День українського політв’язня

Що це за подія?

Природно вважати, що кожен громадянин будь-якої країни може вільно користуватися основними правами людини – мати свободу думки, релігії, за бажанням приймати участь у зібраннях та об’єднаннях. Та, на жаль, багато людей у всьому світі на собі відчули, що держави не завжди схильні дотримуватися задекларованих цінностей, і українці – не виняток. Люди, що виборювали свободу й незалежність українського народу за часів Радянського Союзу, страждали від репресій та переслідувань з боку влади. Вони були фактично приречені стати політв’язнями, тобто людьми, що засуджені та ув’язнені з політичних причин. Пам’ятаючи та шануючи цих сміливих людей, щорічно 12 січня наша країна відзначає День українського політв’язня.

Як виникла ідея відзначення Дня українського політв’язня?

Попри те, що Україна – найбільша країна Європи, а українці – дуже численний народ, довгий час ми не мали власної державності. Вперше, але тільки на короткий час, наша країна здобула суверенітет у 1918 році. Та вже з 1922 року Україну офіційно приєднали до союзних республік СРСР.

З того часу влада невпинно намагалася не допустити найменшої можливості українського визвольного руху. Для цього використовувалися всі засоби – від жорстокого голодомору до наполегливої політики русифікації, витіснення української мови, переселення українців до малолюдних регіонів Росії, натомість заселення українських земель етнічними росіянами.

Схожа подія: День пам’яті жертв політичних репресій

📚 Також радимо почитати нашу статтю Ковток свободи: чому потрібно писати листи українським політв’язням

Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Мрія про вільну Україну

Та, попри все, повністю придушити національну свідомість в Україні радянська диктатура не змогла. Після Другої світової війни мрія українців про вільну державу знову набирала силу, в основному локалізуючись у західних областях країни.

Так, в Івано-Франківську в 1955 році молодими людьми було створено підпільну організацію, яку назвали Об’єднаною партією визволення України. Діяльність її полягала в пропаганді серед населення ідеї самостійної України. В 1958 році організацію було розкрито, а її членів засуджено на строки від семи до десяти років.

У Львові в 1961 році за організацію та участь в Українській робітничо-селянській спілці учасників було засуджено на тривалі строки. Одним з організаторів цієї підпільної партії був молодий юрист Левко Лук’яненко. Його спершу засудили до розстрілу, а потім замінили міру покарання на 15 років ув’язнення.

Зламані долі, але не воля

Подібним чином радянською владою було зламано долі багатьох свідомих українських патріотів. Приводом для переслідувань, засудження та навіть страти могло стати не тільки членство в підпільних організаціях. Часто людей ув’язнювали за заборонену літературу, розповсюдження листівок, навіть за вивішування національного українського прапора.

В часи правління Микити Хрущова, в період так званої «відлиги», в Україні заявили про себе багато молодих поетів, художників, артистів. При всій різноманітності талантів об’єднувала цих людей особлива національна та громадянська свідомість.

В 60-ті роки з’явилися також талановиті публіцисти, історики, літератори – Василь Стус, Валентин Мороз, В’ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Святослав Караванський, Євген Сверстюк, Михайло Брайчевський. Вони мали сміливість виступати проти державного курсу на знищення української культури. Ідеї руху «шістдесятників» розповсюдились по всій Україні, але центр вільнодумства знаходився у Києві.

12 січня 1972

12 січня 1972 року в Києві та Львові почалися арешти, які тривали три дні. За ці дні було затримано Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Стефанію Шабатуру, Івана Світличного, Михайла Осадчого та інших відомих «шістдесятників». Арештовано було практично всіх провідних діячів національно-демократичного руху України. Їх обвинувачували в  антирадянській агітації та пропаганді, а проти деяких сфабрикували звинувачення в кримінальних злочинах. Майже всі підсудні отримали максимально суворі вироки.

Саме 12 січня – день початку арештів 72-го року, стало згодом Днем українського політв’язня. Вперше цей день відзначали в 1975 році, а засновником пам’ятної дати став В’ячеслав Чорновіл. Втім, за часів СРСР День політв’язня відзначався здебільшого людьми, які на собі відчули  репресії тоталітарної системи та їхніми однодумцями.

Показовим у сенсі долі політичного в’язня є життя Василя Стуса – обдарованого українського поета й перекладача. В 1972 році за переконання, що не співпадали з владною політикою, його вперше засудили до 5-ти років таборів та 3-х років заслання. Відбувати покарання довелося в Магаданській області, і повернувся з ув’язнення Стус зі значно втраченим здоров’ям.

Щойно звільнивши, в 1980 році його знову заарештували, і на цей раз засудили на 10 років таборів і 5 років життя на засланні. У табірному карцері 4 вересня 1985 року поет помер від зупинки серця. Втім, офіційна причина смерті досі піддається сумніву – його товариші підозрювали можливе вбивство Стуса охоронцями.

