Чи зображує 17-тисячолітній малюнок у печері галюциногенну рослину?

На півночі Іспанії, у глибині печери Ель-Кастільйо, є невелика панель із п’ятьма червоними знаками, яким близько 17–15 тисяч років. Кожен знак нагадує дзвіночок — розширений униз, із п’ятьма пелюстками. Під ними проходить природний кам’яний виступ, схожий на вівтар. Понад століття археологи називали ці символи «дзвіночкоподібними знаками» й не знали їхнього значення ¹.

Квітка чи абстракція?

Зміст

Квітка чи абстракція?
Контекст і паралелі
Альтернативні тлумачення
Як перевірити гіпотезу

Бенджамін Пот’є, дослідник з Університету Плімута, пропонує інше пояснення. Опираючись на свою докторську роботу про рослини, які використовували в шаманських ритуалах по всьому світу, він стверджує, що знаки можуть бути зображеннями квітів. А саме — дзвіночків психоактивних пасльонових, найімовірніше беладони (Atropa belladonna) або місцевого виду блекоти.

Форма квітки беладони — звислий п’ятипелюстковий дзвін із помітною центральною жилкою — дуже нагадує намальовані знаки. Пот’є звертає увагу, що кілька знаків мають центральну лінію, яка може відповідати жилці живої квітки. Якби ця інтерпретація підтвердилася, червоні знаки стали б найдавнішим відомим зображенням рослини, що змінює свідомість, — на кілька тисяч років старшим за попередніх кандидатів.

Контекст і паралелі

На користь гіпотези, на думку автора, свідчить не лише форма знаків, а й їхнє розташування. Знаки згруповані разом, а кам’яний виступ під ними нагадує вівтар. Подібне кам’яне утворення використовували в печері Шове на південному сході Франції, де на плаский блок поклали череп печерного ведмедя й розпалили під ним вогонь віком близько 36 тисяч років — це інтерпретують як вівтарну споруду.

Пасльонові рослини добре відомі в історії Європи. Їхні активні сполуки — атропін, скополамін, гіосціамін — викликають яскраві галюцинації та відчуття, ніби шкіра вкривається шерстю або пір’ям. Це нагадує напівлюдей-напівтварин із палеолітичного мистецтва, наприклад «людину-лева» з Голенштайн-Штадель або «чаклунів» із французьких печер, яких часто вважають шаманами в процесі трансформації.

Пізніші культури також використовували ці рослини. Хімічний аналіз волосся бронзової доби з поховальної печери Ес-Каррітш на Менорці підтвердив, що близько 3000 років тому люди вживали атропін і скополамін. Від беладони не відмовлялися аж до відьомських процесів у Німеччині, Франції та Італії в XV–XVII століттях, де вона входила до складу «літальних мазей».

Альтернативні тлумачення

Не всі фахівці погоджуються з рослинною гіпотезою. Французький археолог Андре Леруа-Гуран у середині XX століття розробив систему, за якою овали, трикутники та округлі форми в палеолітичному мистецтві часто трактували як вульварні або жіночі символи. Канадська палеоантропологиня Женев’єва фон Петцінгер та інші дослідники пізніше критикували цей підхід, називаючи його відображенням припущень тогочасних — переважно чоловічих — дослідників.

Також існує застереження, пов’язане з великою часовою прогалиною. Загальновизнані зображення психоактивних рослин з’являються лише в неоліті — наприклад, «грибоподібні» фігури в Тассілі-н-Аджджер у Сахарі, яким близько 7–9 тисяч років. Панель Ель-Кастільйо належить до нижнього мадлену (17–15 тисяч років тому), що означає розрив у 7–10 тисяч років до наступних відомих зображень.

Огляд 2023 року, що охопив 5786 каталогізованих зображень зі 113 палеолітичних печер, показав: рослини становлять лише 0,07% усіх малюнків, тоді як тварини — понад половину. Втім, автори визнають, що така мала частка може свідчити не про відсутність рослинної тематики, а про те, що дослідники просто не шукали її — і легко приймали намальовану квітку за абстрактний знак.

Як перевірити гіпотезу

Сучасні методи аналізу стародавньої ДНК із відкладень здатні виявити сліди пасльонових на «вівтарі». Якщо там знайдуть такі сліди, це стане вагомим підтвердженням. Аналогічний підхід уже спрацював у печері Пінвіль у Каліфорнії, де шматочки пережованої галюциногенної рослини, знайдені в розщелинах скелі, стали першим однозначним матеріальним доказом, що рослину, зображену в наскельному живописі, справді вживали на місці.