Чому єгипетського бога Тота зображували то птахом, то бабуїном

Стародавні єгиптяни зображували бога мудрості, писемності, магії та місяця Тота у двох абсолютно різних іпостасях — як бабуїна або як людину з головою великого птаха ібіса. Чому саме ці тварини стали символами одного божества, довгий час залишалося загадкою. Нещодавнє дослідження запропонувало несподівану відповідь: і бабуїни, і священні ібіси мають забарвлення, яке відбиває світло майже так само, як місячне сяйво.

Два символи одного бога

Зміст

Два символи одного бога
Вимірювання кольору за допомогою спектроскопії
Невіддільне від місячного світла
Чому саме ці, а не інші

Тот був одним із найважливіших божеств єгипетського пантеону. Його пов’язували з мудрістю, письмом, магією, а також із місяцем. На рельєфах і статуетках він часто постає або у вигляді бабуїна, або з головою ібіса. Більшість інших єгипетських богів мали лише одну тварину-символ, тож виняток, зроблений для Тота, завжди інтригував дослідників.

Попередні лінгвістичні розвідки показали, що ім’я Тота в перекладі з північноафриканських мов може означати «яскрава/біла річ» — це вказувало на зв’язок із білим пір’ям африканських священних ібісів, чиї мумії знаходили в єгипетських похованнях. Однак остаточної відповіді це не давало.

Вимірювання кольору за допомогою спектроскопії

Команда науковців під керівництвом приматологині Кетрін Гобейтер з Університету Сент-Ендрюса вирішила перевірити гіпотезу, що обидві тварини об’єднані чимось спільним у забарвленні. Дослідники застосували метод спектроскопії — вимірювання частот світлових хвиль, які відбиваються від поверхні. Цей підхід дозволяє уникнути суб’єктивності людського сприйняття кольору.

Вчені проаналізували два види бабуїнів, які були доступні стародавнім єгиптянам: павіана анубіса (Papio anubis) та гамадрила (Papio hamadryas), а також африканського священного ібіса (Threskiornis aethiopicus). Результати виявилися промовистими.

Невіддільне від місячного світла

«Ми виявили, що сиве хутро гамадрила та оперення священного ібіса мають спектральні профілі, які неможливо відрізнити від місячного світла», — написали автори в статті, опублікованій у журналі Time and Mind.

Іншими словами, кольори, які відбивають ці тварини, майже ідеально збігаються з кольором місячного сяйва. Це додає ваги теорії, що саме місяцеподібне забарвлення зробило їх священними в очах єгиптян.

Чому саме ці, а не інші

Кетрін Гобейтер наголошує на вибірковості стародавніх єгиптян: «Чому для втілення одного божества використали двох таких різних тварин? Більшість інших єгипетських богів представлені лише одним видом. Єгиптяни знали щонайменше три види ібісів, але обрали саме білого. Вони також знали два види бабуїнів, а також верветок і патас-мавп, але знову обрали сріблясто-білий вид».

За її словами, священні ібіси та гамадрили дуже різні в багатьох аспектах, але їх об’єднує одна риса — місячний колір.

Цікаво, що в багатьох сучасних африканських культурах бабуїнів не шанують, а радше недолюблюють — переважно через те, що вони знищують посіви. Стародавні єгиптяни, навпаки, підносили цих приматів до рівня божества. Як припускають дослідники, ключову роль у цьому відіграло саме забарвлення, що нагадувало місяць — небесне тіло, з яким був тісно пов’язаний бог Тот.