Цікаві факти про корів

Корів зазвичай уявляють простими домашніми тваринами, які цілий день пасуться на луках і жують жуйку. Але ті, хто дійсно з ними працюють чи мають у своєму дворі, знають: корови — це не просто худоба, а справжні особистості з характером, емоціями, вподобаннями й навіть друзями та ворогами. За їхнім добродушним виглядом ховається цілий світ: емоції, дружба, пам’ять, цікавість і навіть кмітливість. Вони розпізнають обличчя, формують справжні товариства, люблять і ображаються, граються. Для вшанування цих вірних друзів та годувальників людства створена неофіційна подія Всесвітній день корів, а ми підготували цікаві факти про корів.

Символізм та роль корів

Слово «корова» походить від праслов’янського korva, пов’язаного з дієсловом кормити — тварина, що годує. У народі корова — майже член родини, тож їй завжди дають імена, шанують та дбайливо доглядають.

У традиційній українській культурі корова — священна годувальниця, символ достатку, родючості, материнства. Вона годувала сім’ю, тягнула плуг, рятувала в скруті — її берегли, як золото.
На весіллях благословляли молодят «як корова телят», у колядках і замовляннях вона уособлює добробут.

У світовій культурі корова теж має глибоке значення:

• в Індії — священна тварина, яку не вбивають;
• у Стародавньому Єгипті — богиня Хатхор із головою корови — уособлення материнства;
• у греко-римській міфології — символ родючості й сили.

Корови — не лише джерело молока чи м’яса, а жива частина історії людства, яку вшановують у піснях, казках і обрядах.

Корова — це велика травоїдна ссавцева тварина з родини бикових. Має масивне тіло, роги (не завжди), довгий хвіст із китицею та чотирикамерний шлунок, що допомагає перетравлювати рослинну їжу.

Назви цієї тварини:

• Корова — доросла самка
• Бик — дорослий самець
• Теля — дитинча
• Віл — кастрований самець
• Худоба / велика рогата худоба — загальна назва виду

