1871 – Леся Українка
Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка – українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, піонерка українського феміністичного руху. Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». Дочка Олени Пчілки та Петра Косача, сестра Ольги Косач-Кривинюк, Михайла Косача, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач

В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до українського національного та жіночого рухів.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).