Танго – парний соціальний танець вільної композиції, що виконується під характерну музику. Виник на Південно-Американському континенті в 1880-і роки в Ла-Плата, на кордоні Уругваю та Аргентини, в бідних портових міських районах з переважно змішаним емігрантським населенням як результат сплаву культур вихідців з Європи, Африки та споконвічного населення Південної Америки.
До Міжнародного дня танго пропонуємо 10 цікавих фактів про цей танець.
- Спочатку танго часто називали «танцем смерті». У перші десятиліття від винайдення його танцювали лише чоловіки, відображаючи сцену дуелі між суперниками, які виборюють серце дами. У пориві пристрасті наприкінці танцю один із партнерів міг витягнути ніж та вбити суперника.
- На початку XX століття Папа Пій Десятий заборонив не тільки танцювати, але й навіть дивитися на цей танець справжнім католикам. Але майстри аргентинського танго приїхали у Ватикан та продемонстрували своє мистецтво. Вражений їх майстерністю, священник погодився зняти заборону. У першу половину XX століття танго також не дозволяли танцювати та слухати у СРСР та Германії.
- В Аргентині чоловік запрошує даму на танець мовчки, тільки за допомогою жесту. Намір, висловлений вголос, вважається образою. Під час танцю не можна посміхатися й виражати емоції мімікою. Все це потрібно робити за допомогою пластики та рухів тіла. При цьому жінка завжди остається відомою, незалежно від її положення до глядачів.
- Багато хто знає, що танго включено до європейської програми зі спортивних бальних танців. У ньому існують певні стандарти, яких танцюристи повинні дотримуватись на паркеті. Однак у справжньому аргентинському танго правил немає. На батьківщині танцю вважають, що найважливішим є відчування партнерів один одним та повна імпровізація.
- У 1950-х роках танго отримало заборону у себе на батьківщині в Аргентині. Це було пов’язано з військовим переворотом у країні, коли були знищені майже усі архіви музичних записів. Поступово це привело до втрати інтересу до танцю та порушенню наступності поколінь. Відродження танго відбулося лише через 30 років, після повалення хунти.
- У той час, коли в Аргентині танго був танцем людей, які не належали до вищого світу, у Парижі його танцювали у модних та престижних салонах представники знаті. Поступово танго-вечірки поширилися на всю Європу. Почали відкриватися тематичні заклади, з’явилися сигарети, напої, взуття та одяг у стилі танго.
- Уругвай та Аргентина досі сперечаються за право носити назву батьківщини танго. Але переважна більшість дослідників вважає, що столицею цього легендарного танцю слід вважати місто Буенос-Айрес. Регіон Ла-Плата, більша частина якого знаходиться в Аргентині, включає невеличку область сучасного Уругваю. Це й стало основною причиною суперечок.
- Суперечки також викликає початкова ідея танго. За однією з версій, танець зародився у борделях, куди стікалися емігранти, пастухи та моряки. На доказ свого припущення спеціалісти приводять той факт, що жінка постійно відвертає голову та часто кладе руку на стегно чоловіка, де зазвичай лежить гаманець.
- Спочатку усі тексти танго складалися на лунфардо, яка являла собою суміш французьких, італійських та іспанських сленгів. Але ця мова була заборонена в Аргентині після 1943 року. Автори текстів швидко пристосувалися та почали складати пісні на кастильському прислів’ї. Співучість мови внесла у танго більше ліричності.
- Зараз обов’язковим атрибутом танго є бандонеон (нижче на відео). Цей музичний інструмент спочатку був сконструйований Генріхом Бандом для виконання церковної музики у храмах Німеччини. Але після визнання непридатною для цієї мети модифікацію акордеону оцінили аргентинські мілонгеро. Саме бандонеон надає музиці танго пронизливо-щемливого звучання.
Читайте нашу статтю: Цікаві факти про Аргентину
Пристрасть танго
Підписуйтесь на розсилку "Цікаві статті"
Кожної пʼятниці ми надсилатимемо вам нові цікаві статті за тиждень у вашу поштову скриньку. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.