«Високе життя» Альберто Сантос-Дюмона

На початку XX століття, коли людство лише починало підкорювати повітряний простір, межа між небом і землею для піонерів авіації ставала дедалі розмитішою. Одним із найбільш яскравих прикладів такої трансформації сприйняття став Альберто Сантос-Дюмон — відомий винахідник літальних апаратів. Його професійна діяльність настільки змінила його повсякденні звички, що навіть під час прийому їжі він прагнув відтворити відчуття перебування на висоті. ¹

Згідно з публікацією у виданні The Strand за липень 1903 року ², Сантос-Дюмон відчував себе «як удома» лише тоді, коли знаходився значно вище рівня земної поверхні. Це прагнення до постійного перебування в піднесеному стані призвело до створення унікального інтер’єру, де звичайні предмети меблів набули нетипових форм.

Практична реалізація ідеї «висотного обіду» вимагала переосмислення простору та залучення додаткових технічних засобів. Газета New York Herald описувала одну з таких вечерь ³, організовану Сантос-Дюмоном у Парижі того ж року. Конструкція та обслуговування цього заходу базувалися на кількох ключових елементах:

Поверхні столів, вкриті скатертинами, знаходилися на висоті близько 2 метрів від підлоги.
Сидіння мали надзвичайно довгі й тонкі ніжки, що візуально нагадували офісні табурети аномальної висоти.
Для того, щоб зайняти свої місця, господар та його гості використовували спеціальні переносні сходи.
Складність конструкції вимагала особливого підходу до сервірування. Офіціанти, які подавали страви та вина, пересувалися по залу на ходулях, щоб досягти рівня стільниць.

Ексцентричність Сантос-Дюмона не була ізольованим явищем у тогочасному суспільстві, а швидше відображала ширшу тенденцію до пошуку нових форм соціальної взаємодії. Ймовірно, натхненням для авіатора став приклад американського промисловця К. К. Г. Біллінгса, який у березні 1903 року організував у Нью-Йорку обід на конях. ⁴

Хоча з боку такі заходи могли здаватися простою розвагою, для Сантос-Дюмона це було питанням особистого комфорту та адаптації до середовища, яке стало для нього природним. Постійне перебування в кошиках аеростатів та кабінах ранніх літальних апаратів сформувало специфічну потребу в перебуванні над землею, що зрештою перетворило звичайний процес споживання їжі на складну інженерну та перформативну дію. Таким чином, побут винахідника став прямим продовженням його професійної діяльності, де висота була не просто фізичним параметром, а невід’ємною частиною ідентичності.

Іншими словами — на що люди йшли, коли не було Інтернету. 😉

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!