Мозок — не завжди перевага: чому деякі тварини свідомо відмовляються від інтелекту

Коли ми думаємо про еволюцію, уявлення часто малює картину постійного вдосконалення: від простого до складного, від меншого мозку до більшого. Але в реальності все набагато цікавіше. Інколи найкраща стратегія виживання — це стати простішим. Навіть втратити мозок.

Найяскравіший приклад — паразитичний вусоногий рак Sacculina. Його личинка плаває у воді, має невеликий мозок і шукає краба-господаря. Але щойно знаходить ідеальне місце для прикріплення — перетворюється на подобу шприца, впорскує всередину краба клітинну масу й назавжди залишає свій мозок позаду. Решта життя цей організм існує як коренева система зі статевими залозами — без жодної потреби в мисленні.

Еволюція, яка не поспішає до розуму

Історія Sacculina — не унікальна. Багато видів протягом еволюції спрощували свою нервову систему. Високий інтелект — це лише одна з еволюційних стратегій, — каже Георг Штрідтер, нейробіолог з Університету Каліфорнії в Ірвайні. — Деякі види досягають успіху саме тому, що інвестують в інші риси, а не в розум. ¹

Звісно, слово «інтелект» непросте. Біологи зазвичай мають на увазі здатність вирішувати проблеми, розпізнавати патерни, вчитися на досвіді та гнучко реагувати на зміни. І саме ці здібності можуть коштувати дорого.

Ціна розуму

Нервова тканина потребує багато енергії для свого створення та підтримки. Це явище отримало назву дорогий мозок — і воно має реальні наслідки.

Учені зі Швейцарії провели експеримент із плодовими мухами. Вони відбирали особин, які найшвидше запам’ятовували, що певна їжа пов’язана з гіркою речовиною — хініном. Через 20 поколінь мухи справді почали навчатися значно швидше. Однак за це довелося заплатити: вони жили менше й гірше конкурували за ресурси з іншими мухами.

Інші дослідження показали схожу закономірність: мухи, яких спеціально відбирали за довголіття, навпаки, вчилися повільніше. Це свідчить про те, що в природі краща пам’ять і швидке навчання можуть вимагати додаткових витрат енергії.

Подібні компроміси знаходять і в інших комах. Капустяні білани платять за здатність до навчання зниженням плодючості, а джмелі — коротшим життям. У хребетних теж є приклади: самці гуппі з більшим мозком мали менші кишки й менше нащадків.

Коли розум заважає виживати

Іноді проблема не в енергетичній ціні, а в самій поведінці, яку породжує інтелект. Психологи з Ексетерського університету вивчали фазанів і з’ясували, що пташенята, які швидше переучувалися (тобто демонстрували гнучкість мислення), мали менше шансів вижити. Чому? Тому що в передбачуваному середовищі, де їжа завжди в одному місці, розумніше не експериментувати, а стабільно повертатися до перевіреного джерела. Допитливі фазани більше блукали й частіше ставали здобиччю хижаків.

Як зауважили дослідники, це частково пояснює, чому в природі ми не бачимо «ідеальної» пам’яті чи миттєвого навчання — іноді занадто розумна поведінка просто невигідна.

Спрощення як спосіб життя

Деякі тварини в процесі еволюції пристосувалися до дуже простого способу життя. Наприклад, коали мають один із найменших мозків серед сумчастих. Це пов’язано з їхнім раціоном: вони харчуються майже виключно листям евкаліпта, яке містить мало поживних речовин і навіть токсичні речовини. Щоб економити енергію, коали сплять до 22 годин на добу й рідко залишають дерева. За словами еволюційного нейробіолога Кена Ешвелла з Університету Нового Південного Уельсу, такий спосіб життя не вимагає складної поведінки чи високих розумових здібностей.

Ще радикальніший приклад — міксозої, мікроскопічні водні паразити, чиї предки були схожі на медуз. Вони втратили більшість нервових генів і мають гранично спрощену нервову систему. Подібний шлях пройшли й стрічкові черви, які еволюціонували від вільноживучих предків до паразитів усередині господарів. Еволюція не максимізує складність чи інтелект, — зазначає Клаус Брем, біолог з Вюрцбурзького університету. — Вона оптимізує організми для репродуктивного успіху в конкретній екологічній ніші. Предки молюсків, що стали сучасними молюсками та устрицями, колись мали голову — але втратили її, бо вона стала непотрібною.

Тимчасове спрощення

Існує й третій шлях — тимчасова втрата розуму. Морські асцидії (принаймні частково) перетравлюють власний мозок під час метаморфозу, а потім відрощують новий, більший.

Але найдивовижніше явище — феномен Дехнеля: восени мозок деяких землерийок, ласиць і кротів стискається на чверть. Це знижує когнітивні здібності, але дозволяє заощадити енергію взимку. Навесні мозок відновлюється.

Всі ці приклади не заперечують корисності інтелекту — вони лише показують, що еволюція не має єдиного вектора. Ще в 1973 році фізіолог Юджин Робін писав, що люди схильні вважати свій інтелект вершиною еволюції, але це лише антропоцентрична ілюзія. Він наводив риторичне запитання Айзека Азімова: Хто пристосованіший — людина чи устриця? Якби Землю раптом затопило, устриці б виграли. Фітнес залежить від обставин, і вони змінюються.

Так, людський мозок створив космічні кораблі та симфонії — але він же створив вибухівку й призвів до дестабілізації біосфери. У певних умовах бути простим може бути набагато вигідніше, ніж бути розумним.

1. https://nautil.us/the-virtue-of-being-simple-1283320/↩