ITER, багатонаціональний проєкт зі створення джерела чистої енергії шляхом ядерного синтезу, перетнув важливу межу — США завершили виготовлення центрального соленоїда, основного компонента магнітної системи установки.
Проєкт ITER (Міжнародний термоядерний експериментальний реактор), що реалізується в південній Франції за участю понад 30 країн — зокрема США, Китаю, Японії та країн ЄС — покликаний відтворити процеси, які відбуваються в надрах Сонця. Його мета — продемонструвати можливість безпечного, екологічного й потенційно безмежного джерела енергії, що базується на злитті атомних ядер.
Ядерний синтез — це процес злиття легких атомних ядер (зазвичай ізотопів водню) в одне важче, під час якого виділяється велика кількість енергії. На відміну від традиційної ядерної енергетики, синтез не створює довгоживучих радіоактивних відходів і не несе ризику аварій типу Чорнобиля чи Фукусіми.
Центральний соленоїд, виготовлений та протестований у США, є серцем магнітної системи ITER. Його завдання — створити потужне магнітне поле, яке утримуватиме розпечену плазму (газ, нагрітий до понад 100 мільйонів градусів Цельсія) в умовній “невидимій клітці”, не дозволяючи їй торкатися стінок реактора. Лише за таких умов можливе контрольоване злиття ядер і виділення енергії.
“Це як пляшка для вина: можливо, саме вино важливіше, але без пляшки його не збережеш”, — пояснив П’єтро Барабаскі, генеральний директор ITER.
Хоча монтаж центрального соленоїда мав завершитися ще у 2021 році, проєкт зазнав суттєвих затримок — через технічні труднощі, пандемію та геополітичну нестабільність. Це породило критику серед наукової спільноти.
“Чотири роки запізнення після десяти років роботи — це свідчення того, наскільки складний цей проєкт”, — зазначив Чарльз Сайф, професор Нью-Йоркського університету й автор книжок про ядерний синтез.
Незважаючи на затримки, керівництво ITER оптимістично налаштоване. За словами Барабаскі, криза подолана, і темпи будівництва зараз найвищі в історії проєкту. Початковий запуск плазми заплановано на 2033 рік.
Інтерес до ядерного синтезу активно зростає. Сьогодні у світі діють десятки стартапів і приватних ініціатив, які обіцяють створити комерційно вигідні термоядерні реактори вже протягом найближчих десяти років.
Хоча Барабаскі скептично ставиться до таких оптимістичних прогнозів, він визнає важливість цих зусиль:
“Ми вже знаємо, що синтез можливий. Питання в тому, чи зможемо ми зробити його економічно доцільним”.
Він додає, що навряд чи вдасться досягти цієї мети за одне або навіть два десятиліття — реалії значно складніші. 1
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