Цікаві факти про корів

• Сучасні корови походять від аурохів або турів — великі, могутні дикі бики, які колись блукали Європою, Азією та Північною Африкою. Вони мали масивні тіла, гострі роги й важили понад тонну. Востаннє тура бачили в Польщі у 1627 році — тоді вид остаточно зник.
• Сьогодні під «дикими коровами» зазвичай мають на увазі:
  Бантенги (Індонезія, Південно-Східна Азія),
  Гаури (Індія, найбільші з диких биків),
  Як — напівдика гірська худоба Тибету,
  а також здичавілі популяції свійських корів, які живуть без втручання людини (наприклад, у Північній Америці, Австралії чи Іспанії).
  Ці тварини зберегли витривалість, інстинкти виживання і залишаються символом сили та свободи.
• Цікаво, що у зоні відчуження навколо Чорнобиля справді з’явилися здичавілі корови, і це викликає неабияку цікавість у вчених.
  Після аварії на ЧАЕС у 1986 році люди залишили цю територію, але частина домашніх тварин, зокрема корів, залишилась. З часом ці свійські тварини пристосувалися до життя без людини — і фактично здичавіли. Вони утворили стада, навчилися самостійно шукати їжу, уникати хижаків і давати собі раду в природному середовищі. Особливої уваги заслуговує стадо біля села Луб’янка. Дослідники помітили, що ці корови поводяться як дикі тварини: тримають дистанцію, мають чітку соціальну ієрархію, навіть охоронців у стаді — це вже не просто «втеклі корови», а нова форма життя, адаптована до дикої природи. Цей феномен став доказом того, що природа здатна самовідновлюватися, навіть у таких нетипових умовах, і що навіть одомашнені види можуть повернутися до первісних інстинктів.
• Корови чудово запам’ятовують, де найкращі місця для пасовища та відпочинку, легко впізнають обличчя на фотографіях і розрізняють знайомі й нові предмети.
  Навіть телята мають розвинену просторову пам’ять і здатні розв’язувати логічні задачі. І при цьому все ще виглядають так, ніби їх більше цікавить жуйка, ніж наука.
  Дослідження показали, що корови з радістю вирішують логічні завдання — і навіть стрибають від радості, коли в них щось виходить!
• Корови змінюють колір. Так-так, теля може народитися одного кольору, а коли виросте — виглядати зовсім інакше. Розамунд Янг, фермерка з Котсуолдсу, авторка книжки «Таємне життя корів», розповідає, що неодноразово бачила, як шкіра й шерсть телят змінювались з віком: «Вони справді ніби змінюють колір — як діти, які народжуються світловолосими, а з роками темніють».
  Особливо цікавою є плямистість голштинських корів: їхні чорні й білі плями унікальні, наче відбитки пальців. Двох однакових не існує. ¹
• У кожної корови — свій характер. Одні корови лагідні, інші — грайливі чи вперті. Деякі обожнюють, коли їх гладять, інші тримають дистанцію. Є серед них і хитрі, і сором’язливі, і гордовиті, і дуже винахідливі. У 2009 році вчені з Департаменту сільського господарства США розшифрували геном великої рогатої худоби й з’ясували, що корови мають близько 22 000 генів — і близько 80% з них збігаються з людськими. ¹
• Життя корови — не лише про поїдання травички. У них є час і на розваги! Корови можуть бавитися у хованки, збирати ожину, доглядати за телятами інших корів, весело скакати й активно спілкуватися. І хоча велика частина дня йде на жуйку, у вільну хвилину корови не проти трохи побешкетувати. Молоді корови обожнюють бігати, стрибати, гратися одна з одною й навіть катати м’ячі. Дайте їм вільний простір — і ви побачите, як щиро вони вміють радіти життю. Навіть дорослі корови не проти трохи повеселитися, якщо для цього створити умови.
• Корови стадні тварини, яким потрібно жити серед собі подібних. У них є друзі, з якими вони відпочивають, сплять поруч і підтримують емоційний контакт. Як і ми, корови утворюють стійкі соціальні зв’язки. У вільному середовищі вони формують великі дружні групи. Одні корови обожнюють компанію певних родичів, інші уникають окремих тварин або навіть тримають образу.
• Міф про те, що корови сплять стоячи — лише наполовину правда. Так, вони можуть дрімати на ногах кілька хвилин. Але справжній відпочинок — тільки лежачи: або на грудях і передніх ногах, або на боці. Вони не сплять надто довго, але якісний сон їм необхідний.
• Ще один міф, що корови вміють передбачати погоду. Чули колись: «Корови сідають у полі — скоро дощ»? Це народне повір’я не має наукового підґрунтя. Насправді корови лягають із багатьох причин — щоб перепочити, пережувати жуйку або просто тому, що їм зручно. Коли корова лежить — це радше знак того, що вона перетравлює обід, а не очікує негоди.
• Доросла корова споживає від 25 до 50 кг їжі щодня — і випиває близько ванни води! Її шлунок має чотири відділи, які працюють як складна біохімічна лабораторія. Це допомагає перетравлювати рослинну їжу, яка була б неїстівною для інших тварин.
• У корови один шлунок — але з чотирма камерами. Ще один поширений міф — нібито корова має чотири шлунки. Насправді це один шлунок, поділений на чотири секції: рубець, сітка, книжка та сичуг. Така конструкція дозволяє ефективно перетравлювати складну клітковину з трави.
  Цей унікальний «перетравлювальний механізм» робить корів справжніми чемпіонами з переробки рослинної їжі.

Корови — дальтоніки. Червоний колір дратує бика? Це міф. Корови — червоно-зелено кольоросліпі. Їх не хвилює колір — насправді на арені бик реагує на рух плаща тореадора, а не на його відтінок.

• Завдяки особливому розташуванню очей з боків голови, корова має огляд у 300°, а коли опускає голову — майже всі 360°! Людина в такому разі здається справжнім тунельним сліпаком із її 180°.
• Усупереч поширеному уявленню, роги — це не “ознака бика”. Їх можуть мати і самці, і самки, тобто і бики, і корови, і навіть телята — все залежить від породи та генетики. Деякі породи (наприклад, ангус або голштин безрогий) мають генетичну особливість — комолість, тобто від народження без рогів. Інших же часто обезрожують (видаляють роги) на фермах, щоб запобігти травмам у тісному середовищі. Але в природі роги — це не лише зброя чи засіб самозахисту. Вони ще й регулюють температуру тіла, бо через них проходить багато кровоносних судин. Роги — це своєрідний “охолоджувач” для великої тварини, особливо в спекотну погоду.
• Корови можуть відчути запах хижака або людини з відстані до 8 км. Це не лише засіб безпеки, а й спосіб орієнтації в просторі.
• Корови вловлюють вищі частоти, ніж ми, і можуть почути навіть слабке шарудіння. Але ось визначити, звідки йде звук, їм важко — у цьому кращі коні чи кози. Тому вони можуть злякатися раптового шуму — наприклад, крику чи гуркоту машини.
• Багато корів просто обожнюють, коли їх чешуть щіткою. Для них це приємна процедура, щось на зразок масажу. Корови ніжні: вони люблять лизати одна одну, особливо в районі шиї. Це спосіб показати симпатію. Люди теж можуть налагодити контакт: м’яке погладжування шиї зменшує стрес, викликає довіру. Але пам’ятайте: диких корів краще не чіпати — їх можна налякати.
• Корови — повноцінні особистості зі своїми звичками та вподобаннями. Так, на перший погляд, вони схожі. Але варто поспостерігати — і ви побачите: одна цікава й безстрашна, інша обережна, хтось обожнює увагу, а хтось — тримається осторонь.
• Корови «розмовляють» за допомогою мукання. Якщо це довге й високе — вони переживають, засмучені або щось шукають. Якщо коротке й низьке — це доброзичливе мукання, яке часто можна почути при зустрічі з телям. Їхня мова — повноцінна система сигналів.
• Корови вагітніють 9 місяців і народжують зазвичай одного теля. Новонароджене телятко вже через кілька хвилин намагається підвестися на ніжки. Крови – дбайливі мами, вони охороняють малюків, кличуть їх, якщо ті загубились, і навіть проходять кілометри, шукаючи зникле теля. У деяких стад діє система чергування: одна «чергова корова» пильнує, поки інші їдять.

