Цікаві факти про фільм «Форрест Ґамп»

Фільм «Форрест Ґамп», що вийшов на екрани 6 липня 1994 року, став касовим хітом і справжнім культурним феноменом. Стрічка Роберта Земекіса з Томом Генксом у головній ролі зібрала майже мільярд доларів у сучасному еквіваленті та принесла у світовий лексикон афоризм про життя як коробку цукерок.

До речі, цей фільм займає незмінне місце в нашій добірці найкращих фільмів на вечір.

Це історія про людину з низьким рівнем IQ, яка, попри інтелектуальні обмеження, мимоволі стає ключовим учасником найважливіших подій американської історії ХХ століття — від війни у В’єтнамі до Уотергейтського скандалу. ¹ Пропонуємо вам зазирнути за лаштунки цього фільму. ² ³ ⁴ ⁵

Ця стаття містить вікторину
Хочете перевірити себе ДО перегляду матеріалу?

Так, перейти до вікторини!

37 фактів про «Форреста Ґампа»

Роботу було адаптовано за однойменним романом Вінстона Грума, опублікованим у 1986 році. Після виходу фільму продажі книги злетіли з 30 000 примірників у твердій обкладинці до 1,6 мільйона у м’якій.
Між книжним і екранним персонажами існують величезні розбіжності. У романі Форрест описується як чоловік зростом 198 см та вагою 108 кг. Крім того, за сюжетом книги він стає астронавтом, вживає наркотики, працює з Ракель Велч (популярна американська модель1970-х), стикається з канібалами і навіть балотується до Сенату США.

Автор роману Вінстон Грум вважав, що ідеальною кандидатурою на роль Форреста був би Джон Гудмен, зважаючи на фізичні параметри персонажа в книзі.

Сценарист Ерік Рот планував значно більше візуальних метафор. Наприклад, Дженні мала завжди з’являтися з крилами ангела, а над головою лейтенанта Дена повинна була постійно висіти дощова хмара. Роберт Земекіс відмовився від цих ідей, вважаючи їх надмірними.
Том Генкс погодився на роль лише через півтори години після того, як прочитав сценарій.

«Моя мама завжди казала: «Життя як коробка шоколадних цукерок: ніколи не знаєш, яка начинка тобі трапиться»

Насправді відома фраза про коробку цукерок у книзі звучить зовсім інакше: «Дозвольте мені сказати таке: бути ідіотом — це не коробка цукерок. Люди сміються, втрачають терпіння, поводяться з тобою погано».

Том Генкс не був першим вибором студії. Роль пропонували Джону Траволті (який відмовився на користь «Кримінального чтива» і згодом шкодував про це), Біллу Мюррею, Чеві Чейзу та Шону Пенну.
На роль Дженні розглядалися кандидатури Джоді Фостер, Ніколь Кідман та Демі Мур, проте її отримала Робін Райт.
Роль лейтенанта Дена міг отримати Джо Пеші.
Том Генкс назвав зйомки фільму «абсолютною авантюрою», адже ніхто не знав, як глядачі сприймуть таку унікальну та дивну картину.

Характерний південний акцент Форреста — це не вигадка Генкса. Він повністю скопіював манеру мовлення Майкла Коннера Гамфріса, хлопчика, який грав юного Форреста. Генкс вирішив, що дорослий персонаж має говорити точно так само.

На кожному фотознімку, що з’являється у фільмі, Форрест зображений із заплющеними очима.
У кожній першій сцені вікової трансформації персонажа Форрест незмінно з’являється в синій сорочці в клітинку.
Коли Форрест вчиться грати в пінг-понг, інший солдат радить йому «не зводити очей з м’яча». Після цього моменту в усіх сценах гри персонаж жодного разу не кліпає.
Том Генкс настільки втомився від цитування свого персонажа, що пізніше публічно заявив: він більше ніколи не вимовить фразу про коробку цукерок на прохання журналістів чи фанатів.

Знаменита фраза: «Мене звати Форрест Ґамп. Люди кличуть мене Форрест Ґамп», — була повною імпровізацією актора під час зйомок сцени з Баббою. Земекісу це так сподобалося, що він залишив репліку у фінальному монтажі.

Попри тропічний вигляд, сцени війни у В’єтнамі знімалися в Південній Кароліні — на островах Фріпп та Хантінг-Айленд. Для створення атмосфери джунглів туди довелося додатково завозити пальми.
Майкелті Вільямсон, який зіграв Баббу, використовував протез для створення випнутої нижньої губи. Через це в індустрії довгий час вважали, що він справді має таку зовнішність, і актор не міг знайти роботу, поки не з’явився на телешоу Девіда Леттермана без гриму.