День українського політв’язня в історії

  • 1965 серпень – вересень
    В різних містах країни було арештовано близько 20 представників української інтелігенції – «шістдесятників».
  • 1970
    Вийшов перший номер «Українського вісника» – підпільного журналу, в якому без цензури висвітлювалися події в країні та друкувалися заборонені літературні твори.
  • 1972
    Петра Шелеста, очільника ЦК КПУ, зняли з посади, звинувативши у потуранні націоналізму в Україні. Приводом стало існування позазаконного «Українського вісника».
  • 1973
    В Тернопільській області засуджено групу молодих людей за вивішування українського національного прапора. Найбільший термін позбавлення волі за український прапор склав 11 років.
  • 1976
    Заснування Української Гельсінської групи – об’єднання правозахисників з метою захищати переслідуваних та сприяти дотриманню прав людини.
  • 1981 12 січня
    За розклеювання листівок із закликом відзначити День українського політв’язня в Києві заарештовано п’ятеро молодих людей. Чотирьох з них засудили за цей вчинок на три роки позбавлення волі.

Часті Питання та відповіді про День українського політв’язня

Чи існують міжнародні норми у визначенні того, хто являється політичним в’язнем?

Такі норми визначені Парламентською асамблеєю Ради Європи в 2012 році та включають п’ять ознак, що свідчать саме про політичний мотив позбавлення волі.

Яким законом в Україні визначається статус політичного в’язня?

На жаль, в Україні досі немає такого закону, і це створює перешкоди щодо змоги отримати допомогу від держави громадянами, що постраждали від політичних переслідувань.

Хто був ініціатором видавництва позацензурного «Українського вісника»? 

Ініціатором ідеї й головним редактором журналу був В’ячеслав Чорновіл. В 1972 році після арешту Чорновола видання було призупинено, і повноцінно відновлено лише в 1987 році.

Чому українську групу правозахисників назвали Гельсінською?

В 1975 році Радянський союз в числі інших 35 держав підписав Гельсінські угоди, які декларували неухильне дотримання громадянських прав і свобод. Фактично в СРСР ці права ніколи не дотримувалися, тож щоб досягти хоч якогось руху в напрямку виконання Гельсінських угод і була створена ця група.

Чи відбувалися міжнародні обміни політв’язнями в часи СРСР?

Такі обміни інколи відбувалися. Наприклад, в 1976 році уряд СРСР обміняв політв’язня – письменника та науковця Володимира Буковського на ув’язненого в Чилі комуніста Луїса Корвалана. Також відомі випадки обміну дисидентів на затриманих в інших країнах розвідників КДБ.

Як відзначати День українського політв’язня?

За радянських часів в День політв’язня ув’язнені в таборах  протестували проти жорстокого поводження, вимагали відокремлення від кримінальних злочинців, дозволу на отримання листів. Оскільки влада майже не реагувала на ці вимоги, політв’язні часто змушені були оголошувати голодування.

Відтоді, як Україна здобула незалежність, матеріали про  політичних в’язнів радянського режиму стали доступними для всіх. Тому небайдужі громадяни розуміють, чим завдячують сміливцям, які в найтяжчі роки змогли протистояти нещадній державній систем. В день 12 січня вшановують не тільки найвідоміших українських політв’язнів, але й тих, чиї імена не збереглися в історії.

Принести квіти до меморіалів жертвам політичних репресій чи взяти участь у мітингу на їх честь – це найменше, що може зробити кожна людина цього дня. Зазвичай також проводяться благодійні акції на користь колишніх політв’язнів, що потребують допомоги. Школи та інші навчальні заклади організовують заходи для ознайомлення юнацтва з цією сторінкою нашої історії.

Щоб пройнятися атмосферою цього пам’ятного дня, варто подивитися художній фільм українського виробництва «Заборонений» – про життя та смерть Василя Стуса. Ця картина може надихнути на подальше ознайомлення з літературним спадком Стуса та творчістю інших відомих українців, на долю яких випали важкі випробування політичними репресіями.

Чому важлива ця подія? 

Про минулі політичні переслідування потрібно пам’ятати для того, щоб не допустити повторення подібного в майбутньому – ця істина не підлягає сумнівам. Вже саме існування пам’ятної дати 12 січня за логікою має означати відсутність у нашій країні людей, позбавлених свободи за «інакший» світогляд.

Тож виникає питання – чи є політичні в’язні наразі в Україні? Конкретної відповіді ніхто не має, але всі розуміють, що безумовно є жертви жорстокого поводження в місцях позбавлення волі чи в поліційних відділках. Тому надзвичайно важливою є зміна правил щодо дотримання прав людини в державній пенітенціарній системі.

  • 12 січня має особливе значення також і тому, що зараз маємо ув’язнених за політичні погляди громадян України на території Росії.

Завдяки спільним зусиллям уряду та громадських організацій останнім часом вдалося повернути до рідних домівок десятки українців – політв’язнів.

Але, за даними правозахисних організацій, ще щонайменше 103 наших співвітчизників перебувають у російських слідчих ізоляторах та виправних колоніях. Цим людям надзвичайно важливо відчувати підтримку своєї Батьківщини – від візитів українських консулів до пересічних громадян, які підтримують бранців своїми теплими листами.

Відчуваючи себе згуртованою нацією, в День українського політв’язня ми звертаємо увагу на ті біди, у яких часом доводиться жити, думаємо про цінності, за які варто боротися, згадуємо про тих, кого маємо визволити з неволі.

Заборонений. Життя та смерть Василя Стуса

Коли будемо відзначати День українського політв’язня?

РікДатаДень тижня
202112 січняВівторок
202212 січняСереда
202312 січняЧетвер
202412 січняП’ятниця
202512 січняНеділя