Рапа-Нуї, більш відомий як острів Пасхи, у масовій культурі часто зображують як суцільну загадку. Причина очевидна: крихітний віддалений острів у Тихому океані всіяний майже тисячею величезних статуй — моаї. Масштаб та кількість цих монументів десятиліттями не піддавалися простому поясненню.
Відтоді як у XVIII столітті європейські кораблі вперше натрапили на цих кам’яних велетнів, острів отримав тавро «фундаментально таємничого», можливо, навіть такого, що лежить за межами розуміння археологів.
Туроператори продають незбагненне, документальні фільми обіцяють нерозгадані ребуси, а популярні книги ставлять питання: як «примітивні люди» могли переміщати 70-тонні мегаліти? Протягом десятиліть експерти пропонували різні сценарії: могутні вожді, що керують робітниками; елітні каменоломні; дерев’яні сани, які тягнуть сотні остров’ян; системи котків та дерев’яні рейки. Проте ці версії, попри свою переконливість, рідко спиралися на тверді археологічні докази.
Карл Ліпо, професор антропології з Бінгемтонського університету, вивчає Рапа-Нуї понад 20 років. У своєму новому дослідженні він та його колеги стверджують, що вирішили головні загадки острова, спираючись на системний науковий підхід. 1
Раніше вважалося, що створення моаї вимагало централізованої влади та ієрархічного суспільства. Щоб перевірити це, дослідники використали 11 686 фотографій, зроблених дронами, для створення комплексної тривимірної моделі Рано-Рараку — вулканічного кратера, де було вирізьблено 95% усіх моаї.
Це була систематична документація: кожен схил, кожна оброблена поверхня та деталь виробництва були зафіксовані з точністю до сантиметра. Модель дозволила перевірити конкретні гіпотези:
- Якщо виробництво було централізованим, майстерні мали б бути скупчені.
- Якщо суспільство було ієрархічним, ресурси мали б розподілятися нерівномірно.
- Якщо процесом керувала еліта, техніка виконання була б стандартизованою.
Дані показали протилежне. Знімки з дронів виявили 30 незалежних майстерень, що працювали одночасно. Замість організації «згори донизу», невеликі групи на рівні кланів використовували інноваційні інженерні рішення. Кожна майстерня була автономною, що свідчить про децентралізацію.
Дослідники ідентифікували 426 моаї на різних стадіях виробництва, 341 траншею для видобутку та 133 ніші, звідки були вилучені готові статуї. Також було виявлено три різні техніки різьблення, що підтверджує: різні групи застосовували власні підходи для створення стандартизованих форм.
Таємниця друга: як «ходили» велетні
Питання транспортування моаї завжди викликало найбільше суперечок. Попередні теорії (сани, котки) мали фатальну ваду: вони не давали прогнозів, які можна було б перевірити.
Нова «гіпотеза ходіння», заснована на усних переказах та перевірена інженерами, припускає, що статуї переміщували у вертикальному положенні. Дослідники виявили ключову відмінність між «дорожніми моаї» (тими, що були покинуті під час транспортування) та тими, що досягли своєї мети — платформ аху.
Аналіз 62 покинутих на дорогах статуй показав, що вони мають:
- Ширші основи.
- D-подібний поперечний переріз.
- Нахил вперед на 5–15 градусів.
Ці особливості були б непотрібними для горизонтального транспортування, але вони роблять можливим вертикальне переміщення методом «розхитування». Нахил вперед створює ефект перевернутого маятника, який перетворює бічні коливання на рух вперед. Статуї, що досягали платформ, згодом доопрацьовували, щоб вони могли стояти рівно, тоді як дорожні моаї зберігали форму, зручну для «ходьби».
У 2013 році команда вчених створила точну бетонну копію дорожнього моаї вагою 4,35 тонни. Група з 18 людей за допомогою трьох мотузок змусила статую «пройти» 100 метрів за 40 хвилин.
Ба більше, фізика підтвердила цю теорію через аналіз пошкоджень. Характер тріщин на розбитих дорожніх моаї свідчить про те, що вони падали з вертикального положення внаслідок удару, а розподіл покинутих статуй відповідає ймовірності падіння під час транспортування (чим далі від кар’єру, тим менше статуй).
Таємниця третя: екологічний колапс
Третя загадка стосується того, як розвинене суспільство могло знищити власне середовище існування. До кінця XVII століття острів був повністю збезлісений. Довгий час панувала теорія «екоциду» — навмисного самознищення через вичерпання ресурсів.
Однак аналіз археологічних даних спростовує це. Залишки їжі не показують ознак голоду. Споживання морепродуктів залишалося стабільним, а частка щурів у раціоні (що могло б свідчити про кризу) з часом зменшувалася, а не зростала.
Справжній винуватець — полінезійські щури, які прибули з першими колоністами близько 1200 року.
Щури, популяція яких могла зрости до мільйонів за кілька років, з’їдали 95% насіння дерев, унеможливлюючи відновлення лісу. Люди розчищали землю для землеробства, а щури блокували регенерацію пальмових лісів. Це був не екоцид, а ненавмисна екологічна трансформація, спричинена інвазивним видом.
Дослідження показало, що рапануйці успішно адаптувалися, використовуючи кам’яне мульчування* для підвищення родючості ґрунту. Вони продовжували жити, харчуватися морепродуктами та створювати монументи ще протягом 500 років після початку збезлісення.
*Кам’яне мульчування — це агротехнічний метод, при якому поверхню ґрунту вкривають шаром каміння для збереження вологи, захисту від вітру та збагачення землі мінералами, що дозволяє вирощувати врожай навіть на бідних ґрунтах.
Історія Рапа-Нуї — це яскравий приклад тріумфу науки над міфами. Застосувавши методичне документування, фізичне моделювання та аналіз екосистем, дослідники нарешті відокремили факти від вигадок. Ми відкидаємо образ жорстокої імперії на користь суспільства вільної кооперації, де незалежні клани спільно створювали шедеври. Ми замінюємо неможливі схеми з колодами на елегантну фізику «ходячих» статуй. І, врешті-решт, ми виправдовуємо рапануйців: вони не були бездумними руйнівниками власного дому, а виявилися майстрами виживання, які за допомогою кам’яного мульчування адаптувалися до екологічних змін, спричинених навалою щурів. Острів Пасхи більше не є символом незбагненного колапсу — тепер це свідчення людської винахідливості та неймовірної стійкості.
Все найцікавіше за тиждень?
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
😲 Бонус! PDF-добірка «Найдивніші свята року».
- https://theconversation.com/drones-physics-and-rats-studies-show-how-the-people-of-rapa-nui-made-and-moved-the-giant-statues-and-what-caused-the-islands-deforestation-270023↩