Сцена нагородження Форреста Медаллю Пошани була створена шляхом накладання голови Генкса на тіло справжнього ветерана Семмі Л. Девіса, який отримав нагороду від президента Ліндона Джонсона в 1968 році.

Під час матчів із пінг-понгу м’яча насправді не існувало — його повністю додали за допомогою комп’ютерної графіки, підлаштовуючи траєкторію під рухи ракеток.
Голос Елвіса Преслі, який знімає кімнату в будинку Ґампів, належить актору Курту Расселу. Він не був вказаний у титрах, але раніше вже грав Елвіса в байопіку 1979 року.
Коли Форрест повідомляє про злом в Уотергейті, охоронець на іншому кінці дроту представляється як Френк Віллс. Це був реальний охоронець, який чергував тієї ночі в 1972 році і виявив злом.

У антивоєнній промові у Вашингтоні мікрофон Форреста вимикають. За словами Генкса, повний текст звучить так: «Іноді, коли люди йдуть до В’єтнаму, вони повертаються до своїх матусь без ніг. Іноді вони взагалі не повертаються. Це погано. Це все, що я маю сказати про це».

Була знята сцена, де юний Форрест і Дженні стають свідками маршу в Сельмі за участі Мартіна Лютера Кінга. Її вирізали, оскільки режисер вважав, що сцена виглядає нешанобливо, а акцент Генкса в той перший день зйомок ще не був ідеальним.
Хейлі Джоел Осмент отримав свою першу роль у кіно (сина Форреста) після того, як Земекіс побачив його в рекламі Pizza Hut.
Репортер, який бере інтерв’ю у Форреста у Вашингтоні, не був актором — це був звичайний турист з Атланти, який опинився на Капітолійському пагорбі зі своєю дружиною.

У багатьох сценах бігу Тома Генкса підміняв його молодший брат Джим Генкс, оскільки інші дублери не могли точно відтворити специфічну манеру бігу актора.

Знаменита лава з парку в Савані, на якій сидів Форрест, була зроблена зі скловолокна. Після зйомок її передали до Музею історії Савани, щоб вберегти від крадіжки чи руйнування.
Усі музичні композиції у фільмі (а їх понад 30) належать виключно американським виконавцям. Земекіс вважав, що Форрест просто не став би купувати нічого іншого.
Сцена марафонського забігу Форреста була натхненна реальною подією: у 1982 році 16-річний Луїс Майкл Фігероа пробіг від Нью-Джерсі до Сан-Франциско на підтримку Американського онкологічного товариства.
Інвестиція лейтенанта Дена у «фруктову компанію» (Apple) у 1994 році оцінювалася б у 18 173 долари, а сьогодні цей пакет акцій коштував би близько 2,5 мільйонів доларів.
Хоча діагноз Дженні прямо не називається, за часовими рамками та симптомами вважається, що вона померла від СНІДу. У сиквелі книги «Ґамп і компанія» уточнюється, що це був гепатит С.
Саллі Філд, яка грала матір Форреста, була лише на 10 років старша за Тома Генкса. Раніше вони навіть грали закохану пару у фільмі «Родзинка» (1988).

Донька Тома Генкса, Елізабет, з’явилася в епізодичній ролі дівчинки в автобусі, яка не дозволяє Форресту сісти поруч.

Попри збори понад 600 мільйонів доларів, Paramount офіційно заявила про збитковість фільму наприкінці 1994 року. Через специфіку «голлівудської бухгалтерії» чистий прибуток був нібито «з’їдений» витратами на рекламу, дистрибуцію та відсотки. Тому автор книги Вінстон Грум, який мав контракт на 3% від чистого прибутку, не отримав жодного цента. Генкс і Земекіс натомість мали частку від валових зборів, що принесло кожному близько 40-60 мільйонів доларів.
Сценарій сиквела був написаний у 2001 році. За сюжетом Форрест мав зустріти О. Джея Сімпсона, принцесу Діану та допомогти знайти Осаму бен Ладена. Проте після терактів 11 вересня Генкс і Земекіс вирішили, що ця історія більше не є доречною в новому, зміненому світі.
Ресторанна мережа Bubba Gump Shrimp Co., натхненна фільмом, сьогодні налічує 33 заклади по всьому світу. Цікаво, що в меню ресторанів немає Dr. Pepper — улюбленого напою Форреста.