Химерні звички Санта Клауса вже давно стали предметом допитливого аналізу — від його дивної любові до камінних димоходів до покарань у вигляді грудочок вугілля. Але одне з найбільш упізнаваних, і водночас загадкових, його «атрибутів» — це гучне «Хо-хо-хо». Чому саме так сміється добродушний дідусь із Північного полюса?
Загальноприйнято вважати, що це просто форма сміху, пов’язана з добродушністю та веселим характером Санти. Але історія цієї фрази має глибші лінгвістичні та культурні корені.
За даними Oxford English Dictionary, ще в XII столітті подвоєне чи потроєне «ho» використовувалось як вираз глузування або насмішки, а з XVI століття воно вже активно з’являлось у літературі. Водночас поодиноке «ho» могло означати подив, тріумф або навіть сарказм. 1 2
Попри те що Санта — не насміхається і не знущається, у його образі справді присутній елемент хитрощів. Проникнути до будинку вночі, залишити подарунки і зникнути непомітно — це ж маленький трюк, що заслуговує хоча б тріумфального «хо!». До того ж у різдвяному фольклорі повно гри в обман: дорослі підтримують міф для дітей, а діти — намагаються спіймати Санту на гарячому.
Перші «хо-хо-хо» в історії
Один із ранніх прикладів використання фрази з’являється у 1877 році в історії Джона Браунджона. Маленький герой — Мільтіадес Пітеркін Пол — ставить капкан у свою панчоху, сподіваючись спіймати Санту:
«Тоді я миттєво побіжу вниз і звільню його. Хо! хо! хо! Скоро дізнаємось, чи можна його побачити».
Щоправда, в капкан потрапив дідусь хлопчика, а не міфічний гість.
Десять років потому в газеті The Clyde Mail в Канзасі з’явилась реклама від імені Санта Клауса:
«Ха! Ха! Ха! Хо! Хо! Хо! Привіт, діти! Не чекали мене так рано, еге ж?»
Пісні, книжки і формування образу
Зв’язок між «хо-хо-хо» і образом Санти укріпився завдяки популярним пісням і літературі. У 1867 році композитор Вільям Б. Бредбері включив у пісню про Кріса Крінґла рядки з багатьма «хо» — своєрідний святковий рефрен.
У ще відомішій пісні Up on the Housetop, написаній Бенджаміном Хенбі у 1866 році, спершу звучало «O! O! O!», але на початку ХХ століття ці вигуки почали замінювати на «Ho! Ho! Ho!». Коли ж у 1953 році Джин Отрі записав знамениту версію, назва вже містила «(Ho! Ho! Ho!)».
Навіть автор Чарівника країни Оз Лаймен Френк Баум зробив свій внесок. У його книжці 1902 року The Life and Adventures of Santa Claus Санта весело вигукує:
«With a ho, ho, ho!
And a ha, ha, ha!
And a ho, ho, ha, ha, hee!
Now away we go
O’er the frozen snow,
As merry as we can be!»
Попри цю популярність, до середини ХХ століття «хо-хо-хо» ще не повністю витіснило звичайне «ха-ха-ха». Наприклад, у мультфільмі Santa’s Workshop студії Disney 1932 року Санта виразно сміється саме «Ha! Ha! Ha!»
Проте вже у 1960-х це звучання стало настільки асоційованим із добродушністю, що виробник овочів Green Giant використав його для рекламного образу Jolly Green Giant. Актор Лен Дресслер проголосив знамените: «Ho, ho, ho!», яке залишилось в культурі й донині.
Попри конкуренцію, Санта Клаус виявився найстійкішим носієм цієї фрази. І хоча вона має історичні корені у насмішках і тріумфі, для більшості сучасних дітей відповідь на запитання «Хто каже “хо-хо-хо”?» очевидна — це Санта. І, здається, саме він залишився з останнім словом… чи радше — з останнім сміхом.
Дайджест публікацій за тиждень
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
😲 Бонус! PDF-добірка «Найдивніші свята року».
