Міжнародний день загального доступу до інформації

Що це за день?

Зараз ми сприймаємо як належне, що інформація громадяни мають доступ до інформації з державних реєстрів, на упаковках продуктів вказано всі інгредієнти і навіть кількість калорій, а про стан довкілля може почути або прочитати кожен охочий. Без потрібної інформації важко зробити вибір та сформувати свою думку з будь-якого питання, проте гарантований законом доступ до неї — відносно нове явище в історії. Праву сучасних людей отримувати необхідні відомості, в тому числі й від держави, присвячена особлива подія —  Міжнародний день загального доступу до інформації (International Day for Universal Access to Information), який щороку відзначається 28 вересня. ((https://www.un.org/en/observances/information-access-day))

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день загального доступу до інформації?

Філософи вважають, що влада походить від знання, а оскільки інформація є базовим компонентом знань, то природно, що  в минулому людства вся повнота інформації належала лише панівній верхівці.  Разом з тим, інформація завжди була важливою для кожної особистості, тому поступово, під впливом гуманістичної філософії, спроби людей реалізувати своє «право знати» дедалі частішали.

Інформаційна відкритість

Вперше на державному рівні подарував своїм підданим право на інформацію китайський імператор Тай-Цзун (Лі Шимінь), прихильник конфуціанства, який жив у VII столітті. За його наказом було створено відділ чиновників, в обов’язки яких входило викриття хабарів і недбалої роботи державних службовців та оприлюднення цих фактів. 

Риси інформаційної відкритості були й у слов’янських та германських народів — про це свідчить традиція збирати віче (тінґ у давніх германців), тобто піддавати оприлюдненню та обговоренню важливі й суперечливі питання, що стосуються широкого загалу. Цю традицію наші предки зберегли й надалі — наприклад, в конституції Пилипа Орлика 1710 року передбачалося, що гетьман Війська Запорізького має повідомляти про зміст усіх отриманих листів козацькій старшині і не допускати жодної таємної кореспонденції, особливо чужоземної, бо це може зашкодити державі. 

Закон про доступ до інформації

Закон про доступ до інформації першою прийняла Швеція. Багато в чому це було вмотивовано бажанням шведського парламенту мати доступ до відомостей, що знаходилися в розпорядженні короля. Прийнятий у 1766 році, закон гарантував  вільний доступ до архівів з правом отримання копій документів, свободу друку і розповсюдження даних щодо уряду, парламенту та судів.

Також одною з перших країн, які конституційно закріпили право на інформацію, стала Франція. В Декларації прав людини та громадянина, прийнятій 26 серпня 1789 року, окрім проголошення свободи вираження думок, було прописано право громадян дізнаватися про те, як держава витрачає сплачені ними податки.

Проте в більшості країн світу аж до XX століття влада не була зобов’язана надавати повні й правдиві відомості своїм громадянам, так само як і виробники товарів — споживачам. Наприклад, маркування харчових продуктів для розкриття їхніх інгредієнтів досить довго викликало серйозний спротив з боку великих корпорацій.

В Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН в 1948 році, право доступу до інформації сформульовано в 19-й статті як право збирати, отримувати й поширювати будь-які відомості та ідеї де завгодно і без перешкод. Подібне формулювання містять Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий у 1966 році. 

Попри те, що СРСР ратифікував ці міжнародні документи, тоталітарний режим не дозволяв втілення їхніх засад на практиці, і тільки після його розпаду в країнах Центральної і Східної Європи виникли сприятливі умови для запровадження інституційних механізмів захисту свободи інформації.

Так, частково були відкриті радянські архіви, у ЗМІ з’явилося багато матеріалів про історичне минуле, прихований бік політики та корупцію. В  період з 1992 по 2006 роки 25 країн Центральної та Східної Європи, включно з колишніми республіками СРСР, прийняли національні закони про  право на інформацію. До речі, Україна прийняла свій Закон про інформацію однією з перших — в 1992 році.

День права на інформацію

В 2002-му громадські активісти з різних країн створили мережу захисників свободи інформації «FOIAnet». В першому семінарі, який проходив з 26 по 28 вересня в столиці Болгарії, брали участь представники 15 держав. На ньому було вирішено встановити День права на інформацію — для інформування людей та проведення кампаній за відкрите і демократичне суспільство. Датою відзначення обрали день закриття семінару, тобто 28 вересня. 

