Голова «лисиці» за 50 фунтів виявилася рідкісним екземпляром вимерлого виду
Британський колекціонер Джеймс Кренфілд придбав на аукціоні дивну таксидермічну голову, яку продавали як «лисячу голову XIX століття», за 50 фунтів. Коли він виставив її на продаж, ціна сягнула 62ʼ600 фунтів (понад 85ʼ000 доларів США) — приблизно в 1000 разів більше, ніж він заплатив. Виявилося, що насправді це була не лисиця, а голова тилацина (сумчастого вовка або тасманійського тигра) — хижого сумчастого, який вимер у 1936 році.
Кренфілд, який торгує природничими диковинками в Бристолі, колекціонує «дивні та чудові лисячі голови» різної якості. Побачивши в щоденних сповіщеннях про аукціони лот із кумедною головою, він спершу звернув увагу на її химерний вигляд, але придивившись, зрозумів, що це не лисиця. «Це було як удар блискавки — я одразу подумав: схоже на тилацина», — розповів він ScienceAlert. 1
Найочевиднішою підказкою стали зуби. У лисиць та інших псових шість верхніх різців — великих передніх зубів між іклами. У цього зразка їх вісім, і стільки ж було в тилацина.
Це лише другий відомий таксидермічний зразок голови тилацина. Перший зберігається в приватній колекції доктора Еріка Гайлера, зоолога з Університету Тасманії. Наразі існує понад 800 відомих зразків, включно з черепами, скелетами, законсервованими органами, таксидермічними опудалами, шкурами та законсервованими дитинчатами й дорослими особинами.
Незважаючи на вік і недосконале збереження, зразок може розповісти більше про форму голови, черепа та зубів тварини. Якщо вдасться взяти зразки ДНК, можна дізнатися більше про її генетику. Найперспективніше та найменш інвазивне місце для цього — зуби.
Походження та історія зразка
Одне з найінтригуючих питань — звідки взялася голова. Кренфілд припускає, що це може бути мисливський трофей, можливо, зданий у рамках урядової програми винагород у Тасманії.
У 1888 році влада Тасманії запровадила грошову винагороду за вбитих тварин, яких фермери звинувачували в нападах на овець: за дорослого тилацина платили £1, за дитинча — 10 шилінгів. Програма діяла до 1909 року й стала одним із чинників стрімкого скорочення популяції виду. Приблизно 2186 зразків було вбито та пред’явлено для отримання винагороди з 1888 по 1912 рік.
Як голова опинилася у Великій Британії — ще одне відкрите питання. Відомо, що тилацинів вивозили та виставляли в зоопарках по всьому світу на початку XX століття, зокрема в Лондоні. Кренфілд не виключає, що голова могла потрапити до Британії «на плечах» живого тилацина, який помер у неволі. Щоб з’ясувати це, він сподівається провести аналіз деревини, з якої зроблено щит-основу оправи. Якщо дерево виявиться ендемічним для Австралії, це підтвердить гіпотезу про виготовлення оправи в Австралії, якщо англійським — оправу зробили вже в Британії.
Кренфілд готовий надати вченим доступ до голови для різних досліджень — за умови, що вони будуть обґрунтованими та не руйнівними. Він також веде переговори з кількома музеями про можливе публічне виставлення зразка.
Головне зображення: Auctioneum
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
- https://www.sciencealert.com/antique-fox-head-bought-at-auction-wasnt-a-fox-at-all-it-was-a-long-extinct-species↩
