Один із найвідоміших нейронауковців світу Крістоф Кох нещодавно виступив на 15-му симпозіумі «Behind and Beyond the Brain» із доповіддю, яка змушує задуматися: а що, як мозок не створює свідомість? Питання не нове, але Кох, який тривалий час досліджував нейронні кореляти свідомості, тепер припускає, що відповідь може лежати за межами звичної наукової картини світу.
Людство давно знає, які ділянки мозку активуються, коли людина бачить об’єкт, відчуває біль, згадує спогад або ухвалює рішення. Однак, зауважує Кох, досі незрозуміло, чому ці фізичні процеси супроводжуються внутрішнім відчуттям — суб’єктивним досвідом. Дослідники можуть вивчати, що робить мозок, але не знають, як ця активність породжує відчуття буття.
Кох також розробляв нові методи для виявлення можливих ознак свідомості в пацієнтів, які виглядають нереагуючими. Деякі люди, що не можуть рухатися або спілкуватися, все ще можуть зберігати свідому мозкову активність, тому надійні методи виявлення є потенційно важливими для діагностики, лікування та рішень щодо медичної допомоги.
«Важка проблема» свідомості
Кох присвятив свою доповідь аналізу меж матеріалізму — панівного наукового погляду, згідно з яким усе суще можна пояснити через матерію, енергію та фізичні закони. Нейронаука досягла величезного прогресу у визначенні ділянок і мереж мозку, пов’язаних з усвідомленням. Проте вона не розв’язала так званої «важкої проблеми» свідомості, терміна, який описує складність пояснення того, як електрична та хімічна активність у мозку породжує суб’єктивні відчуття, емоції, думки й особисте переживання життя.
Як зазначає Кох, сканування мозку може показати, що відбувається, коли людина бачить червоний колір, але воно не здатне розкрити, чому бачення червоного взагалі щось значить для людини.
Три зони невизначеності
У своєму виступі Кох окреслив три основні напрями, де сучасна наука стикається з нерозв’язними поки що питаннями.
- Перший — спроба звести свідомий досвід винятково до фізичних процесів у мозку.
- Другий стосується питань, які сучасна фізика ставиться щодо того, що слід вважати «реальним».
- Третій напрям — незвичні людські переживання, які важко пояснити в межах звичайних наукових моделей.
До таких переживань належать передсмертні досвіди, містичні стани та епізоди термінальної ясності.
Термінальна ясність — це несподіване повернення ясного мислення незадовго до смерті, іноді в людей із тяжкою деменцією або іншими хворобами, які до того позбавляли їх здатності нормально спілкуватися. Кох наголошує, що такі випадки не обов’язково доводять, що свідомість може існувати незалежно від мозку, але вони заслуговують на серйозне дослідження, оскільки можуть виявити прогалини в наявних наукових поясненнях.
Ці спостереження збігаються з висновками дослідників, які зібрали чимало емпіричних свідчень, що ставлять під сумнів суто матеріалістичні моделі. Наприклад, у рецензованій статті 2022 року в журналі Frontiers in Psychology група вчених систематизувала дані про те, що свідомість може не бути похідною діяльності мозку, і запропонувала альтернативні пояснення, які потребують розширення наукової картини світу 1.
Чи може свідомість бути фундаментальною властивістю реальності?
Чи має ШІ розум і чому це питання не таке просте
На думку Коха, дослідникам, можливо, варто розглянути такі філософські ідеї, як ідеалізм і панпсихізм, не відмовляючись від сучасних наукових методів.
Ідеалізм у широкому сенсі стверджує, що свідомість або розум є центральними для природи реальності.
Панпсихізм припускає, що свідомість не обмежується людьми чи тваринами, а може бути фундаментальною властивістю, яка в різному ступені присутня в усій природі.
Якщо це так, то свідомість не з’являється раптово, коли мозок стає достатньо складним. Вона може бути глибинною рисою самої реальності. Цей підхід підтримує й Едвард Келлі, співавтор книг «Irreducible Mind» та «Beyond Physicalism».
У нещодавньому інтерв’ю Келлі навів кілька аргументів на користь того, що свідомість не можна повністю пояснити роботою мозку. На його думку, пам’ять не зберігається лише в нейронах, свідомість може частково зберігатися навіть під час клінічного несвідомого стану, а деякі незвичайні явища, наприклад передбачення майбутніх подій, мають експериментальні підтвердження і ставлять під сумнів суто матеріалістичне пояснення свідомості.2.
Теорія інтегрованої інформації: наукова версія панпсихізму
Кох є одним із головних прихильників теорії інтегрованої інформації, яка намагається пояснити свідомість за допомогою математики. Вона стверджує, що свідомість виникає там, де різні частини системи тісно пов’язані між собою та об’єднують інформацію в єдине ціле.
Згідно з цією теорією, важливий не лише обсяг інформації, а й те, наскільки сильно взаємодіють між собою елементи системи. Тому певна форма свідомості теоретично може існувати не тільки в людському мозку, а й в інших складних системах.
Наприклад, прихильники цієї теорії припускають, що певна, дуже примітивна форма свідомості може існувати в:
- тварин із розвиненою нервовою системою (дельфіни, восьминоги, ворони);
- штучному інтелекті майбутнього, якщо його елементи будуть достатньо тісно взаємодіяти;
- складних комп’ютерних мережах;
- колоніях мурах або бджіл, які діють як єдина система;
- навіть у Всесвіті загалом.
Найрадикальніші інтерпретації теорії допускають, що елементарні форми суб’єктивного досвіду можуть бути притаманні майже будь-якій складно організованій системі.
Саме через це теорію інтегрованої інформації іноді називають науковим різновидом панпсихізму — погляду, згідно з яким свідомість у тій чи іншій формі може бути властивою багатьом об’єктам у Всесвіті.
Водночас важливо розуміти, що це лише філософсько-наукова гіпотеза, а не доведений факт: сьогодні немає експериментального способу перевірити, чи справді комп’ютер, мурашник або інша система щось «відчуває».
А якщо замінити слово «свідомість» на слово «душа», стає ще цікавіше.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
