Історія української мови: що варто знати
Не претендую на роль етимологині, але дізналася цікаве, хочу поділитися.
Я неоднаразово чула історії про «зіпсованність» української мови.
(Не розходьтеся — ваша авторка не зійшла з розуму 🙂)
Ніби все через те, що українські землі в роки незалежності були наново зібрані в єдину соборну державу. А до цього українці вимушено жили у складі різних держав та імперій. Тому й українська їхня була різна — десь с росіянізмами, десь — з запозиченнями з польської, угорської, грецької і т.д. Тобто — вийшла зібрана мова, а однієї якоїсь до цього не було (спойлер: ніт).
Поширюють такі історї, як правило, «диванні експерти», що наслухалися «ютубних експертів» без історичної освіти.
Як вивчити іноземну мову (раз і назавжди)
Тільки чомусь вони не врахували той факт, що сучасна українська мова виросла із праслав’янської. Себто, єдина мова була – і це факт.
А те, що з часом мова видозмінювалася та наповнювалася запозиченнями (пам’ятаємо, що мова – живий організм) — абсолютно нормальний процес.
Якщо ви думаєете, що це тільки ми запозичували іноземні слова до вжитку — ви помиляєтеся. Так, з української в польську успішно перейшли такі слова як господар (gospodarz), весілля (wesele), село (sioło) і багато інших.
До речі — цікавий факт. Певні приказки, які вкоренилися в нашому розумінні, як виключно російські — насправді такими не є (бо російська мова — теж живий організм, який зазнає змін протягом свого існування). Знаменитий вислів «Москва не сразу строилась» — ні що інше, як калька з польського вислову — Nie od razu Kraków zbudowany («Краків не одразу будували»). Але і поляки цей вислів також у свій час запозичили у римлян — в основній версії було «Рим не одразу збудовано».
Фактчекінг — наше все 🙂
Якщо вам ця тема цікава — дуже раджу книгу українського журналіста та мовознавця Володимира Селезньова «Мовні війни». Там таких прикладів величезна кількість. Вона, до речі, зіграла не останню роль у моєму переході на українську — але це, як кажуть, зовсім інша історія (нагадайте мені якось розповісти).
Слова змінюють світ. Добірка книг про спілкування
Отже, я трохи відволіклась.
Що робити, коли вам кажуть, що «в українській мові самі запозичення! навіть гетьман і козак — і то, не українські слова!».
По-перше, раджу не спілкуватися з такими людьми.
По-друге, якщо вже дискусія розпочата, то можете переказати все те, що я тут для вас написала перед цим + зазначити, що у нас повно наших слів, які можна впізнати за певними особливостями — і від цього нікуди не дінешся.
Наприклад, є в українській цілий цикл іменників з частинками –оро, -оло, -еле, – ере — які зберіглися в українській ще з тої самої праслав’янської мови. Наприклад: болото, борода, молоток, молоко. Бачите ці частинки в слові? Перед вами українське (давнє!) слово.
Tweet
Більш того, з погляду мовознавства, навіть якщо корень слова запозичений, але суфікс чи префікс український — перед вами українське слово.
Як перейти на українську? - поради
У підсумку — у нас 100500 рідних нашій мові слів. Це база до якої поступово додаються запозичення.
І це ок.
І так всюди.
Багатьом словам в українській, які ми використовуємо щодня, кілька тисяч років!
Наприклад, давнє слово з праслав’янської мови гаразд (з якої потім виросли польська, білоруська, російська) — зберіглося у вжитку тільки в українській мові. Уявіть, йому кілька тисяч років! Пам’ятайте про це, коли вчергове захочете відповісти «хорошо».
Tweet
Тобто, ні про яку зіпсованність мови й мови йти не може (даруйте за тавтологію). І якщо якийсь лютий українофоб заливає вам щось про те, що мова наша «створена» (а мені і таке доволилося чути), то скажіть йому, що тоді й його мова така сама «штучна» — бо як видозмінювалася, так і видозмінюється нині (це я про російську, звісно, — але так про кожну мову можна сказати).
І наостанок — мені завжди була настільки начхати скільки в українській мові запозичень з польської, німецької, румунської чи англійської, що я ніколи не занурювалась в етимологічні подробиці. А враховуючи те, що я сама грішу англіцизмами (юзаю їх, бо часом це цілком ок) — мені взагалі варто помовчати.
Психологічно здоровим людям не прийде в голову лізти в дискусії щодо «неправильності» мови, її «штучності» чи «меншовартості». Тут або сприймаєш свою мову — говориш нею, вдосконалюєш і передаєш наступним поколінням, — або ти явний українофоб (бо яка тобі, курва, різниця, звідки це слово прийшло, якщо воно вже не перше століття у вжитку?!).
Бажаю вам ніколи таких диванних експертів не зустрічати. І якщо занурюватися в етимологію української — то лише через бажання краще зрозуміти рідну мову. А значить — і себе.
Опубліковано: березень 2021
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
