День слов’янської писемності та культури

Що це за день?

Усне мовлення всіх народностей слов’ян колись було єдиним, і відрізнялося тільки діалектами. Загалом мешканці європейського сходу легко розуміли один одного, проте своєї письмової системи у них не було, а спроби пристосувати до фонетичного складу мови латинський чи грецький алфавіт не мали успіху. Отримати свою абетку нашим предкам вдалося завдяки двом братам з Візантії, які жили в далекому IX столітті — Кирилу й Мефодію. Крім алфавіту, вони подарували нашим народам переклад основних християнських священних текстів. 24 травня є для народів Східної Європи святом — Днем слов’янської писемності й культури. Ця подія має прямий стосунок до рівноапостольних братів, яким віддають шану в цей день.  Однак, відповідно до реформи церковного календаря ПЦУ з 2023 року День святих Кирила та Мефодія тепер відзначається 11 травня.

Схожі події:
Міжнародний день грамотності
Міжнародний день рідної мови
День української писемності та мови
Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Як виникла ідея відзначати День слов’янської писемності та культури?

Брати Мефодій і Кирило народилися у Візантійській імперії, в місті Салоніки, відповідно у 815 та 827 роках, в родині військового. Деякі історики вважають, що родина була болгарською, інші приписують братам грецьке походження, проте відомо, що вони розмовляли й на слов’янській мові.  Подорослішавши, старший Мефодій розпочав службу у війську, а молодший Кирило став студентом університету в Константинополі, де вивчив багато мов, а також математику,  астрономію, діалектику, риторику й філософію. Після навчання він кілька років працював бібліотекарем у церкві Святої Софії та викладачем філософії в університеті. Блискучий переможець філософських диспутів, Кирило був помічений патріархом Ігнатієм та увійшов до делегації богословів, відправленої до двору арабського халіфа.    

Тим часом Мефодій закінчив військову кар’єру і став ченцем, а згодом настоятелем монастиря у Віфанії.  В 856 році й молодший брат полишив активну діяльність вченого-богослова, приєднавшись до Мефодія в монастирі. Але життя братів у келії тривало недовго — у 860-му патріарх Ігнатій послав їх з місією до хазарських племен. Під час подорожі Кирило знайшов мощі святого Климента — першого відомого в історії місіонера-християнина на слов’янських землях. З цими мощами брати не розлучалися більше ніколи.

Слов’янська абетка

Християнство в Східній Європі тоді проповідували здебільшого місіонери короля Карла Великого, відповідно проповіді й книги були на латині. У 862 році до візантійського імператора надійшло прохання від князя моравського Ростислава — він просив перекласти священні книги зрозумілою його підданим мовою. Імператор доручив цю місію Кирилу й Мефодію, як знавцям слов’янської мови. Невідкладно почавши працювати над слов’янською абеткою, брати разом зі своїми учнями водночас взялися до масштабної роботи з перекладу Євангелій, Апостолу й Псалтиря. Отримавши наказ їхати з християнською місією до слов’ян, вже наступного року Кирило й Мефодій розпочали свою діяльність у Моравії — навчали грамоті, проводили богослужіння, відкрили богословську школу. 

Викликавши проповідників до себе, Папа Адріан ІІ після спілкування з ними визнав доречним служіння мовою місцевого населення та надав Кирилу й Мефодію спеціальний документ, який посвідчував їхнє право на таку діяльність. Проте подорожі не судилося скінчитися добре — під час перебування в Римі Кирило важко захворів і оселився в одному з місцевих монастирів, де в 869 році помер. 

Латинська мова vs Слов’янська мова

Мефодій знову повернувся в Моравію, вже як папський легат. Це полегшило його роботу, але ненадовго — князя Ростислава змінив князь Святополк, прихильник латиномовних священників, і 870 року Мефодія було ув’язнено. Допомогло звільнитися йому лише втручання Папи Римського, проте беззаперечний дозвіл на служіння слов’янськими мовами було скасовано — спершу Мефодій мав відслужити месу на латині, а вже потім перекладати її для місцевих слухачів. Проте проповідник не скорився, а продовжував таємно проводити обряди й богослужіння слов’янською. Після чергової скарги на нього вищому церковному керівництву Мефодію знову довелося їхати до Риму й ціною неймовірних зусиль відстоювати свою точку зору. Зрештою, Мефодій знову отримав папську буллу на служіння місцевими мовами. Кілька останніх років життя чоловік провів у Константинополі, а останнім перекладом Мефодія став Старий Завіт. Помер проповідник, повернувшись у Моравію, у 885 році. 

