Міжнародний день волинки (Міжнародний день волинкаря)

Що це за день?

Міжнародний день волинкаря – щорічне свято, яке відзначається 10 березня у різних куточках світу. Важко знайти людину, яка не бачила хоча б на екрані телевізора, як чоловік у картатій спідниці дме в оригінальну трубу, що приєднана до мішка. Волинка – це унікальний музичний інструмент. Вона утворює жалібну мелодію, яка торкається найглибших куточків душі. Є люди, які в захваті від звучання цього інструменту, а є такі, що просто не розуміють подібної музики.

Проте незважаючи на любов чи неприязнь до цього інструменту, кожен може приєднатися до святкування Міжнародного дня волинкаря. Враховуючи той факт, що самобутній інструмент набуває все більшої популярності у світі, свято відзначається у різних країнах Земної кулі.

Як виникла ідея святкування Міжнародного дня волинки?

Міжнародний день волинки відзначається з 2012 року. Ідея святкування належить голові Товариства волинкарів – Енді Летчеру. Члени товариство беруть на себе всі завдання з організації та спонсорування цього свята. В цей день будь-хто та будь-де може вийти та зіграти на своїй волинці. Мета міжнародного дня волинкаря – проінформувати про самобутній національний інструмент всіх жителів планети. Так, починаючи з 1986 року Товариство волинкарів ставить собі за мету залучити нових музикантів до гри на цьому інструменті, щоб не втратити історію волинки. 

Як з’явилася волинка?

Попри те, що для людей найбільш знайомою є саме велика шотландська волинка, цей музичний інструмент має різні варіації, які популярні в багатьох культурах світу. Вважається, що волинка виникла в Шумері приблизно 5000 років тому. Найперші письмові згадки про подібний інструмент з’являються з 400 року до нашої ери. Так, давньогрецький поет Аристофан згадує волинку в своїх комедіях.

Вважається, що волинка подорожувала на захід Європою разом із міграціями народів та розвитком окремих культур. Волинка була відомим інструментом на більшій частині Європи приблизно до ІХ століття. 

Вважається, що перший інструмент виготовили з подвійної труби, складеної з двох тростин: обидві були виготовлені з очерету, проте одна грала мелодію, а друга відповідала за баси. Мішки виготовляли з цілих шкур козлів або овець. Більш досконалі інструменти мали мішки, які виготовляли із шматків, вирізаних із шкур тварин і зшитих між собою. Ці типи простих інструментів досі зустрічаються на Аравійському півострові та Пелопоннесі, а також у Північній Африці та Східній Європі.

Про волинку згадує Шекспір ​​у своїй п’єсі «Венеціанський купець». Приблизно з тринадцятого до шістнадцятого століття в Англії було багато різновидів волинок з версіями для простих людей і більш складними екземплярами для королівських дворів. Свою популярність при дворі волинки втратили в 1560 році.

Різновиди волинок

Волинки були широко поширені у Франції, Італії, Англії. У світі є понад 200 різновидів цього інструменту. Серед найвідоміших та найпопулярніших:

• Велика шотландська волинка – складається з трьох бурдонів: двох тенорів та одного басу. Чантер має 8 отворів та дозволяє видавати 9 нот. Також прилад має спеціальну трубку, що нагнітає повітря. Має досить гучний та настирний звук. Є обов’язковим інструментом в арсеналі військових оркестрів Шотландії.
• Ірландська волинка Uilleannpipes – вважається найскладнішою з усіх інструментів цієї родини. Її особливістю є чантер, що має подвійну тростину, а діапазон звуків містить аж дві октави. Для нагнітання повітря в мішок використовується спеціальна жабка. Дрони (трубки) вставляються у спеціальний колектор. Інструмент має спеціальний режим Stop key, який дозволяє йому видавати надзвичайно багатий звук. Ця опція дозволяє включати та вимикати дрони. За своєю складністю, багаточастотністю та елегантністю звучання інструмент без жодного сумніву можна назвати справжнім витвором музичного мистецтва.
• Галісійська гальта відрізняється діапазоном в півтори октави. Стискуючи мішок, можна перейти на другу октаву. Цей інструмент був надзвичайно популярним в 16 столітті, потім його популярність зійшла нанівець. Проте в 19 столітті зацікавлення до галісійської гальти знову відновилось. Має блок-флейтову аплікатуру, яка дуже нагадує аплікатури деяких музичних інструментів часів ренесансу. Сьогодні цим інструментом майже не користуються.
• Дуда – білоруський духовий язичковий музичний інструмент. Це невеличкий мішок з маленькими трубками. Одна з них призначена для наповнення мішка повітрям, інші видають звуки. Відрізняється міцним та різким звучанням.

Матеріали, що використовуються у виробництві

Великі шотландські волинки, датовані 1700-ми роками, мали дрони з болотного дуба. Пізніше, з розвитком торгівлі Великобританії з Африкою та Америкою, стали доступними тропічні листяні породи, саме ці породи дерев вибиралися для виробництва трубок. Найбільше для цього підходять африканський чорний і бразильський палісандр.

Вибір сировини часто визначається вологістю того регіону, в якому буде використовуватися інструмент. Деякі тропічні листяні породи, що використовуються для виготовлення дронів, особливо породи чорного дерева, ідеально підходять для вологого клімату Британського півострову, проте погано працюють в більш сухих районах Сполучених Штатів Америки. Деякі виробники використовують пластмаси, зокрема полімери ацетилу, щоб уникнути кліматичних складностей.

Особливості клімату слід враховувати і під час виготовлення сумок. Вони мають бути герметичними та водопоглинаючими. Овеча шкіра використовується у Великобританії, але в сухих регіонах вона не така міцна. У Сполучених Штатах використовують шкіру лося чи корови, а австралійські виробники використовують шкіру кенгуру. 

Цікаві факти про волинку

• Мешканці Шотландії називають цей інструмент «гірською сумкою з трубками», в Україні – козою, в Білорусії – дудою.
• Історики стверджують, що римський імператор Нерон полюбляв гру волинок.
• Народний гімн Шотландії називається «Квітка Шотландії», яку виконують волинкарі на шотландських волинках.
• Волинки вважаються військовим інструментом. Вони використовуються у військових оркестрах, а під час війни волинкарі грали на волинках задля підняття бойового духу війська. Так, в часи Першої світової війни загинуло півтисячі гравців на волинках.
• Щоранку в 9:30 під вікнами англійської королеви Єлизавети грає військовий оркестр волинкарів, зодягнених в національні шотландські кітелі.
• Найбільшим виробником волинок у світі є Пакистан. Річ у тім, що країна довгий час була колонією Великобританії. У тих регіонах, де дислокувалися шотландські солдати, люди навчилися виготовляти для них національний інструмент. Пакистан вже давно вийшов з-під колоніального ярма, проте тамтешні майстри передавали свої вміння від покоління до покоління. Тому країна і надалі є виробником якісних волинок.

Коли будемо відзначати Міжнародний день волинки?