Історія людства як біологічного виду налічує близько 2,5 мільйонів років. Проте з погляду еволюції період, протягом якого ми живемо в умовах цивілізації, — це лише мить. Цього часу виявилося недостатньо, щоб наші гени встигли адаптуватися до нових реалій.
Сучасна наука дедалі частіше звертає увагу на парадокс: ми користуємося новітніми технологіями та живемо у складних соціальних структурах, проте наше «апаратне забезпечення» — тіло та психіка — залишається таким самим, як у наших пращурів з епохи палеоліту. Ця невідповідність стає фундаментом для багатьох фізичних і ментальних проблем сьогодення. 1
Ціна аграрної революції
Приблизно 10–12 тисяч років тому відбувся кардинальний злам в історії людства — перехід від збиральництва та полювання до землеробства. Палеопатологічні дослідження скам’янілостей, кісток та зубів свідчать, що саме в цей період різко зросла поширеність хронічних та неінфекційних захворювань.
Хоча аграрна революція забезпечила стабільність у харчуванні та сприяла зростанню популяції, вона принесла нові ризики. Раціон, залежний від зернових культур, призвів до погіршення якості харчування. Люди стали більш схильними до дефіциту вітамінів (зокрема D та A), заліза, цинку та кальцію, що відобразилося на стані зубів та скелета.
Варто зауважити важливий нюанс щодо тривалості життя. Середній вік мисливців-збирачів був нижчим переважно через високу дитячу смертність та інфекційні хвороби. Однак ті, хто пережив дитинство, часто доживали до 60–70 років, не маючи при цьому “букету” хронічних хвороб, характерних для пізніших епох.
Харчування та активність
Сучасна епідемія ожиріння та метаболічних розладів має глибоке еволюційне коріння. Дослідники з Університету Лафборо та Університету Цюриха описують це явище через «гіпотезу екологічної невідповідності».
Протягом мільйонів років біологія Homo sapiens налаштовувалася на постійну фізичну активність та різноманітне харчування. Організм еволюціонував так, щоб ефективно накопичувати жир для виживання в періоди голоду. Це було необхідною умовою виживання.
Сьогодні ж індустріалізація та сучасний спосіб життя перевернули все з ніг на голову. Фізичну працю замінили сидячі професії, а різноманітний раціон, багатий на клітковину, поступився місцем обробленим продуктам із надлишком цукру та вуглеводів.
У цьому контексті епідемія ожиріння — це не просто питання слабкої сили волі. Це природна реакція організму, запрограмованого на дефіцит, який раптом опинився в умовах надлишку калорій. Метаболічні системи, які колись рятували життя, тепер призводять до діабету, хвороб серця та гормональних дисбалансів.
Власність як джерело тривоги
Зміни торкнулися не лише тіла, а й психіки. Перехід до осілого способу життя трансформував саме сприйняття світу та соціальних зв’язків.
Мисливці-збирачі не мали концепції приватної власності в сучасному розумінні. Успіх на полюванні та добута їжа ділилися між членами племені. Турбота про дітей була спільною справою, незалежно від біологічного батьківства. Стрес у ті часи мав гострий, але короткочасний характер: напад хижака, раптова негода чи сутичка з іншим племенем.
З появою землеробства виникло поняття власності на землю, інструменти та худобу. Це породило нове психологічне навантаження — гіпертрофоване почуття володіння. Разом із власністю прийшла необхідність її захищати та передавати у спадок. Це, своєю чергою, призвело до встановлення суворих соціальних правил (зокрема щодо жінок для гарантування батьківства синів-спадкоємців) та виникнення економічних, правових і державних інститутів.
Жадібність та страх втратити майно стали новими джерелами тривоги. Якщо раніше загрози були фізичними і миттєвими, то тепер стрес став хронічним: постійне занепокоєння про примноження багатства, конкуренція та соціальний тиск.
Механізм хронічного стресу
Саме хронічний характер стресу є найбільш руйнівним для сучасної людини. Наші нейробіологічні механізми реагування на загрозу були розраховані на короткі дистанції — втекти від небезпеки або вступити в бій.
У сучасному світі загрози стали абстрактними та довготривалими: економічна нестабільність, політичні конфлікти, дедлайни на роботі. Система реагування на стрес залишається постійно активованою, що виснажує організм. У поєднанні зі зниженим імунітетом (частково через менший контакт з природними патогенами в стерильніших умовах) це призводить до системних збоїв.
Поширена тривожність та депресія — це часто результат роботи “давньої” нервової системи в умовах соціальної ізоляції великих міст та постійного тиску, до якого еволюція нас не готувала.
Читайте також: Ми всі тепер живемо у селі
Ми залишаємося тими ж мисливцями-збирачами, які колись долали кілометри щодня і лягали спати із заходом сонця. Наша біологія ідентична тій, що досі зберігається у деяких корінних племен, наприклад, в Австралії.
Проте сучасна людина змушена існувати в середовищі, де природні цикли порушені, а соціальні вимоги перевищують адаптаційні можливості психіки. Розуміння цього конфлікту між «кам’яним віком» всередині нас та «цифровою ерою» зовні є ключем до усвідомлення причин багатьох хвороб цивілізації.
Все найцікавіше за тиждень?
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
😲 Бонус! PDF-добірка «Найдивніші свята року».