Невдовзі подія отримала визнання ЮНЕСКО — 17 листопада 2015 року на Генеральній конференції було проголошено Міжнародний день загального доступу до інформації. У 2019 році до рішення ЮНЕСКО додалася аналогічна резолюція Генасамблеї ООН, і відтоді у всьому світі 28 вересня щороку відзначають Міжнародний день загального доступу до інформації. 

Саме поняття права на інформацію з часом вдосконалюється — окрім буквального розуміння, в останні роки воно набуло додаткового значення як інструмент більш ефективного управління, а також економічного та технологічного розвитку.

А в січні ще відзначають Міжнародний день захисту персональних даних
Почитайте історію виникнення та дізнайтеся які види персональних відомостей існують.

Міжнародний день загального доступу до інформації в історії

• 1766

  Швеція прийняла перший у світі закон про доступ до інформації.
• 1992

  Прийнято український Закон «Про інформацію».
• 2001

  Засновано програму ЮНЕСКО «Інформація для всіх» — платформу для участі всіх зацікавлених сторін в міжнародних обговореннях про доступ до інформації та знань.
• 2011

  В Україні прийнято Закон «Про доступ до публічної інформації».
• 2015

  Генеральна конференція ЮНЕСКО на 38- й сесії в Парижі прийняла резолюцію, згідно з якою 28 вересня оголошено Міжнародним днем загального доступу до інформації.
• 2019

  Міжнародний день загального доступу до інформації визнано на рівні ООН 74-ю Генеральною Асамблеєю.

Часті Питання та відповіді про Міжнародний день загального доступу до інформації

Як відзначати Міжнародний день загального доступу до інформації?

В цей день у світі проводяться конференції, присвячені темі події, відбуваються інформаційні кампанії та спеціалізовані публікації у ЗМІ. Також до Міжнародного дня загального доступу до інформації приурочуються  відкриття нових веб-сайтів, театралізовані вистави й концерти, покликані сприяти поінформованості людей щодо їхнього права безперешкодно отримувати необхідну інформацію.

Долучитися до події може кожен, наприклад, державні службовці мають запитати себе, що вони роблять для відкритості своєї діяльності та яким чином можуть вдосконалити процес надання відповідей на запити населення, а також оновити інформацію на офіційних сайтах державних органів.

Вчителям та учням не завадить провести спеціальний урок для обговорення «права знати», адже бути поінформованим про громадянські права важливо з юного віку. Якщо ж у школярів виникнуть питання, можна  надіслати  запит до місцевого органу влади або до Міністерства освіти. 

Журналістам доречно написати статтю про Міжнародний день загального доступу до інформації та опублікувати її в місцевій газеті, аби якомога більше людей дізналися про цю подію. Подібне можуть зробити й блогери для своїх підписників, адже кому, як не їм, розуміти справжню цінність інформації.

Чому важливий цей день? 

На жаль, навіть в демократичних країнах вільний доступ до інформації не формується сам собою, адже соціологи стверджують, що будь-яка форма управління намагається уникати відповідальності та критики своїх дій, тому не схильна до добровільного оприлюднення деяких відомостей.

До того ж в багатьох державах існують реальні перепони в праві громадян на інформацію — наприклад, там, де політична система є недемократичною, або можливості державних органів у сфері накопичення та зберігання інформації недостатні. Та й самі громадяни можуть просто не знати про своє право на отримання інформації або боятися скористатися ним через можливі репресії. Недоступність Інтернету в бідних країнах теж додає труднощів у реалізації людьми свого «права знати».

• Між тим, доступ до інформації вважається одним з ключових понять демократії, бо є інструментом боротьби з корупцією та підзвітності урядів своїм громадянам. Кожному громадянину важливо  розуміти, що інформація належить народу, а державні органи лише зберігають її відповідно до своїх функцій. Звісно, перетворити традиції закритості влади, які панували тисячі років, на прозору систему — складне завдання, вирішувати яке доводиться не одному поколінню.  

Тому значення Міжнародного дня загального доступу до інформації важко переоцінити — ця подія передусім розповідає людям про те, що вони мають законне право запитати і отримати правдиву відповідь, а також сприяє поширенню цього права в світі та вдосконаленню способів його реалізації.

Коли будемо відзначати Міжнародний день загального доступу до інформації?