відміну від альбінізму, лейкізм зберігає пігментацію в деяких тканинах (наприклад, очах). У випадку цього пінгвіна відсутність темного пігменту розкрила прихований жовтий пігмент, який зазвичай є лише акцентом на оперенні, перетворивши птаха на «тропічну» аномалію серед антарктичних краєвидів.

7. Акула без шкіри

Збільшене зображення тіла акули без шкіри та беззубої пащі (Джерело зображення: Mulas et al.)

У 2019 році в Середземному морі біля Сардинії було виловлено чорнороту акулу-кішку, яка не мала шкіри, дерми, луски та навіть зубів. Тварина виглядала блідо-рожевою і незахищеною, що зазвичай є летальним для морських мешканців.

Попри відсутність зубів та захисного покриву, шлунок акули був повним. Це свідчить про те, що вона адаптувалася до ковтання здобичі цілком. Причина такої радикальної мутації залишається невідомою — від впливу забруднення океану до помилки ембріонального розвитку. Це єдиний відомий науці випадок тривалого виживання хребетного без шкірного покриву.

8. Хижак-запилювач

У 2024 році етологи зафіксували поведінку, яка раніше вважалася неможливою для великих хижаків. Ефіопські вовки, вид, що перебуває під загрозою зникнення, були помічені за споживанням нектару з квітів ефіопської кніпофії (Kniphofia foliosa).

Вовки не просто пили нектар, але й переносили пилок на мордах між квітками, відвідуючи до 30 суцвіть за один раз. Це відкриття робить їх першими великими м’ясоїдними, які виконують функцію запилювачів, демонструючи невідому раніше екологічну пластичність виду.

9. Скляний мозок

Виверження Везувію у 79 році нашої ери стало причиною унікального археологічного феномену. У 2020 році дослідники, вивчаючи останки жертви з Геркуланума, знайшли всередині черепа чорний блискучий матеріал.

Аналіз показав, що це перетворена на скло тканина людського мозку. Процес відбувся під дією пірокластичного потоку: миттєве нагрівання до екстремальних температур (близько 520°C) з подальшим швидким охолодженням перетворило нейрони на скло, зберігши їхню структуру на тисячоліття. Зазвичай мозкова тканина розкладається першою, тому цей зразок є єдиним у світі прикладом античного мозку.

10. Скат Гайна: втрачений вид

У 1902 році Марія Гайн, перебуваючи під домашнім арештом у Ємені, зібрала колекцію морських зразків, серед яких були два крихітних скати. Вони пролежали в музеї Відня понад століття, доки у 2017 році біолог Алек Мур не ідентифікував їх як новий вид — Hemitrygon yemenensis.

Трагізм відкриття полягає в тому, що регіон проживання цього виду нині є зоною військового конфлікту, недоступною для дослідників. Існує висока ймовірність, що два законсервовані зразки в банці — це все, що залишилося від цілого біологічного виду, який міг зникнути ще до того, як отримав наукову назву.

Читайте також: 10 поширених міфів про епоху Відродження