NASA готується до повернення на Місяць у межах програми Artemis, і однією з головних медичних загроз для астронавтів вважається місячний пил. Тонкий, абразивний реголіт, який вкриває поверхню Місяця, викликав занепокоєння ще після місій «Аполлон», коли астронавти скаржилися на проблеми з диханням. Але нове дослідження Університету технологій Сіднея приносить несподівано оптимістичні новини: місячний пил не такий шкідливий для легеневих клітин людини, як вважалося, і значно менш токсичний за міське повітря.
Дослідження очолювала аспірантка Мікаела Б. Сміт, і воно стало найбільш комплексним на сьогодні аналізом впливу місячного пилу на здоров’я людини. У лабораторних умовах вона досліджувала, як реагують легеневі клітини людини на імітований місячний пил, і порівнювала ці реакції з відповіддю на частинки повітря з жвавих вулиць Сіднея.
Результати вразили. Хоча місячний пил може бути подразником, він не спричиняє тієї самої гострої запальної реакції чи клітинного пошкодження, що спостерігається при впливі частинок міського походження. Як зазначає Сміт, важливо розрізняти фізичний подразник і токсичну речовину: місячний пил — перший випадок.
Дослідження зосередилося на найдрібніших частинках — розміром 2,5 мікрометра і менше — які здатні проникати глибоко в дихальні шляхи, минаючи природні захисні механізми організму. Використовуючи два типи клітин, що імітують верхні й нижні дихальні шляхи, дослідники з’ясували: саме частинки земного походження — вуличний пил — спричиняли сильнішу запальну відповідь і вищу токсичність.
Це дослідження частково розвіює побоювання, які виникли ще після місій «Аполлон». Тоді астронавти повідомляли про чхання, подразнення очей і труднощі з диханням після того, як пил з їхніх скафандрів потрапляв у герметичну кабіну.
Ключова відмінність полягає у механізмах пошкодження. Як з’ясували вчені, місячний пил завдає механічного ушкодження через свої гострі й нерівні краї, але не викликає оксидативного стресу — поширеного механізму клітинного руйнування, який часто виникає під впливом токсичних частинок. Це значно знижує загальний рівень небезпеки.
«Будь-який пил, якщо вдихати його, спричинить чхання й кашель. Але він не є токсичним, як, скажімо, кремній, що викликає силікоз після років роботи на будівництві», — зазначає Сміт.
Попри позитивні результати, NASA продовжує ставитися до проблеми місячного пилу з максимальною серйозністю. Агентство розробляє нові інженерні підходи, наприклад, скафандри, які закріплюються зовні місяцеходу: астронавт заходить у них зсередини, не приносячи пилу у кабіну.
Джерело: Universe Today
Підписуйтесь на розсилку "Цікаві статті"
Кожної пʼятниці ми надсилатимемо вам нові цікаві статті за тиждень у вашу поштову скриньку. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.