• Але на фермах телят забирають одразу після народження. Це — один із найболючіших моментів у молочному виробництві. Теля не встигає насититися молозивом — першим молоком, яке критично важливе для імунітету. Замість цього їм дають молочні замінники, що часто викликають проблеми з травленням, болі, виразки та хронічні хвороби.
• У промисловому тваринництві корів експлуатують. На жаль, багато корів у світі не знають, що таке вільне життя. Їх тримають у тісних приміщеннях, позбавляють контакту з телятами, піддають болючим процедурам, як-от обрізанню рогів чи кастрації. Молочні корови іноді бачать своїх телят лише 20 хвилин, а потім їх розлучають назавжди — це величезна травма для тварини, яка побудована на зв’язках.
  У природних умовах корова дає близько 1000 літрів молока на одне теля. Але в молочній промисловості її примушують виробляти до 20 000 літрів на рік.
  Це неймовірне навантаження, яке руйнує здоров’я тварини. До того ж щоб тримати «потік молока», її постійно запліднюють — часто вже за 3 місяці після пологів. ²

• Щоб виробляти неймовірну кількість молока, коровам дають концентровані корми, які часто викликають ацидоз — порушення обміну речовин. Це призводить до проносів, кульгавості й болю. Бетонні підлоги, погане провітрювання та нестача підстилки — усе це викликає інфекції вимені та загальне виснаження організму.
• У природі корова живе до 20 років. На промислових фермах — максимум п’ять із половиною.
• Як тільки вона починає давати менше молока — її відправляють на забій. Її дочки — повторюють ту саму долю. А синочків нерідко вбивають одразу після народження або продають на телячі ферми зі ще жорсткішими умовами.

Поширені запитання й відповіді про корів

Корови — це чутливі, розумні, соціальні істоти. Вони не створені, щоб усе життя проводити у бетонних коробках заради людських вигод. Попри численні хибні уявлення, корови — це не просто «живі молоковози», а відчутні, розумні й емоційні створіння. Вони здатні відчувати біль, радість, страх, ніжність — усе те, що відчуває й людина.

Організації по захисту тварин намагаються змінити цю систему — і створити світ, де годувати людство можна без жорстокості. І це можливо.

Звісно, корови — один із головних рушіїв світового сільського господарства. Вони забезпечують молоко, м’ясо, шкіру, органічні добрива, а також сировину для фармацевтики й біоенергетики.

Молочна та м’ясна промисловість — це мільярдні індустрії, які створюють робочі місця, формують експорт і впливають на продовольчу безпеку. З коров’ячої шкіри виготовляють взуття, меблі, аксесуари, а з гною — біогаз і добрива. Але водночас корови — джерело викидів метану, тож постає питання сталості: як поєднати економічну вигоду з екологією та етикою? Це виклик майбутнього.

У світі, де корова — символ материнства, родючості й святої відданості, де її зображають у храмах, піснях і міфах, її водночас утримують у тісних клітках, доять до виснаження, розлучають із телятами й відправляють на забій, щойно вона стає «неприбутковою». Це болючий парадокс: шанувати образ, але зневажати життя. А це вже не цікавий, а сумний факт, але про людей…

Як ми можемо називати її «годувальницею», якщо ставимось до неї як до машини? Можливо настав час замислитися: якщо корова справді священна — то хіба не заслуговує на повагу не лише в легендах, а й у реальності?

Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!

1. https://www.bbc.co.uk/programmes/articles/cfKXgwHG4YqR7DfGBW6GsQ/nine-udderly-fascinating-facts-about-cows↩↩
2. https://www.worldanimalprotection.org/latest/blogs/19-facts-about-cows/↩