День Героїв Небесної Сотні

Що це за подія?

Мабуть, немає жодного нашого співвітчизника, який не пам’ятає подій, що відбувалися в Києві та по всій країні в кінці 2013 – на початку 2014 року. Для більшості вони стали справжнім зламом у свідомості, адже ніколи до того в мирній Україні народні протести не мали такої кривавої розв’язки. Перші мітингувальники загинули від куль силовиків ще в січні 2014-го, але найгарячіше протистояння в центрі Києва відбувалося саме 18 – 20 лютого. Тоді від вогнепальної зброї загинуло близько сотні протестувальників. Людей, які віддали своє життя за споконвічну мрію української нації — справедливу, демократичну й розвинуту країну, назвали Небесною Сотнею, а день 20 лютого в пам’ять про них став Днем Героїв Небесної Сотні.

Як виникла ідея відзначати День Героїв Небесної Сотні?

Все почалося в листопаді 2013 року, коли тодішній президент Віктор Янукович попри свої обіцянки відмовився від Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. Ця відмова означала повернення до проросійської політики та обурила більшу частину прогресивних українців.

Молодь України – за євроінтеграцію

З вечора 21 листопада на Майдан Незалежності почали виходити молоді люди з гаслами за євроінтеграцію України. Згодом мітингарів підтримали опозиційні сили. Проте влада на чолі з президентом ніяк не зважала на ці протести, лише стягувала до Києва бійців спецпідрозділів «Беркут» з різних областей України.

Зрозумівши, що протести не вщухають, вночі з 29 на 30 листопада влада вдалася до силового розгону. Приводом стало звільнення площі для того, щоб встановити новорічну ялинку. При цьому, загони «беркутівців» застосували до мітингарів невиправдано жорстокі методи — нещадно били всіх, наздоганяючи навіть за межами Майдану. Багатьом студентам тієї ночі вдалося знайти прихисток лише в Михайлівському соборі.

Жорстоке побиття молодих людей, багато з яких були ще неповнолітніми, обурило суспільство. 1 грудня Майдан Незалежності зайняли люди з вимогою відставки очільників силових структур та справедливого розслідування цієї події. До центру Києва з’їжджалися люди з усієї країни. На Майдані стояли намети, мільйони співгромадян допомагали протестам — жертвували кошти, привозили їжу, ліки, необхідні речі.

Оскільки президент Янукович не зважав на народне обурення, при цьому нікого з силовиків не було покарано за напад на студентів, настрої Майдану змінилися. Люди зрозуміли, що без відставки уряду та позачергових виборів у країні нічого не зміниться. До протестів громадян приєдналися найвідоміші українські громадські та культурні діячі.

В усіх містах країни з’явилися свої «Майдани», на яких українці долучалися до вимог столичних мітингарів. На місцях влада теж вдавалася до переслідувань активістів. Їх звільняли з роботи, заарештовували, били. В цьому владним структурам допомагали наймані групи бандитів, яких прозвали «тітушками».

В ніч на 11 грудня була спроба з боку силовиків розігнати мітингарів, але вона не вдалася. На підмогу зібралося багато киян, таксі безкоштовно підвозили до Майдану всіх охочих.

Щоб режим Януковича зміг втриматися, 16 січня 2014 року  в українському парламенті депутати проголосували за «диктаторські закони», які абсолютно унеможливлювали будь-який прояв мирного протесту, скасовували основні людські права та свободи.

Перші жертви

В січні сталися перші людські жертви. 21 січня загинув майданівець Юрій Вербицький, якого викрали з лікувального закладу, де він перебував після поранення. Його тіло зі слідами жорстоких катувань знайшли наступного дня в лісі під Києвом. Вранці 22 січня від трьох прицільних пострілів загинув Сергій Нігоян, якому було лише 20 років. Того ж ранку від пострілу в серце загинув Михайло Жизневський.

Після цих перших жертв на кілька тижнів настало відносне перемир’я, уряд було відправлено у відставку, а парламент мав повернути Конституцію 2004 року, яка надавала йому більше повноважень.

18 лютого, в день голосування, до Верховної Ради рушила колона беззбройних мітингарів. Проте їх зустріли силовики з газовими гранатами та «тітушки». Багато людей було поранено, двоє протестувальників загинуло. Увечері силовики оголосили вимогу, щоб жінки та діти залишили Майдан, і почали наступ за участі великої кількості силовиків та бронетранспортерів.  В ході штурму від куль та осколків гранат загинуло близько 20 людей.

