Вогонь і мова: гіпотеза про спільну еволюцію
Вогонь і мова можуть бути фундаментально пов’язані. Приматолог Кетрін Гобайтер з Університету Сент-Ендрюса та антрополог Натаніель Джей Доміні з Дартмутського коледжу припустили, що умови вечірнього багаття могли сформувати еволюцію усної мови. Свою гіпотезу вони виклали в рецензованій статті у журналі Royal Society B: Biological Sciences. 1
Протягом сотень тисяч років люди використовували вогонь для тепла, захисту та приготування їжі. Біля вогнища вони ділилися думками, розповідали історії та зміцнювали соціальні зв’язки. Гобайтер і Доміні вважають, що саме ці вечірні зібрання могли стати рушійною силою розвитку складного мовлення.
Чому саме мова, а не жести?
Люди значно відрізняються від своїх найближчих родичів — шимпанзе та горил — здатністю до точного та складного мовлення. Якщо фізичні жести добре слугують іншим приматам, то чому еволюція людини пішла шляхом розвитку мовних здібностей? Існує багато припущень, але Гобайтер і Доміні зазначають, що жодна окрема поведінка — використання знарядь, передача знань чи соціальна координація — не потребує обов’язково мови. Навіть серед людей усне навчання не є універсальним.
Читайте також: Мова людей орієнтована на безпеку, а не на емоції
Вогонь як каталізатор
Окрім мови, контрольоване використання вогню для приготування їжі, безпеки та комфорту є ще однією унікально людською поведінкою. Антропологи давно припускали, що час, проведений біля відкритого вогню, міг сприяти соціальним змінам, надаючи час і стимул для колективних роздумів у формі оповідань. Гобайтер і Доміні підтримують цю ідею шістьма твердженнями, які можна перевірити експериментально.
Наприклад, мерехтливе полум’я на тлі темряви може бути візуальною перешкодою для сприйняття жестів, що робить мову більш ефективним способом спілкування біля вогнища. Крім того, довші хвилі світла від жару можуть впливати на циркадні ритми, дозволяючи довше не спати, не порушуючи сон. Дослідники навіть припускають, що довгохвильове випромінювання (660–1000 нм) може покращувати роботу мітохондрій, збільшуючи вироблення АТФ, що робить вечірні оповіді потенційно фотометаболічно вигідними.
Гіпотеза залишається суто теоретичною. Для її підтвердження чи спростування потрібні додаткові дослідження. Однак вона пропонує цікавий погляд на те, як звичка збиратися біля вогню могла сприяти розвитку однієї з найважливіших людських рис — мови.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
- https://newatlas.com/biology/fire-strange-ties-talk/↩
