Чому аксолотлі живуть у дикій природі майже вдвічі менше?

Аксолотлі (Ambystoma mexicanum), унікальні мешканці мексиканських вод, здобули популярність не лише серед акваріумістів, але й у наукових колах — передусім завдяки своїм незвичайним біологічним особливостям. Виявляється, що тривалість їхнього життя сильно залежить від середовища існування: у дикій природі вони живуть удвічі менше, ніж у неволі.

У природних умовах середня тривалість життя аксолотлів становить близько п’яти років. Водночас у неволі — за належного догляду — вони можуть доживати до 10–15 років.

Таке довголіття пов’язане з їхньою винятковою біологією: здатністю до регенерації, збереженням неотенічних рис (тобто рис личинки, як-от зовнішні зябра), а також залежністю від стабільного водного середовища.

Аксолотлі не проходять метаморфозу, як більшість амфібій, і залишаються водними істотами з плоскою головою, зябрами та хвостом упродовж усього життя. Ця неотенія є ключовою для їхнього способу життя, але водночас робить їх вразливими до змін довкілля.

Сьогодні аксолотлів у природі можна знайти лише в озерно-канальній системі Сочимілько біля Мехіко. Раніше вони також населяли озеро Чалко, яке було осушене у XX столітті.

Забруднення води, втрата природного середовища й інвазивні види риб (як-от тиляпія та короп) суттєво зменшили популяцію аксолотлів. Тому Міжнародний союз охорони природи класифікує цей вид як критично зникаючий.

У природі аксолотлі харчуються дрібною рибою, комахами, червами, ракоподібними й пуголовками. Їхній механізм полювання базується на чутливості до рухів у воді. Але зменшення кормової бази й конкуренція з інвазивними видами ускладнюють виживання.

Молоді аксолотлі, що вилуплюються з ікри без батьківського догляду, особливо вразливі. Їхня захисна слизова оболонка може бути пошкоджена забрудненням або агресивними контактами з іншими тваринами.

У контрольованих умовах аксолотлі отримують регулярне годування й чисту, кисневмісну воду, що значно підвищує їхню тривалість життя. Основу раціону складають білкові корми: заморожені мотилі, артемія, спеціальні гранули.

Втім, неправильний догляд — наприклад, утримання у гравійному ґрунті або в теплій воді — може призвести до проблем із травленням та інфекцій.

Хоча аксолотлі не потребують батьківської опіки, вони потребують стабільного середовища для досягнення статевої зрілості й успішного розмноження. У дикій природі це часто порушено, а от у неволі це можливо забезпечити.

Найбільше захоплення вчених викликає здатність аксолотлів до регенерації: вони можуть відновлювати кінцівки, внутрішні органи, частини мозку й навіть спинний мозок. 😲 Ця здатність вивчається як потенційна модель для розробки нових методів лікування у медицині.

Аксолотлі також є моделлю для досліджень гормональної регуляції, адже не зазнають метаморфоз без втручання (наприклад, за допомогою тиреоїдних гормонів).

Через урбанізацію та інтенсивне сільське господарство природне середовище аксолотлів у Сочимілько сильно фрагментоване. Нині реалізуються програми з відновлення водних екосистем, висаджування водної рослинності, контролю інвазивних видів і повернення аксолотлів у природу. Деякі центри розводять аксолотлів у неволі з метою насадження в очищені зони.

Водночас попит на аксолотлів як домашніх тварин ускладнює зусилля зі збереження. Нерідко тварин купують необдумано, а потім випускають у непридатні середовища, що шкодить як їм, так і локальній фауні.

Читайте також: Цікаві факти про жаб