Щоразу, коли йдеться про приховані таємниці, соромітні вчинки минулого або факти, здатні зруйнувати чиюсь репутацію, з’являється добре знайомий вислів — «скелети у шафі». Сьогодні ця ідіома здається настільки звичною, що її буквальний зміст майже не викликає запитань. Проте історія цього виразу веде до доволі похмурих сторінок британського минулого, де переплелися незаконна торгівля тілами, медичні експерименти й моторошна література XIX століття.
Як сформувалося сучасне значення виразу
У сучасному розумінні «скелети у шафі» означають ретельно приховані епізоди з минулого, які людина прагне будь-що зберегти в таємниці. Це можуть бути компрометуючі вчинки, сімейні секрети або будь-які обставини, здатні викликати суспільний осуд.
Популярність цього вислову сформувалася ще у XIX столітті. За даними Oxford English Dictionary, найдавніше задокументоване використання фрази датується 1845 роком. Саме тоді письменник Вільям Мейкпіс Теккерей, автор роману «Ярмарок марнославства», використав близький варіант — «скелет у будинку».
Втім, мовознавець Гарі Мартін виявив ще більш ранню згадку: у 1816 році англійський письменник і релігійний діяч Вільям Гендрі Стоуелл уже використовував цю ідею у своєму есе. Це свідчить, що на початку XIX століття образ «прихованого скелета» вже був зрозумілим для британського суспільства. 1
Похмурий контекст епохи
Одна з найпоширеніших теорій походження виразу пов’язана з реальною практикою, яка існувала у Великій Британії наприкінці XVIII — на початку XIX століття.
У той час медицина стрімко розвивалася, а анатомічні дослідження потребували людських тіл для розтину й вивчення будови організму. Проблема полягала в тому, що до ухвалення Закону про анатомію у 1832 році легальних способів отримувати тіла для наукових досліджень майже не існувало.
Саме це породило цілу тіньову індустрію. Так звані «викрадачі тіл» займалися розкопуванням свіжих могил і продавали тіла медичним установам.
Парадоксально, але британське законодавство того часу не розглядало сам труп як об’єкт права. Формально викопування мертвого тіла не вважалося кримінальним злочином, хоча суспільство сприймало таку практику як морально огидну.
Через це вся система функціонувала потайки. Медичні заклади, анатоми та вчені могли буквально зберігати викрадені тіла або вже очищені анатомічні скелети в підсобних приміщеннях, коморах і шафах, приховуючи їх від сторонніх очей.
Саме цей історичний контекст створює доволі правдоподібне пояснення появи виразу: «скелет у шафі» міг бути не метафорою, а цілком реальною річчю.
Вплив готичної літератури і культури жаху
Існує й інша версія, менш історична, але не менш переконлива.
XVIII та XIX століття стали золотою епохою готичної літератури — жанру, який активно експлуатував страх смерті, приховані злочини та моторошні сімейні таємниці.
У численних романах тієї епохи регулярно з’являлися сюжети про приховані тіла, замуровані останки та спроби приховати вбивство всередині старих маєтків.
Один із найвідоміших прикладів — оповідання Едгара Аллана По «Барильце амонтильядо». У цій історії жертву не просто вбивають: людину замуровують живцем за стіною підземелля, залишаючи помирати в ізоляції.
Подібні сюжети були надзвичайно популярними, а сама культура жаху активно формувала нові символи страху. У такому середовищі образ захованого скелета легко міг стати літературною метафорою прихованого злочину чи ганебної таємниці.
Встановити точне походження фрази сьогодні практично неможливо.
Хронологія появи ідіоми дивовижно збігається і з епохою незаконного викрадення тіл для медичних досліджень, і з розквітом готичної літератури, яка буквально будувалася навколо тем смерті та прихованих злочинів.
Цілком можливо, що обидва фактори діяли одночасно.
Читайте також: Чому далматинці асоціюються з пожежниками?