Найкривавіший день в історії Революції Гідності

Тільки на ранок 19 лютого завдяки прибулому підкріпленню протестувальникам вдалося відбити напад і втримати Майдан. Наступний день, 20 лютого, став найкривавішим в історії Революції Гідності. Силовики цілком відкрито застосовували вогнепальну зброю, а в мережі з’явилося відео зі снайперами. Було вбито близько 70 осіб.

Пізно ввечері 20 лютого українські парламентарі зібралися та прийняли постанову, якою засудили насильство проти своїх громадян та визнали протизаконними дії силових структур. Всі в країні зрозуміли, що злочинна влада нарешті зазнала поразки. 21 лютого в центрі Києва відбувалося прощання з загиблими, в ніч на 22 лютого колишній президент залишив Київ, а 27 лютого стало відомо, що він перебуває на території Росії. Злякавшись відповідальності, за прикладом Януковича з країни виїхали деякі чиновники та силовики.

День Героїв Небесної Сотні в історії

• 2013 21 листопада

  На Майдан Незалежності в Києві почали приходити люди з прапорами Європейського Союзу та українською символікою. В основному це були студенти.
• 2013 8 грудня

  В Києві пройшов «Марш мільйонів», який зібрав кілька сотень тисяч учасників. В цей день на бульварі Шевченка протестувальники скинули з постаменту пам’ятник Леніну.
• 2013 29 грудня

  Відбулася акція за участю колони Автомайдану, яка вирушила в Межигір’я, до президентської резиденції.
• 2013 19 січня

  Народне Віче, що пройшло в Києві, зібрало кількадесят тисяч мітингарів, які протестували проти прийнятих парламентом «диктаторських законів».
• 2013 18-19 лютого

  Відбувався 17-годинний штурм силовиками укріплень та барикад Майдану.
• 2013 20 лютого

  Відбулися масові вбивства протестувальників на центральних вулицях Києва.

Часті Питання та відповіді про День Героїв Небесної Сотні

Як відзначати День Героїв Небесної Сотні?

20 лютого кожного року по всій країні відбуваються мітинги, пам’ятні концерти, тематичні виставки, інформаційні заходи. 

Столичним Національним музеєм Революції Гідності готуються різноманітні арт-проєкти, зустрічі, презентації книг та кінофільмів. Зазвичай у цей день відбувається Хода Гідності. В церквах служать панахиди за українськими героями. На київських вулицях, де відбувалися ті криваві події, люди запалюють лампадки в пам’ять загиблих.

До відзначення цієї події активно долучаються бібліотеки та школи. Для дітей проводять уроки мужності за участю безпосередніх учасників Революції Гідності, тематичні виставки, патріотичні читання, флешмоби, конкурси віршів та малюнків.

Для учасників Майдану кінця 2013 – початку 2014 років цей день є приводом зібратися разом, знову згадати ті страшні й величні дні та вшанувати пам’ять друзів, яким судилося тоді загинути.

Національні телеканали 20 лютого демонструють спеціальні програми та документальні фільми про події Революції Гідності. Переглянувши такі фільми, як, наприклад, «Герої не вмирають», «Майдан» чи «5 портретів Майдану», можна побачити й почути правдиві свідчення з перших вуст, краще зрозуміти людей, які не шкодували свого життя, виборюючи під пострілами краще майбутнє для українців.

Чому важливий цей день? 

Від подій у центрі Києва початку 2014 року минуло вже досить багато часу. За цей період багато людей встигли знову розчаруватися, забуваючи, що розбудова держави є довготривалим процесом і що перемога протестувальників була лише початковим етапом цього процесу. До того ж Україна втратила частину своєї території, а на сході досі триває неоголошена війна.

Втім, не можна забувати, що ці події були перш за все проявом народного гніву та прагнення до свободи. На жаль, боротьба людей за кращу долю у всі часи не обходилася без жертв. За свій народ гинуть завжди найкращі його представники з чистими та палкими серцями, які мало думають про власну безпеку.  

Герої Небесної Сотні недарма віддали свої життя, адже саме завдяки їх самопожертві Україна здобула тоді унікальні можливості для змін на краще, стала рухатися в напрямку цивілізованого світу – скасовано диктаторські закони, з якими ми були б позбавлені основних людських прав і свобод, підписано Договір про асоціацію з Європейським союзом. Українці здобули авторитет у світі як народ з власною гідністю та самобутністю. Чи не найважливішим стало зміцнення патріотизму, солідарності та самоповаги в українському суспільстві. Люди усвідомили, що вони здатні до самоорганізації й разом можуть змінити країну.

Пам’ятаючи про Героїв Небесної Сотні, незважаючи на всі відмінності щодо мови спілкування та етнічного походження, ми розуміємо, що  найвищими цінностями залишаються свобода, гідність та право самим обирати свою долю. 

Коли будемо відзначати День Героїв Небесної Сотні?