Гігантські рідинні дзеркала можуть змінити правила гри у пошуках придатних для життя світів

Гігантські рідинні дзеркала

Уявіть собі космічний телескоп із дзеркалом діаметром 50 метрів — ширшим за футбольне поле та майже у вісім разів більшим за дзеркало телескопа Джеймса Вебба. Ще цікавіше: це дзеркало не з твердого скла, а з рідини, яка утворює ідеальну поверхню завдяки мікрогравітації в космосі. Цей, на перший погляд фантастичний задум, лежить в основі нового проєкту Fluidic Telescope (FLUTE) — спільної ініціативи NASA та ізраїльського Техніона, яка може радикально змінити наші уявлення про спостереження за далекими світами. 1

Навіть такий інженерний шедевр як телескоп Джеймса Вебба (JWST) зі своїм 6,5-метровим сегментованим дзеркалом вже досяг межі того, що можливо вмістити в ракету. Щоб безпосередньо зображати екзопланети, подібні до Землі, потрібно значно більші дзеркала — десятки метрів у діаметрі. Але з використанням традиційних твердих матеріалів і розкладних конструкцій це практично неможливо.

У невагомості рідина природним чином формує сферичну поверхню — саме ту, що потрібна для створення дзеркала телескопа. Концепція FLUTE передбачає використання тонкої рідинної плівки як оптичного елемента. Це дозволяє створювати дзеркала розмірів, які неможливо реалізувати з використанням скла або металу.

× приховати рекламу

Однак, виникає ключове питання: як така дзеркальна поверхня поводитиметься під час маневрування телескопа? Адже будь-яке переміщення змінює навантаження на рідину, що може викликати деформації дзеркала.

Група дослідників під керівництвом Ісраеля Ґабая з Техніона провела математичне моделювання і лабораторні експерименти, щоб дати відповідь на це питання. Вони розробили повну теоретичну модель, яка описує, як поводиться дзеркало з рідини під час кутових прискорень — тобто коли телескоп змінює напрям спостереження.

Результати виявились водночас обнадійливими й обережними. При типовому маневруванні 50-метрового дзеркала товщиною 1 мм спостерігаються деформації на краях дзеркала до кількох мікрометрів. Але ці зміни поширюються до центру надзвичайно повільно — протягом років.

Ключовий висновок: центр дзеркала, де знаходиться основна оптична вісь, залишається стабільним. Навіть після 10 років щоденних рухів, 80% центральної площі дзеркала залишаються придатними для високоточних спостережень.

Дослідники вводять поняття «бюджету маневрування» — граничної кількості переміщень, які телескоп може виконати без втрати оптичної якості. Ба більше, виявилось, що краще робити кілька менших рухів у різних напрямках, ніж один великий: це створює симетричні деформації, які легше коригувати.

Щоб підтвердити свої моделі, команда провела лабораторні експерименти з мікроскопічними рідинними плівками, використовуючи електромагнітні сили для створення контрольованих змін поверхні. І хоча масштаб експерименту значно менший, модель успішно передбачала поведінку рідини.

Ідея рідинного дзеркала відкриває нові горизонти. Такі телескопи можуть адаптувати свою форму для різних завдань, самостійно виправляти оптичні помилки, а потенційно — навіть відновлюватись після пошкоджень мікрометеоритами. Крім того, можливе використання процедур «скидання», щоб повертати дзеркало до первинної форми.

У майбутньому рідинні дзеркала можуть дозволити будівництво телескопів, які залишатимуться працездатними десятиліттями — не за рахунок складної механіки, а завдяки контролю за динамікою рідини.

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 1

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо за відгук!

Підписуйтесь на нові статті!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

Дайджест публікацій за тиждень

Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.

😲 Бонус! PDF-добірка «Найдивніші свята року».

  1. https://www.universetoday.com/articles/giant-liquid-mirrors-could-revolutionise-the-hunt-for-habitable-worlds

Схожі статті

Copy link