Віддавати шану Кирилу та Мефодію у східних слов’ян було прийнято здавна — братів було канонізовано церквою як святих в X столітті й визнано рівноапостольними — тобто прирівняними до учнів Христа, перших проповідників християнства в світі. Завдяки створеній ними абетці отримала свій розвиток писемність Київської Русі і невдовзі грамотність у державі наших пращурів стала поширеним явищем. 

День слов’янської писемності та культури відзначають в слов’янських державах, щоправда, назви свята можуть дещо різнитися — приміром, Північна Македонія називає його Днем всеслов’янських просвітників і вчителів.  В Україні свято встановлене Указом Президента України від 17 вересня 2004 року.

День слов’янської писемності та культури в історії

• 863

  Кирилом і Мефодієм створено слов’янську абетку, здійснено перші переклади релігійних книг та розпочато діяльність з просвіти населення на слов’янських землях.
• 1057

  Цим роком датується Остромирове Євангеліє — книга, яку вважають найдавнішою з усіх, написаних кирилицею.
• 1863

  Святійшим Синодом Російської імперії на честь 1000-літнього ювілею слов’янської абетки проголошено щорічне святкування на честь преподобних Мефодія й Кирила. В ті часи, за старим стилем, датою святкування було 11 травня.
• 1880

  Римським Папою Левом XIII день віддання шани Кирилу й Мефодію було впроваджено в календар Римо-католицької церкви.
• 1980

  Завдяки Римському Папі Іоанну Павлу II Кирило й Мефодій отримали статус покровителів Європи нарівні з Бенедиктом Нурсійським.
• 2004

  Президентом України видано Указ, згідно з яким 24 травня проголошено на офіційному рівні Днем слов’янської писемності й культури.

Часті Питання та відповіді про День слов’янської писемності та культури

Як відзначати День слов’янської писемності та культури?

Цей день супроводжується різноманітними заходами, які може відвідати кожен охочий — фольклорними фестивалями, ярмарками, концертами народної й духовної музики, літературними вечорами. Також відбуваються виставки народного декоративно-прикладного мистецтва, старовинних ікон, книг. 

Взагалі, книга є основним символом свята, тому до події активно долучаються бібліотеки, створюючи відповідні презентації. Великі бібліотеки, що мають у своїх фондах старовинні книги, такі як Національна бібліотека імені Вернадського, 24 травня проводять наукові конференції, які збирають разом дослідників слов’янської писемності для обміну думками й здобутками. 

Не залишаються осторонь свята й навчальні заклади — для школярів організовують пізнавальні уроки про історію розвитку писемності й культури на нашій землі з часів Київській Русі. Ще цього дня доречно відвідати краєзнавчий музей — зазвичай в таких закладах влаштовують тематичні виставки з цікавими експонатами.

Звісно, в день пам’яті слов’янських просвітників варто більше дізнатися про життя й діяльність цих видатних людей. Для цього можна переглянути один з документальних фільмів чи знайти інформацію в Інтернеті.

Чому важлива ця подія? 

Власна писемність є важливою умовою формування кожної нації, ознакою самоідентифікації народу, що сприяє відчуттю його єдності. Писемність і мова дуже тісно пов’язані й піддаються взаємному впливу — наприклад, будь-яку мову неможливо вивчити досконало без письмових джерел. Також важко уявити без писемності розвиток наук, особливо точних, де важливі записи й розрахунки. 

Книги на рідній мові — ще одна перевага національної писемності, адже завдяки їм ми можемо отримати знання не лише про свій народ, а й про увесь світ. Ніщо не здатне так розширити світогляд людини, як книги, що передають інформацію в сталому вигляді, без спотворення, як це неминуче буває з усними джерелами.

Раніше писемність мала ще й значення мистецтва — при погляді на старовинні слов’янські книги неможливо не помітити естетичну привабливість рукописного шрифту. На жаль, в сучасному житті каліграфії вже не приділяється стільки уваги, і письмо зводиться лише до утилітарного значення. 

Слов’янська писемність дозволила вийти слов’янським народам на рівень, співставний з іншими великими народами світу, оскільки заклала основу грамоті, науці, культурі та народній мудрості, яка не втрачається з часом, а лише виходять на більш сучасний рівень. Тому День слов’янської писемності й культури — подія, яка втілює в собі прагнення людей до збереженні мовних, культурних та духовних цінностей рідної нації.

Коли будемо відзначати День слов’янської писемності та культури?